Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №642/5800/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

12 жовтня 2026 року

Справа № 642/5800/26

Провадження № 2/642/2512/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.01.2020 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 491019170, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти в розмірі 27 218,11грн., а останній зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти на умовах визначених вказаним договором. 17.05.2021 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія Флексіс» укладено договір факторингу №2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 491019170 від 28.01.2020. У свою чергу 18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №18-05/2021, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 491019170 від 28.01.2020. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників зокрема за кредитним договором № 491019170 від 28.01.2020 відповідно до договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.

Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконував, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість в загальному розмірі 80 193.59 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 27063.11 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 30942.44 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 22188.04 грн.

Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2622,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 22 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Копію цієї ухвали, позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду не отриманим.

Представник позивача в позові просив розглянути справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) -довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

В постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 вказано, що: «Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав».

Аналогічна правова позиція викладена 05 лютого 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 128/240/20, провадження № 61-10183св24 (ЄДРСРУ № 125005548) та 24 березня 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 706/208/15-ц, провадження № 61-11296св23 (ЄДРСРУ № 126088362).

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 28.01.2020 оферту на укладення угоди про надання кредиту № 491019170.

Відповідно до оферти на укладення угоди про надання кредиту №491019170 визначені умови споживчого кредиту, а саме: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту- 27218.11 грн., процентна ставка, % річних - 39.90%, пип ставки – фіксована, строк кредиту 60 міс.

Дата повернення Кредиту 29.01.2025 року.

Для повернення заборгованості за Угодою пропоную використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку (далі - Рахунок).

Кредит прошу надати для: - повернення заборгованості за кредитним договором №617627027 від 05.06.2019 року. Розмір - 27,218.11грн. (двадцять сім тисяч двісті вісімнадцять гривень 11 копійок); спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк». Підписанням цієї Оферти я надаю власну згоду Банку на передачу до Кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також беззаперечно підтверджую, що перед укладенням Угоди ознайомлений у письмовій формі: - зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту; - з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ. В Додатку №1, що є невід`ємною частиною Угоди, пропоную визначити: - Детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; - графік платежів з повернення Кредиту, сплати процентів за його користування; - сум комісійної винагороди та інших платежів за Угодою. Всі відносини між мною та Банком, що не врегульовані Угодою,, пропоную п врегулювати Договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.com.ua Строк для Акцепту Банку: 30 робочих днів з моменту отримання Банком Оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов Угоди та Договору.

28.01.2020 ОСОБА_1 особисто підписав анкету-заяву про прийняття публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк ".

Підписанням вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених з в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, також підтвердив отримання примірнику договору, ознайомився із положеннями законодавства , що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків, а також інші послуги банку.

Окрім того, 28.01.2020 відповідач особисто підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зафіксовані усі умови кредитування, а саме валюта кредиту, строк кредитування, відсоткова ставки та інші істотні умови договору.

Згідно з виписки по особовому рахунку за період з 28.01.2020 по 17.05.2021 підтверджений факт надання кредитних коштів за Договором № 491019170 від 28.01.2020 року, укладеному між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 та вбачається рух коштів по картці.

Як роз`яснив Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 14 квітня 2021 року у справі №759/11453/20, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц , від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20, від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін. належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, надана АТ «СЕНС БАНК» виписка по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 28.01.2020 по 17.05.2021 підтверджує видачу кредиту та його розмір.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між АТ «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 дійсно були укладений кредитний договір, в якому узгоджені усі обов`язкові умови, а також підтверджено факт перерахування первісним кредитором на рахунок відповідача грошових коштів в узгодженому розмірі на рахунок відповідача, відповідно до умов договору.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі N 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі N 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі N 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі N 5026/886/2012 тощо).

17.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» (Фактор) та АТ «Альфі-Банк» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до Боржника за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору.

Відповідно до п.2.1 договору факторингу №2 від 17 травня 2021 року укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс», фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку№1-1 до Договору, що додається до даного договору на паперовому носії.

Відповідно до п.2.3 договору факторингу право вимоги вважаються відступленим фактору з дати повної (остаточної) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. В дату здійснення повної (остаточно) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору сторони підписують акт приймання передачі реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 цього договору.

Відповідно до п.4.2 договору факторингу фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнта грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 16 500 000 грн, шляхом перерахування на рахунок клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору.

Відповідно до п.5.1.4 договору факторингу фактор має право на відступлення права вимоги третім особам та на передачу права вимоги в заставу.

Згідно Витягу з Реєстру Боржників від 17.05.2021 до Договору факторингу № 2 від 17.05.2021 року (додаток № 1-1), до ТОВ «ФК «Флексіс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 491019170 від 28.01.2020. Розмір заборгованості складає 40 195,95 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 27 063,11 грн; заборгованість за відсотками 13 132,84 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 253 від 17.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» сплатило АТ «Альфі-Банк» грошові кошти в сумі 16500000 грн згідно договору факторингу № 2 від 17.05.2021.

18.05.2021 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТОВ «ФК «Флексіс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до Боржника за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору.

Відповідно до п.2.1 договору факторингу №18-05/21 від 18 травня 2021 року укладеного між ТОВ «ФК» ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку№1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії.

Відповідно до п.2.3 договору факторингу право вимоги вважаються відступленим фактору з дати підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до договору. Акт приймання передачі реєстру боржників підписується в день укладання цього договору.

Відповідно до п.5.1.4 договору факторингу фактор має право на відступлення права вимоги третім особам та на передачу права вимоги в заставу.

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 18.05.2021 до Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 року та Витягу з Реєстру Боржників від 18.05.2021 року до Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 (додаток № 1-1), до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 491019170 від 28.01.2020. Розмір заборгованості складає 40 195,95 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 27 063,11 грн; заборгованість за відсотками 13132,84 грн.

Відповідно до платіжних доручень: № 260530015 від 16.06.2021 на суму 5500000 грн; № 260990544 від 17.06.2021 на суму 2500000 грн; № 260990545 від 17.06.2021 на суму 2500000 грн; № 260990546 від 17.06.2021 на суму 2500000 грн; № 260990552 від 17.06.2021 на суму 3600000 грн; № Ф від 26.07.2021 на суму 496756 грн 40 к. ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Флексіс» грошові кошти згідно договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021.

10.01.2023 між ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до боржників.

Відповідно до п.2.1 договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року укладеного між ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр», первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатку №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків до інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконувати обов`язки боржників, за договорами позики з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Відповідно до п.5.2 договору про відступлення прав вимог, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року за Договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року та Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 491019170 від 28.01.2020. Розмір заборгованості складає 58 005,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 27 063,11 грн; заборгованість за відсотками 30 942,44 грн.

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали акт, що зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 припиняються в повному обсязі в сумі 5312491 грн 59 к., за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023.

З розрахунку заборгованості, здійсненого представником ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023, вбачається, що заборгованість відповідача склала 58 005,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 27 063,11 грн; заборгованість за відсотками 30 942,44 грн.

З розрахунку заборгованості, здійсненого представником ТОВ «Коллект центр», станом на 09.07.2026, вбачається, що заборгованість відповідача склала 80 193,59 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 27 063,11 грн; заборгованість за відсотками 53 130,48 грн.

Після отримання права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не здійснювало жодних нарахувань на розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено факт переходу права грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку дії договору.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору № 491019170 від 28.01.2020, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, а тому позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект-центр» заборгованість за кредитним договором № 491019170 від 28.01.2020 у загальному розмірі 80 193,59 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 063,11 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 53 130,48 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,60 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи суд також враховує практику Верховного Суду, а саме те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Коллект Центр» (клієнт) в особі директора ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (адвокатське об`єднання) укладено договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 (далі – договір про надання правової допомоги), згідно з умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору про надання правової допомоги).

Відповідно до п. 2.1. договору про надання правової допомоги адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги.

Пунктами 4.1., 4.3. договору про надання правової допомоги вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги.

Згідно з п. 7.1. договору про надання правової допомоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії.

Розділом 4 договору врегульовано питання в частині сум та строків виплати винагороди адвокату за надання останнім правничої допомоги клієнтові.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду копію прайс-листа адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги № 571 від 01.06.2026, копію витягу з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, відповідно до яких адвокатом адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надано ТОВ «Коллект Центр» правові послуги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 загальною вартістю 25 000 грн, а саме: надання усної консультації з вивченням документів вартістю 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартістю 18000,00грн. та письмова (вивчення документації Клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) вартістю 3000,00грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 638/6000/22, від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Водночас при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Суд ураховує, що з 01.07.2024 між ТОВ «ФК «Коллект центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» діє рамковий договір, який не вимагає усної консультації та попереднього правового аналізу щодо кожної судової справи.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що адвокатом подано до суду кілька аналогічних позовних заяв, які практично є ідентичними за змістом, обґрунтуванням та викладеними обставинами; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд вважає, що сума витрат у розмірі 25 000 грн є завищеною та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи велику кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «Коллект центр» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 491019170 від 28.01.2020 у загальному розмірі 80 193 (вісімдесят тисяч сто дев`яносто три) гривні 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, б. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя: