Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №644/7244/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 644/7244/25

Провадження № 2/645/710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань – Касьяненко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію, -

В С Т А Н О В И В:

13.08.2025 року через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (ПрАТ "Харківенергозбут") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 19883,26 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та судові витрати в розмірі 40,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі — НКРЕКП) від 26.10.2018 року № 1268 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території”, передбачено, що на території Харківської області таким постачальником визначено ПрАТ “Харківенергозбут”. Також вказав, що ПрАТ "Харківенергозбут" є має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 №505). Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів. Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії па провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ “Харківенергозбут” розміщені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua. ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до інформаційної довідки №426244497 від 09.05.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майном. За адресою: АДРЕСА_2 , згідно договору від 01.01.2019 року побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ "Харківенергозбут" є ОСОБА_1 . На виконання Постанови № 1268 від 26.10.2018 та п. 5.1.2 ПРРЕЕ попереднім постачальником електричної енергії до ПрАТ «Харківенергозбут» було передано інформацію щодо побутового споживача ОСОБА_2 , на яку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Представник позивача зазначила, що на підставі запиту ПрАТ “Харківенергозбут” до АТ “Харківобленерго” було виконано перевірку обсягів розподіленої електричної енергії та виконано контрольні знімання показів засобів вимірювальної техніки за адресою АДРЕСА_2 . У відповіді на запит, АТ “Харківобленерго” надано інформацію про фактичне споживання електричної енергії, з обсягами, спожитими по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.02.2022 по 01.06.2025. Також до відповіді від 12.08.2025 додано довідку про обсяг розподіленої електричної енергії за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджує фактичні показання лічильника за період з 01.02.2022 по 01.06.2025 р. У відповідності до вимог пунктів 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ та пункту 9.1.1 ККОЕЕ, згідно переданих, від оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго” даних щодо обсягів спожитої електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.02.2022 по 01.06.2025, постачальником проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 19883,26 грн. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не сплатив заборгованість за електричну енергію, то позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 15.10.2025 року вказану справу направлено до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.10.2025 року визначено підсудність цивільної справи №644/7244/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію Немишлянському районному суді міста Харкова.

Вказана справа надійшла до Немишлянського районного суду міста Харкова 12.11.2025 року.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.11.2025 року провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.12.2025 року ОСОБА_1 до канцелярії суду подано зустрічний позов, зі змісту якого вбачається, що відповідач позовні вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» вважає безпідставними виходячи з наступного. В обґрунтування посилається, що за період, протягом якого утворилася заборгованість, від ПрАТ «Харківенергозбут» за адресою: АДРЕСА_2 на прізвище ОСОБА_1 жодного рахунку за спожиту електроенергію не надходило, проте надходили на іншу особу – ОСОБА_3 . Позивач вводить в оману, що за вказаною адресою діє публічний договір від 01.01.2019 року, розміщений на інтернет сторінці ПрАТ «Харківенергозбут» у 2019 році. ОСОБА_1 окремо вказав, що він не звертався до ПрАТ «Харківенергозбут» та не замовляв комерційні універсальні послуги та не укладав договір. Також зазначив, що ПрАТ «Харківенергозбут» перевищив свої повноваження по підпису договору та штучно створив односторонній правочин, згідно ч.2 ст. 202 ЦК України. Будь-який суб`єкт господарювання на території України повинен належним чином надати: правовстановлюючі документи, на підставі яких він може надавати послуги та отримувати плату за їх надання; ліцензії в паперовому вигляді відповідно до ЗУ «Про ліцензіювання видів господарської діяльності» та витяг з ліцензійного реєстру на підтвердження того, що така ліцензія ним дійсно отримана; підтвердження згоди (договір) з боку користувача ОСОБА_1 на замовлення універсальних послуг; рахунки, оформлені згідно державної ідентифікації; розрахунок тарифу (не ринкової ціни) із посиланням на нормативний акт, зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що регламентує дію тарифу. Також зазначив, що відповідно до інформації Державного підприємства «Гарантований покупець», вся енергетична мережа України є національним ресурсом і є виключно власністю народу та має використовуватись на благо народу. Згідно положень Закону «Про житлово-комунальні послуги» населення, як індивідуальний споживач, повинно бути безперервно забезпечено стратегічно важливими комунальним ресурсом та послугами, наданими за мінімально низькими тарифами і не має обов`язку укладати комерційні договори та замовляти послуги за ринковими цінами у приватних організацій.

Ухвалою суду від 06.10.2026 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про визнання необґрунтованою вимог Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" щодо стягнення заборгованості за електричну енергію та зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" розірвати договір про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 06.10.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 06.10.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про винесення окремої ухвали.

У судове засідання представник позивача Желізняк А.С. не з`явилася, 06.10.2026 року до суду надала заяву, якою просила суд слухати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 05.10.2026 року до канцелярії суду надав заяву про відкладення слухання справи, оскільки знаходиться на амбулаторному лікуванні, у зв`язку з чим з`явитися в судове засідання позбавлений можливості.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одними із основних засад цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Окремо слід відзначити, що після відкриття провадження по вказаній справі, відповідачем ОСОБА_1 неодноразово, а саме 7 разів було подано особисто до канцелярії суду клопотання про перенесення слухання справи, в зв`язку зі знаходження останнього на амбулаторному лікуванні, які судом були задоволені. При цьому суд відзначає, що судом роз`яснювалось ОСОБА_5 можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а у разі не можливості безпосередньої участі - право надати пояснення в письмовому вигляді, проте останній таким прав не скористався.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно ч.4 ст.223 ЦПК України та ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 24.11.2025 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №426244497 від 09.05.2025 року ОСОБА_1 з 18.03.2019 року є власником квартири АДРЕСА_3 , розмір частки 1; документи, подані для державної реєстрації: договір дарування, квартири, серія та номер 486, виданий 18.03.2019, видавник: Браженко І.І., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язки індивідуального споживача, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За правилом частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною першою статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини другої статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до вимог частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Згідно зі статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року (надалі ПРРЕЕ).

На роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку (п. 1.2.1. ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу/передачі (абзац третій пункту 2.1.5. глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ).

Абзацом другим пункту 2.1.7. глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ унормовано, що фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, у тому числі у формі електронного документа, підписаного з використанням електронної ідентифікації, у разі укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, сплата рахунка оператора системи, за відсутності заперечень оператора системи.

Відповідно до пункту 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Пунктом 2.1.2. Правил закріплено, що оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи.

Таким чином, наявність правовідносин між сторонами за договором постачання електричної енергії, а, отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з електропостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Постановою НКРЕКП від 26 жовтня 2018 року № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної-послуги на закріпленій території» передбачено, що на території Харківської області таким постачальником визначено ПрАТ «Харківенергозбут».

ПрАТ «Харківенергозбут» має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19 червня 2018 року № 505), про що є інформація у відкритому доступі в мережі інтернет та на сайті https://zbutenergo.kharkov.ua.

Згідно із частинами 1, 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи убачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , АТ «Харківобленерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації АТ «Харківобленерго» від 08.08.2025 дані комерційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), нарахування обсягів розподіленої енергії проводиться згідно контрольних оглядів.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

За приписом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Суд зазначає, що обов`язок сплачувати за спожиту електроенергію у споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, але і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 74, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно п. 93 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 , встановлено лічильник та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать, в тому числі комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу електричної енергії.

За приписами ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні), 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу електричної енергії є енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом.

Пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру, речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування квартири серії та номер 486, видавник 18.03.2019 Браженко І.І., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області.

Квартира приєднана до системи електропостачання за зазначеною адресою відповідач отримує послуги, що надаються позивачем.

ОСОБА_1 не звертався до ПрАТ «Харківенергозбут» із заявами про припинення розподілу електричної енергії, відмови від послуг ПрАТ «Харківенергозбут».

Доказів, які б свідчили про невикористання електропостачання, відповідачем не надано.

Обсяг спожитої електроенергії підтверджений поданим позивачем розрахунком та не спростований відповідачем.

Наявність у відповідача електрокомунікацій та лічильника свідчить про акцептування договірних відносин з постачальником електроенергії.

Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що у період з 01.02.2022 року по 01.06.2025 року ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_3 , фактично споживав електричну енергію та періодично оплачував спожиту електроенергію, остання оплата за період з 01.02.2022 року по 01.03.2022 року в розмірі 01 грн. 22 копійок.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 про те, що між сторонами відсутній договір на постачання електроенергії є безпідставними, оскільки фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписання заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України у справі №6-2951цс15 від 20.04.2016 року, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ «Харківенергозбут».

Згідно розрахунку основного боргу за електроенергією, наданого ПрАТ «Харківенергозбут», за період з 01.02.2022 року по 01.06.2025 року у квартирі, яка належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виникла заборгованість в розмірі 19883,26 гривень.

Правильність розрахунку вартості електричної енергії ОСОБА_1 не спростовано, своїх контррозрахунків не наведено. Зважаючи, що ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав, що призвело до утворення заборгованості, суд доходить до висновку про те, що заборгованість зі сплати за спожиту електроенергію підлягає стягненню на користь ПрАТ «Харківерергозбут».

Щодо посилань ОСОБА_1 на не надходження рахунків по сплаті за спожиту електроенергію на його ім`я та про надходження рахунків по сплаті за електроенергію на ім`я іншої особи – « ОСОБА_3 * *», суд з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 у справі №761/48615/18-Ц, провадження № 61-14819св20 зазначає наступне.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Верховний Суд України зауважив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦПК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 614 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Таким чином, відсутність сформованого рахунку на ім`я власника житлового приміщення не позбавляє останнього зобов`язання сплачувати за надані житлово - комунальні послуги.

Окрім того, факт оформлення рахунку на іншу особу не свідчить про відсутність підстав для стягнення заборгованості, оскільки ОСОБА_1 здійснювалось фактичне споживання електричної енергії в період з 01.02.2022 року по 01.06.2025 року, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, суд зауважує, що долучені до матеріалів справи ОСОБА_1 копії рахунку за електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім`я « ОСОБА_6 * *», підтверджують їх отримання самим відповідачем та додатково свідчать про його обізнаність із здійснення нарахувань за електричну енергію, оскільки надані ним до суду особисто.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 є безпідставними.

Згідно зі ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 та має заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2022 по 01.06.2025 у розмірі 19883,26 грн., доказів які б спростували протилежне суду не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Окрім того, для підготовки позову для встановлення власника домоволодіння позивачем була отримана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за що Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» сплачено 41,00 грн. Зазначені витрати підлягають відшкодуванню, оскільки позивачем доведено їх необхідність та доцільність для розгляду цієї справи.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 150, 156, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд -

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за електричну енергію, що утворилася за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.02.2022 по 01.06.2025 у розмірі 19883 гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» судовий збір в розмірі у розмірі 2422 гривень 40 копійок та витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав в розмірі 41 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», ЄДРПОУ: 42206328, місцезнаходження: м.Харків, вул. Гоголя, буд. 10.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Мартинова