Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №629/7958/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7958/26

Номер провадження 2/629/3085/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 06.02.2022 року між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики №74213975, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 2000,00 грн.. 08.02.2022 року укладено додаткову угоду №74213975 до договору позики №74213975 від 06.02.2022 року про збільшення кредитного ліміту на 4000,00 грн. В подальшому ТОВ «1БАНК» 29.09.2022 року відступило право своєї вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ТОВ «Сірко Фінанс». 27.04.2026 року ТОВ «Сірко Фінанс» відступило право своєї вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ТОВ «Сіті Колект». На момент виникнення у ТОВ «ФК «Сіті Колект» права вимоги за кредитним договором з боку відповідача існувала заборгованість, але відповідач свого обов`язку зі сплати заборгованості, а ні на користь первісного кредитора, а ні на користь нового кредитора до теперішнього часу не виконала. Тому для відновлення порушеного права позивач вирішив звернутися із вказаним позовом до суду, в якому просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість в розмірі 7072,56 грн., з яких основна сума боргу – 4000,00 грн., проценти – 3072,56 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів відповідачу – 381,74.

Ухвалою суду від 17.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням (виклику) сторін. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач відзив на позовну заяву не надала. Ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками їй було направлено своєчасно та належним чином, шляхом направлення пакету документів на її зареєстроване місце проживання. Однак надіслана судом поштова кореспонденція відповідачем отримана не була і повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд, зважаючи на послідовну позицію, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 800/547/17, Касаційного господарського суду від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21), за якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду, дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, незважаючи на факт невручення конверту з ухвалою від 17.09.2026 для відповідача з причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд вчинив усі можливі дії про повідомлення відповідача щодо слухання справи для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Однак відповідач будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подала, заперечень проти позову та відзиву на позов не подала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №74213975, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 2000,00 грн. строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (процентна ставка базова/фіксована в день).

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 96LqqhC1px.

Також, 06.02.2022 року відповідачем було підписано електронним підписом таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

08.02.2022 року укладено додаткову угоду №74213975 до договору позики №74213975 від 06.02.2022 року про збільшення кредитного ліміту на 4000,00 грн.

Дана додаткова угода підписана електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 34WqijU0Jz.

Відповідно до довідки №КД-000000172262/ТНПП від 18.06.2026 ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНЕКСПРЕС», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно до платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: 1) дата 06.02.2022 року; 2) номер платежу 110194d5-1ca8-41d7-8a9e-6458b2930a5c; 3) сума 2000,00 грн.; 4) Отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки №КД-000000172262/ТНПП від 18.06.2026 ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНЕКСПРЕС», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно до платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: 1) дата 08.02.2022 року; 2) номер платежу e3d28e32-ba9e-4bc4-9681-45e5cc37f532; 3) сума 2000,00 грн.; 4) Отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №74213975 від 06.02.2022 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 7072,56 грн., з яких основна сума боргу – 4000,00 грн., проценти – 3072,56 грн.

29.09.2022 року між ТОВ «1БАНК» і ТОВ «Сірко Фінанс» був укладений Договір факторингу № 028-290922, згідно з умовами якого ТОВ «1БАНК» відступив ТОВ «ФК «Сірко Фінанс» права грошової вимоги за кредитними договорами, відповідно до реєстру боржників.

Із Витягу Реєстру Боржників вбачається, що позивач ТОВ «Сірко Фінанс» набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №74213975 у розмірі 4072,56 грн.

27.04.2026 року між ТОВ «Сірко Фінанс» і ТОВ «ФК «Сіті Колект» був укладений Договір факторингу № 27/04/26-02, згідно з умовами якого ТОВ «Сірко Фінанс» відступив ТОВ «ФК «Сіті Колект» права грошової вимоги за кредитними договорами, відповідно до реєстру боржників.

Із Витягу Реєстру Боржників вбачається, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №74213975 в розмірі 7072,56 грн.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За змістом ст. 6 вказаного Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, абз.2 частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Отже, належними і допустимими доказами по справі підтверджується факт укладення між сторонами спірного правочину, погодження ними всіх його істотних умов, а також виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку ОСОБА_1 .

Всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором №74213975 від 06.02.2022 року.

Зважаючи, що відповідачем належним чином не виконано умови кредитного договору, заборгованість у повному обсязі не погашено, то наявні підстави для її стягнення у судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 7072,56 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд відмічає, що, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року укладений між ТОВ «ФК «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим В.В., прайс-лист адвоката Богомолова В.В., заявку про надання правової допомоги №1224 від 01.08.2026 року, витяг акту про надання юридичної допомоги №1224 від 01.08.2026, платіжну інструкцію №2184 про оплату правової допомоги згідно договору допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року, договір №ДТ-СК-31072026 від 31.07.2026 про надання послуг/виконання робіт з друку і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, додаток № 1 до договору №ДТ-СК-31072026 від 21.07.2026 про надання послуг/виконання робіт з друку і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, акт надання послуг №290 від 03.08.2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за кредитним договором №74213975 від 06.02.2022 року у розмірі 7072,56 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень та судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику в розмірі 381,74 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження: м.Київ, просп.Соборності, буд.30А, приміщення 321, ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО