Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №630/1472/26 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/1472/26 Провадження № 1-кп/630/71/26

В И Р О К

Іменем України

13 жовтня 2026 рокум. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника (дистанційно) ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 62026150010004630 у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Манченки Харківського району Харківської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні (зі слів) двох синів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , має військове звання «Капітан», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

Капітан ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем по мобілізації, перебуваючи на посаді командира 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування, в умовах воєнного стану, за відсутності законних підстав та поважних причин 07 липня 2025 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив місце тимчасового пункту дислокації військової частини НОМЕР_3 , яке розташовано в населеному пункті АДРЕСА_2 , та упродовж трьох діб не повернувся до місця служби, перебуваючи поза службою у період з 07 липня 2025 року по 22 серпня 2025 року, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

Крім того, капітан ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем по мобілізації, був зарахований до списків тимчасово прибулого особового складу у відрядження з військової частини НОМЕР_1 (наказ № 248 від 25 серпня 2025 року), в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи повторно, з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування, в умовах воєнного стану, за відсутності законних підстав та поважних причин 14 квітня 2026 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), повторно самовільно залишив місце тимчасового пункту дислокації військової частини НОМЕР_4 , яке розташовано в населеному пункті АДРЕСА_3 , та упродовж трьох діб не повернувся до місця служби, перебуваючи поза службою у період з 14 квітня 2026 року по 21 серпня 2026 року, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби, доки не з`явився до Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Слобожанська, 34.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчинених злочинах та обставини обвинувачення визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що був мобілізований до лав ЗСУ 22 травня 2025 року та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_3 , де й проходив військову службу на посаді командира роти до початку липня 2025 року в населеному пункті Кринички Миколаївської області. Але 07 липня 2025 року він з дозволу командування виїхав до м. Миколаїв для відвідування лікаря-стоматолога, бо напередодні почав боліти зуб. Але до лікаря він не пішов, а одразу придбав квиток на автобус та вирушив з м. Миколаїв до Харківської області. Він перебував вдома до серпня 2025 року, коли виникла у нього необхідність звернутися до поліції у власних справах. Тоді його затримали та доставили до військової частини. Після цього він був зарахований до іншої військової частини НОМЕР_1 , та невдовзі направлений у відрядження на охорону складів у населеному пункті Степове Миколаївської області. Там він продовжив військову службу до квітня 2026 року. Вдруге самовільно залишити військову службу він вирішив після того, як у квітні 2026 року отримав на свій телефон повідомлення від Харківського районного суду Харківської області про надходження цивільного позову від його колишньої дружини про позбавлення його батьківських прав відносно дітей. Тому він вирішив поїхали до дому, не спитавши дозволу командування, що розібратися з тим, що відбувається в суді, але повертатися на військову службу він не мав наміру.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини обвинувачення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, які ніким не оспорюються.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів доведена повністю, і кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом з`ясовано, що він отримав вищу військову освіту, до 2017 року проходів дійсну військову службу у званні «Капітан» та був звільнений з військової служби за порушення умов контракту, розлучений, має зареєстроване місцем проживання, в якому проживає один, на обліку у лікарів-психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується негативно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання для ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання для ОСОБА_4 , суд визнає вчинення злочину особою повторно.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які віднесені до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також виходячи із принципів законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів, приходить до висновку, що необхідно обрати для обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі на рівні, наближеному до мінімального строку, передбаченого санкцією статті Особливої частини КК України, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, що буде співмірним до вчиненого і достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в майбутньому, бо вважає, що його виправлення неможливим без ізоляції від суспільства.

При цьому суд враховує, що у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК, вчинене в умовах воєнного стану.

Слід зазначити, що відповідно до встановлених судом обставин кримінального провадження ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 407 КК України, в період з 07 липня 2025 року по 22 серпня 2026 року.

З огляду на вищевказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України. Підстави для застосування ст. 69-1 КК України судом також не встановлені.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2026 року до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений на підставі ухвали Люботинського міського суду Харківської області від 13 жовтня 2026 року. Тому саме з 21 серпня 2026 року, коли обвинувачений був взятий під варту та позбавлений можливості вільно пересуватися, слід визначити початок строку відбування покарання.

Речові докази та процесуальні витрати в справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років і 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання для ОСОБА_6 рахувати з 21 серпня 2026 року, тобто з моменту фактичного затримання, зарахувавши строк попереднього ув`язнення у строк покарання.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяОСОБА_1