Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №644/11696/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/11696/25

Провадження № 2-о/644/2/26

12.10.2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.

за участю секретаря - Книшенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу № 644/11696/25, 2-о/644/2/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту що має юридичне значення та факту перебування на утриманні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне уточнююяи заяву просила встановити факт спільного проживання з чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановити факт її перебування на утриманні чоловіка.

В обґрунтування заяви зазначила, що з ОСОБА_3 проживали разом більше 30 років без реєстрації шлюбу. 25.04.2023 Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом 35 вони зареєстрували шлюб.

Впродовж всього часу спільного проживання мешкали разом, після придбання квартири АДРЕСА_2 , стали проживати в ній. Вона зареєструвалася в зазначеній квартирі, а чоловік залишився зареєстрованим, в кв. АДРЕСА_3 .

За весь час проживання вели спільний побут і мали спільний бюджет.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після смерті чоловіка, пенсійні виплати якого становили основне джерело формування сімейного бюджету та забезпечували переважну частину їх повсякденних витрат, вона опинилася у скрутному матеріальному становищі. Її власних доходів виявилося недостатньо для самостійного покриття необхідних витрат на проживання, лікування, придбання лікарських засобів, оплату житлово комунальних послуг та забезпечення інших життєво необхідних потреб. У зв`язку з втратою чоловіка як основного годувальника сім`ї її фінансове становище істотно погіршилося, що суттєво вплинуло на рівень матеріального забезпечення та можливість підтримувати належні умови життя. Крім того з огляду на вік та стан здоров`я вона потребує постійного медикаментозного лікування і профілактики низки захворювань, що зумовлює регулярні та значні витрати на придбання лікарських засобів, у тому числі іноземного виробництва. Матеріальна підтримка з боку чоловіка - ОСОБА_3 - за його життя мала постійний характер та була основним джерелом забезпечення потреб їх сім`ї. Саме за рахунок пенсійних виплат чоловіка покривалася значна частина витрат на проживання, лікування, придбання лікарських засобів, оплату житлово-комунальних послуг та інші повсякденні потреби. З огляду на розмір її власних доходів, допомога чоловіка була для неї не лише суттєвою, а й життєво необхідною та фактично виступала основним джерелом засобів до існування.

Вона звернулася до органу Пенсійного фонду з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.10.2024 у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує її реєстрацію місця проживання разом з годувальником.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 26.02.2026 провадження по справі відкрито.

22.07.2026 ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 03.08.2026 задоволено клопотання представника - заявника адвоката Міщенко О.В. про витребування доказів.

При судовому розгляді заявниця пояснила, що впродовж 30 років вони прожили однією сім`єю з ОСОБА_3 . Разом близько 10 років жили кв. АДРЕСА_3 . В. 2019 придбали квартиру АДРЕСА_2 , куди також переїхали жити разом. Її чоловік був інвалідом 2 групи і за наявності в нього пільг вона постійно ходила і представляла його інтереси. Вона зареєструвалася в квартирі по АДРЕСА_4 , а чоловік ні. Під час сумісного проживання вона фактично перебувала на утриманні чоловіка, оскільки пенсія чоловіка дорівнювала близько 12400,00 грн, а її 3700,00 грн. і він фактично ніс витрати і на її лікування та забезпечення. Після смерті чоловіка 23.12.2024 вона звернулася до Пенсійного фонду з питання переходу на інший вид пенсії, однак їй було відмовлено в цьому з посиланням на те що вона та її чоловік мали різну адресну реєстрацію.

Отже, вона змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення оскільки іншим шляхом вказане питання вона вирішити не взмозі.

В подальшому ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, її представник - адвокат Міщенко О.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та без участі заявниці.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, свідків, дослідивши матеріали справи, доходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Правилами ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 124, 129 Конституції України гарантовано, що задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Судом встановлено, що 25.04.2023 Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 35, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 25.04.2023.

Згідно з копією паспорта громадянина України місце проживання ОСОБА_2 , з 23.09.2019 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , виданого Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 27.08.1997.

Як вбачається з копії акту про обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи № 13 від 23.05.2023 ОСОБА_3 разом зі своєю дружною ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В декларації № 0001-ТКАХ-Т9АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу зазначено, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 про що 25.12.2024 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 15739 та про що 25.12.2024 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до договору про надання ритуальних послуг від 23.12.2024 ОСОБА_2 займалась похованням ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що мешкає в квартирі АДРЕСА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знає з 2019 коли останні купили квартиру 5 в цьому ж будинку. Заявниця та її померлий чоловік були сімейною парою, постійно проживали разом в квартирі, вели спільний побут, робили ремонт. Спілкувалися як сусіди. Останнім часом вони проживали разом з онуком. З початку війни часто приходила до них у квартиру.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_8 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом як чоловік і дружина у квартирі АДРЕСА_2 , знайома з ними приблизно з 2018 - 2019, з часу як придбали цю квартиру. З ОСОБА_6 вона спілкувалася частіше ніж з ОСОБА_7 , оскільки гуляли разом з онуками, бувало, що ОСОБА_8 залишала онука, а також на його прохання купувала в магазині якісь товари і приносила їх до квартири № 5 , а двері відчиняла ОСОБА_7 , тобто вони жили разом. ОСОБА_9 та ОСОБА_7 були постійно разом, а в 2024 ОСОБА_9 помер.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_9 знайома з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як сусідами більше 10 років. З 2008 чи з 2009 проживали разом з ними в гуртожитку по АДРЕСА_10 . Часто бачилися на загальній кухні, вони всюди були разом. До 2019-2020 жили в цьому гуртожитку, а потім з`їхали, а кімната на теперішній час закрита.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що проживає в кімнаті АДРЕСА_11 знає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 близько 20 років, разом з ними по сусідству проживала в гуртожитку по АДРЕСА_10 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в одній кімнаті, готували разом на загальній кухні, ходили разом на роботу, а у 2019 переїхали в іншу квартиру.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається на підставі договору купівлі - продажу ОСОБА_2 є власницею квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 , а також вона на підставі свідоцтва про спадщину є власницею квартиру розташованою за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01.01.2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; довідки з місця проживання, фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, заяви, анкети, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та ін.

Суд звертає увагу, що право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, реєстрація місця проживання заявниці і її чоловіка за різними адресами не свідчить про те, що вони перебуваючи у шлюбі не проживали однією сім`єю.

З огляду на надані пояснення свідків, досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеним факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю, в квартирі АДРЕСА_2 , а отже заява в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується встановлення факту перебування заявниці на утриманні чоловіка, то слід зазначити наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено поняття членів сім`ї, які вважаються утриманцями.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як роз`яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для позивачки постійним і основним джерелом засобів існування.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до пункту 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1 у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин)), до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).

Отже, Порядком передбачено встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника у разі неможливості надати документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) на підтвердження перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, заявниця посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з чоловіком, проживала з ним спільно і пенсія її чоловіка була основним джерелом для її існування адже вона значно більше від її пенсії.

Згідно довідки про доходи № 2395601089334328 від 09.09.2025 ОСОБА_2 перебуває на обліку в Індустріальному об`єднаному управлінні ПФУ м. Харкова в Харківській області і отримує пенсію за віком, сума пенсії за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 складає 43984,88 грн.

Відповідно до довідки про доходи № 7733797994792705 від 09.09.2025 ОСОБА_2 перебуває на обліку в Індустріальному об`єднаному управлінні ПФУ м. Харкова в Харківській області і отримує пенсію за віком, сума пенсії за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 складає 32179,04 грн.

З метою переведення на пенсію по втраті годувальника, заявниця звернулась до уповноваженого органу з відповідною заявою, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за № 963310184694 від 13.10.2024, їй відмовлено у перерахунку пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує її реєстрацію місця проживання разом з годувальником.

Згідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 05.01.2001 ОСОБА_3 є учасником бойових дій.

Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи серії 10 ААБ № 204409 ОСОБА_3 з 01.03.2014 безстроково встановлено другу групу інвалідності.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Як вбачається з відповіді Головного управління Пенсійного фонду Україну в Харківській області від 18.08.2026 ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував з 31.01.2007 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до довідки про перерахунок пенсії, дата розрахунку 28.02.2024 ОСОБА_3 призначено розмір пенсії з надбавками за період з 01.03.2024 по 12.06.2026 у розмірі 12396,00 грн., а з 13.06.2026 -довічно у розмірі 12396,00 грн.

Факт перебування заявниці на утриманні померлого в цілому підтверджено наданими та дослідженими письмовими доказами.

За таких обставин, оскільки встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю та перебування її на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , має для неї юридичне значення і потрібне для переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, суд вважає за необхідне встановити факт, що ОСОБА_2 проживала однією сім`єю та перебувала на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_3 .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 263-265, 315 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту що має юридичне значення та факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 з її чоловіком ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_12 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській облсті, адреса 61022, м. Харків, пл. Свободи 5, Держпром 3 під., 2 поверх.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, ЄДРПОУ 14099344;

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26, ЄДРПОУ 21910427;

Суддя: І.К. Ізмайлов