Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №638/15192/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №638/15192/26

Суддя: Тимченко А. М.

Справа № 638/15192/26

Провадження № 2/638/9775/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з цим позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 68090964 від 19.04.2025 року у розмірі 35271 грн 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 35271 грн 60 грн, з яких: 7000,00 – заборгованість за тілом кредиту, 23721,60 грн – заборгованість за процентами, 1050,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту, 3500,00 грн – штраф.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

У встановлений судом в ухвалі від 27 липня 2026 року строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач просив справу розглянути за його відсутністю. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі ухвали від 07 вересня 2026 року суд провів заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 квітня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та з ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № № 68090964, відповідно до п. 1.1 якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн. у валюті: Українська гривня.

Кредитні кошти надаються Позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору).

Кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 19.04.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Дата надання кредиту: 19.04.2025 (п. 1.3., 1.3.1. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 14.04.2026.

Відповідно до п. 1.4.1. Договору позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії до 19.05.2025 та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: 14.04.2026.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350.4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п. 2.2.2, 2.2.3 цього Договору (п. 1.6 Договору).

Згідно з п. 1.5.1. Договору денна процентна ставка становить 1 %. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, денна процентна ставка а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів. Особливості нарахування денної процентної ставки визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає: 750,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього Договору (п. 1.5.2 Договору).

За порушення строків перерахування коштів на рахунок Позичальника, Кредитодавець зобов`язаний сплатити на користь Позичальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення платежу. Пеня не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.4., 6.5. Договору укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Договір разом з Додатком № 1 (Графік платежів) підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором одноразовим ідентифікатором: 89kBf3ed / Барська | Тетяна Ігорівна / 19.04.2025о 16:20:11.

Паспорт споживчого кредиту продукту «68090964» підписаний Барською Т.І. електронним підписом одноразовим ідентифікатором «3TZowtrX / Барська Тетяна Ігорівна / 19.04.2025 о 16:20:10.

Листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20.04.2026 року Вих. № 305897-1593198318-20042026 підтверджується видача кредитних коштів ОСОБА_1 безготівковим переказом за наступними ідентифікуючими ознаками:

№ Транзакції – 1593198318;

Сума – 7000,00 грн;

Дата виконання платіжної операції – 19.04.2025 о 16-20 год.;

Номер замовлення - 01964e34-eef4- 72cd-a760- 23eb71466fbc;

Номер картки – НОМЕР_2 190.

Статус – виконано.

За розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 68090964 від 19 квітня 2025 року складає 35271 грн 60 грн, з яких: 7000,00 – заборгованість за тілом кредиту, 23721,60 грн – заборгованість за процентами, 1050,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту, 3500,00 грн – штраф.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦПК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з системного аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та які входять до предмету доказування у справі, а саме факт укладення між сторонами з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» кредитного договору № 68090964 від 19.04.2025 року на встановлених судом умовах. Презумпцію правомірності вказаного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано, а судом не встановлено обставин нікчемності цього договору. Умови договору про нарахування процентів не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, позивачем доведено належне виконання своїх зобов`язань щодо надання відповідачу кредиту у розмірі та в порядку, передбаченому кредитним договором; неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати комісії за його видачу та процентів за користування кредитом.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідач не надав суду доказів належного, тобто відповідно до умов договору, виконання своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту у розмірі 7000,00 грн, сплати комісії за його видачу у розмірі 1050,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 23721,60 грн, нарахованих відповідно до умов договору, тобто не спростував заборгованість за кредитним договором у розмірі 31771,60 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися з позовними вимогами про стягнення заборгованості за штрафами з огляду на таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Таким чином, Цивільний кодекс України передбачає звільнення боржника від обов`язку сплати на користь кредитодавця штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо таке прострочення виникло в період воєнного стану.

З огляду на викладене, штраф у розмірі 3500,00 грн є таким, що нарахований позивачем з порушенням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому стягненню не підлягає, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 68090964 від 19.04.2025 року у розмірі 31771,60 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 23721,60 грн – заборгованість за відсотками, 1050,00 грн – комісія за видачу кредиту, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2398,21 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 8000,00 грн. У позовній заяві позивач просив стягнути зазначену суду інших судових витрат з відповідача на користь позивача.

На підтвердження понесення вказаних судових витрат позивач надав наступні докази:

- копію Договору про надання правової(правничої допомоги №0207 від 02 липня 2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» та АО «Апологет», відповідно до п. 2.3, 2.4 якого вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає: 8000,00 грн. без ПДВ; детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг;

- копію Акту № 2459 наданих послуг від 28.05.2026, яким сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової(правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року щодо боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; сума наданих послуг – 8000 грн;

- Детальний опис наданих послуг до Акту № 2459 від 28.05.2026 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, згідно з яким позивачу надано наступні послуги: Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год. 30 хв.; Ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год. 00 хв.; Погодження правової позиції Клієнта у справі - 0 год. 30 хв.; Складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта - 3 год. 30 хв.; Подання заяви до суду від імені Клієнта 1 шт.; усього - 6 год. 30 хв.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Оцінюючи визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що він не відповідає критерію розумності з огляду на ціну позову, складність справи, яка є малозначною справою та розглянута судом у спрощеному позовному провадженні без участі сторін. Крім того, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо цих правовідносин, надання правової допомоги у цій справі не потребувало від представника позивача витрачення значного часу на збирання та дослідження великого обсягу доказів.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу та характеру наданих позивачу послуг з правничої допомоги, беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28,) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 68090964 від 19.04.2025 року у розмірі 31771 (тридцять одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн 60 коп, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 23721,60 грн – заборгованість за відсотками, 1050,00 грн – комісія за видачу кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28,) судовий збір у розмірі 2398,21 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5398 (п`ять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 21 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 13 жовтня 2026 року.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», (адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, кор. 28;)

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя А.М.Тимченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua