Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №638/9436/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/9436/26

Провадження №1-кп/638/1689/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у порядку спеціального судового провадження (in absentia) у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12023220000000664 від 08.06.2023 з обвинувальним актом у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування якого на теперішній час не встановлено,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 111-1 ч. 7 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_3 , який є громадянином України, перебуваючи на території м. Ізюм Харківської області, добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме у м. Ізюм, Харківської області, при наступних обставинах.

Положеннями Основного Закону України, яким є Конституція України передбачено, що Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Однак, діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади РФ, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС РФ на території України.

24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу президента РФ військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№ 2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.

У результаті веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, 01 квітня 2022 року збройними формуваннями РФ повністю окуповано м. Ізюм Ізюмського району Харківської області із встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту. У зв`язку з чим в місті припинили свою роботу всі державні органи та установи, в тому числі Ізюмський РУП ГУНП в Харківській області.

Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, зокрема м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, представниками збройних сил та інших державних органів РФ взято під контроль будівлі і споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі, а також створено незаконні органи влади, окупаційні адміністрації та встановлено окупаційний режим, для підтримки якого було створено незаконні правоохоронні органи, серед яких і так зване (мовою оригіналу) «Изюмское отделение полиции №2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области».

Підсудний ОСОБА_3 , проживаючи в окупованому м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, діючи із особистих спонукань, переслідуючи мету зайняття посади у незаконно створеному правоохоронному органі, діючи умисно, добровільно та свідомо, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, в середині червня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, добровільно з метою працевлаштування звернувся до окупаційного керівництва так званого (мовою оригіналу) «Изюмское отделение полиции №2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области», яке розташоване в будинку №50 по вулиці Соборності в м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, прийняв пропозицію та був призначений на посаду поліцейського – помічником чергового групи режиму ізолятору тимчасового тримання підозрюваних і обвинувачених у вищезазначеному незаконному правоохоронному органі (мовою оригіналу) «Изюмское отделение полиции №2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области», створеному на тимчасово окупованій території.

Тим самим підсудний ОСОБА_3 реалізував свій злочинний умисел, направлений на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, в якому він добровільно, у період з середини червня 2022 року до початку вересня 2022 року, більш точні дати в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, однак не пізніше дати звільнення підрозділами ЗСУ окупованих територій, перебуваючи на посаді поліцейського – помічника чергового групи режиму ізолятору тимчасового тримання підозрюваних і обвинувачених в незаконно створеному правоохоронному органі окупаційної влади (поліції), який розташований в будинку №2 у провулку Георгіївський у м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, добровільно та без будь-якого примусу виконував покладені на нього окупаційною владою службові обов`язки, спрямовані на функціонування вказаного незаконного правоохоронного органу окупаційної влади.

Ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 17.04.2026 було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) у кримінальному провадженні №12023220000000664 від 08.06.2023 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 111-1 ч. 7 КК України. ( т.1, ас.а.с. ).

Судовий розгляд кримінального провадження здійснено за відсутності підсудного ОСОБА_3 (in absentia), зазначений підсудний показань суду не надавав, жодних клопотань та/або заяв від нього на адресу суду не надходило.

Дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_5 , які була забезпечена Державою з Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, діяла на підставі відповідного доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень КПК України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням, яка була захисником як на стадії досудового розслідування, та і під час судового розгляду і обізнана з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Відповідно до ухвали Шевченківського райсуду м. Харкова від 29.07.2026 вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 111-1 ч. 7 КК України.

При цьому повістки про виклик підсудного ОСОБА_3 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України шляхом опублікування повісток про виклик на офіційному сайті Шевченківського районного суду міста Харкова і в газеті «Урядовий кур`єр», а також шляхом опублікування на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, однак, після здійснення судом вказаних процесуальних дій, у судові засідання підсудний ОСОБА_3 не з`явився, про своє місце перебування суд та захисника не повідомив.

Аналіз наявних у матеріалах кримінального провадження численних документів на підтвердження завчасних належних викликів підсудного ОСОБА_3 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що ОСОБА_3 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальні провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, правом на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, Держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб підсудний ОСОБА_3 мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підстави обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, на обрання захисника (захисників); в) бути судженими в їх присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраних ним захисників, бути повідомленим про це право і мати призначених захисників безоплатно.

Зазначена ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися Держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, підсудний ОСОБА_3 , скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справи «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинувачених на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що наявні у кримінальному провадженні документи свідчать про відмову підсудного ОСОБА_3 , який у свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в суді, а так само свідчить про його наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.

А тому, відповідно до приписів ч. 4 ст. 349 КПК України, допит підсудного ОСОБА_3 у судовому засіданні не здійснювався.

Захисник підсудного ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися зі своїм підзахисним ОСОБА_3 і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення.

При цьому, зокрема під час судового провадження, у судових засіданнях захисник підсудного ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 здійснювали активні дії, спрямовані на захист підсудного: приймала участь у свідків та дослідженні письмових доказів, виступала у судових дебатах тощо.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що під час досудового розслідування та судового провадження вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та підсудного ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.

При цьому суд зауважує, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що підсудний ОСОБА_3 був поінформований належним чином про дати розгляду кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Суд, провівши судовий розгляд кримінального провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного в своїх висновках.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що 24.02.2022 о 05:00 годині президент РФ оголосив своє рішення про початок спеціальної військової операції в Україні та збройними силами РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної Держави Україна.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд вважає, що незважаючи на відсутність у судових засіданнях підсудного ОСОБА_3 та відсутності даних про визнання ним своєї провини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного злочину доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_3 її відомий з часу окупації м. Ізюм збройними силами рф, так як останній працював у створеної окупаційною адміністрацією рф поліції м. Ізюм, де вона теж працювала на посаді бухгалтера з 22.06.2022 по 09.09.2022. Станом на 22.06.2022 ОСОБА_3 вже працював в окупаційної поліції на посаді помічника чергового ізолятору тимчасового тримання осіб, які були затримані окупаційною поліцією, які конкретно виконував функції ОСОБА_3 її невідомо. Поліція м. Ізюма була під безпосереднім керівництво представників збройних сил рф. Праця поліцейських та інших працівників поліції оплачувалась спочатку продуктами харчування, а з серпня 2022 року грошовими коштами – рублями рф. ОСОБА_3 регулярно приходив на службу, відмічався у відповідному журналі виходу на службу та виконував покладені на нього окупаційної владою обов`язки. Також ОСОБА_3 було видане окупаційною владою відповідне посвідчення працівника правоохоронного органу, щодо отримання якого він також розписався у відповідному журналі обліку. Форменого одягу та табельної зброї у ОСОБА_3 вона не бачила, так як ізолятор тимчасового тримання осіб був розташований не в головної будівлі поліції, а в у іншому приміщенні. ОСОБА_3 добровільно, без будь-якого примусу та застосування насильства, пішов служити у окупаційну поліцію, умовами праці він був задоволений, не висловлював своєї незгоди з діями окупаційних органів. Останній раз ОСОБА_3 вона бачила за місцем служби у поліції 09.09.2022, а потім м. Ізюм було звільнено підрозділами ЗСУ. Де на теперішній час перебуває ОСОБА_3 її невідомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що ОСОБА_3 її відомий з часу окупації м. Ізюм збройними силами рф, так як останній працював у створеної окупаційною адміністрацією рф поліції м. Ізюм, де вона теж працювала у якості прибиральниці з середини червня 2022 року по 09.09.2022. Станом на середину червня 2022 року ОСОБА_3 вже працював в окупаційної поліції в ізоляторі тимчасового тримання осіб, які були затримані окупаційною поліцією, які конкретно виконував функції ОСОБА_3 її невідомо. Поліція м. Ізюма була під безпосереднім керівництво представників збройних сил рф, їх представник проводив співбесіди з особами, які мали намір проходити службу в поліції, за наслідками яких приймав рішення кого брати на службу в поліцію. Праця працівників поліції оплачувалась продуктами харчування, а надалі можливо поліцейські отримували ще й гроші. ОСОБА_3 кожного дня приходив на службу, відмічався у відповідному журналі виходу на службу та виконував покладені на нього окупаційної владою обов`язки. Також ОСОБА_3 було видане окупаційною владою відповідне посвідчення працівника правоохоронного органу, а також російський формений одяг. Табельної зброї у ОСОБА_3 вона не бачила, так як ізолятор тимчасового тримання осіб був розташований не в головної будівлі поліції, а в у іншому приміщенні. Всі співробітники поліції, у тому числі і ОСОБА_3 , добровільно, без будь-якого примусу та застосування насильства, пішли служити у окупаційну поліцію, умовами праці вони були задоволені, не висловлювали своєї незгоди з діями окупаційних органів. Останній раз ОСОБА_3 вона бачила за місцем служби у поліції 09.09.2022, а потім м. Ізюм було звільнено підрозділами ЗСУ. Де на теперішній час перебуває ОСОБА_3 її невідомо.

Суд вважає, що крім вищезазначених показань свідків, вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами:

- копією загальногромадянського паспорту підсудного ОСОБА_3 , серії МТ №056922, виданого 18.09.2009 Ізюмським МВ ГУ МВС України в Харківській області, якою підтверджено належність підсудного ОСОБА_3 до громадянства України. (т. 2, а.с.а.с. 7-8, 36, 37, 74-76, 129-130);

- матеріалами особової справи на працівника окупаційної поліції підсудного ОСОБА_3 , наданої на вимогу уповноваженого слідчого СУ ГУНП в ХО, відповідно до приписів ст.ст. 40, 93 КПК України, уповноваженою особою Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, яка містилася в матеріалах кримінального провадження № 22022220000000413 від 31.03.2022, в якої в наявності викладені російською мовою оригінали письмових доказів добровільного зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, а саме: надані підсудним ОСОБА_3 при прийнятті на посаду особисті документи, а також документи членів його сім`ї: фотознімки ОСОБА_3 ; копії загальногромадянських паспортів ОСОБА_3 та його цивільної дружини; копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_3 ; копія диплому про освіту ОСОБА_3 ; копія трудової книжки ОСОБА_3 ; копія військового квітка військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_3 ; оригінали викладених власноручно ОСОБА_3 анкети, автобіографії, наданих ОСОБА_3 на ім`я начальника окупаційної поліції пояснення; наказ керівника окупаційної поліції (мовою оригіналу ) «Приказ начальника УВД ВГА Харьковской области полковника полиции ОСОБА_8 «О назначении на должность»» про призначення підсудного ОСОБА_3 на посаду поліцейського – (мовою оригіналу) помощника дежурного группы режима изолятора временного содержания подозреваемых и обвиняемых Отделения полиции №2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области. (т. 2, а.с.а.с. 32, 33-34, 35, 36-37, 38-40, 41, 42, 43, 44, 45-47, 48-49, 50-51, 52, 53, 54, 55-62);

- протоколом огляду документів від 08.10.2025, відповідно до якого була оглянута особова справа підсудного ОСОБА_3 , яка була отримана з Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, та яка містилася в матеріалах кримінального провадження №22022220000000413 від 31.03.2022, в якої містяться письмові докази зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі. (т. 2, а.с.а.с. 63-64);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 08.10.2025, відповідно до якого, особова справа підсудного ОСОБА_3 , яка була отримана з Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, та яка містилася в матеріалах кримінального провадження №22022220000000413 від 31.03.2022, яка підтверджує зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, була визнана речовим доказом та долучена до матеріалів кримінального провадження. (т.2, а.с.а.с. 65-68);

- матеріалами у відношенні працівника окупаційної поліції підсудного ОСОБА_3 , наданих на вимогу уповноваженого слідчого СУ ГУНП в ХО, відповідно до приписів ст.ст. 40, 93 КПК України, уповноваженою особою Харківської обласної прокуратури, які містилися в матеріалах кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022, за наслідком розгляду якого Київським райсудом м. Харкова 09.02.2023 постановлено вирок щодо ОСОБА_9 (справа №953/6244/2022), які містять викладені російською мовою письмові докази добровільного зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, а саме: трудовий договір укладений ОСОБА_3 щодо проходження служби у незаконно створеному правоохоронному органі - УВД ВГА Харьковской области; копія загальногромадянського паспорту ОСОБА_3 ; копія заяви ОСОБА_3 на надання йому матеріальної допомоги; списки співробітників (мовою оригіналу) «Отделения полиции №2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области», які були прийняті на службу; графіки чергувань в ІТТ; табелі обліку робочого часу; штатна структура зазначеного відділення поліції. (т. 2, а.с.а.с. 69-70, 71, 72-73, 74-76, 77, 78-81, 82-85, 86-87, 88-89, 90-91, 92-93, 94-95, 96-97, 98-101,, 102-104, 105-107);

- протоколом огляду предметів від 09.12.2025, відповідно до якого була оглянуті матеріали у відношенні працівника окупаційної поліції підсудного ОСОБА_3 , наданої на вимогу уповноваженого слідчого СУ ГУНП в ХО, відповідно до приписів ст.ст. 40, 93 КПК України, уповноваженою особою Харківської обласної прокуратури, які містилися в матеріалах кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022, за наслідком розгляду якого Київським райсудом м. Харкова 09.02.2023 постановлено вирок щодо ОСОБА_9 (справа №953/6244/2022), які містять письмові докази зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі. (т. 2, а.с.а.с. 108-109);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 09.12.2025, відповідно до якого, матеріали у відношенні підсудного ОСОБА_3 , які були отримані з Харківської обласної прокуратури, та які містилися в матеріалах кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022, які підтверджують зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. (т.2, а.с.а.с. 110-112);

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 09.01.2026, відповідно до якого, на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2025 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022, були вилучені оригінали наступних викладених російської мовою документів: (мовою оригіналу) «Журнал учета выхода на работу сотрудников полиции Изюмского отдела полиции за 2022 год», «Платежная ведомость №7 от 2022 года», які є письмовими доказами зайняття підсудним ОСОБА_3 , під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеного окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності щодо виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі. (т.2, а.с.а.с. 113-114, 116, 117);

- протоколом огляду предметів від 09.01.2026, відповідно до якого були оглянуті вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2025 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022 письмові докази зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі. (т. 2, а.с. 118);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 09.01.2026, відповідно до якого, документи у відношенні підсудного ОСОБА_3 , які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2025 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022 та які є письмовими доказами зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. (т.2, а.с.а.с. 119-120);

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 05.01.2026, відповідно до якого, на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2025 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022, були вилучені оригінали наступних викладених російської мовою документів: (мовою оригіналу) «Заявление ОСОБА_3 о предоставлении единовременной материальной помощи в размере 10 тыс. рублей», «Трудовой договор от 2022 года заключенный между ОСОБА_3 и Управлением внутренних дел Временной гражданской администрации в Харьковской области в лице ОСОБА_8 »; копії загальногромадянського паспорта підсудного ОСОБА_3 та ІНН, які є письмовими доказами зайняття підсудним ОСОБА_3 , під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеного окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності щодо виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі. (т.2, а.с.а.с. 121-122, 124-125, 126);

- протоколом огляду предметів від 05.01.2026, відповідно до якого були оглянуті вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2025 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022 письмові докази зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі. (т. 2, а.с. 132);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 09.01.2026, відповідно до якого, документи у відношенні підсудного ОСОБА_3 , які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2025 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022 та які є письмовими доказами зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. (т.2, а.с.а.с. 133-134);

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 05.03.2026, відповідно до якого, на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 12.02.2026 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022, були вилучені оригінали наступних викладених російської мовою документів: (мовою оригіналу) «Журнал выдачи и возврата удостоверений», «Платежная ведомость №7 от 2022 года», які є письмовими доказами зайняття підсудним ОСОБА_3 , під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеного окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності щодо виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі. (т.2, а.с.а.с. 161-162, 164-165, 166);

- протоколом огляду предметів від 05.03.2026, відповідно до якого були оглянуті вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 12.02.2026 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022 письмові докази зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі. (т. 2, а.с. 167);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 05.03.2026, відповідно до якого, документи у відношенні підсудного ОСОБА_3 , які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 12.02.2026 з матеріалів кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022 та які є письмовими доказами зайняття підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою, а також здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. (т.2, а.с.а.с. 168-169);

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 05.03.2026, відповідно до якого, на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 03.03.2026, слідчим з метою проведення судової почеркознавчої експертизи, з ДП «Ізюмський приладобудівний завод» за місцем попередньої праці підсудного ОСОБА_3 , з особової справи останнього, були вилучені оригінали документів, які містять особистий підпис та зразки почерку підсудного ОСОБА_3 , а саме: наказ (розпорядження) №56 від 22.10.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 23.10.2019; корінець щодо ознайомлення ОСОБА_3 з Правилами військового обліку від 16.10.2029; документи щодо родинного стану ОСОБА_3 на момент прийняття на роботу; документи щодо освіти ОСОБА_3 , призначень та відпусток останнього; наказ (розпорядження) №15 від 01.06.2021 про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 01.06.2021; документ щодо відомостей про родинні зв`язки ОСОБА_3 ; особова картки працівника ОСОБА_3 ; відомості про пенсію від 16.10.2019; власноручно складена ОСОБА_3 заява про прийняття на роботу від 16.10.2019; розписки ОСОБА_3 щодо ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку заводу та Колективним договором від 16.10.2019, які власноручно складені на підписані підсудним ОСОБА_3 (т.2, а.с.а.с. 173, 176-177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186-187);

- протоколом огляду предметів від 05.03.2026, відповідно до якого були оглянуті вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 03.03.2026 з ДП «Ізюмський приладобудівний завод» за місцем попередньої праці підсудного ОСОБА_3 , з особової справи останнього, оригінали документів, які містять особистий підпис та зразки почерку підсудного ОСОБА_3 (т. 2, а.с.а.с. 188-189)

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 05.03.2026, відповідно до якого, документи з особової справи підсудного ОСОБА_3 , які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 03.03.2026 з ДП «Ізюмський приладобудівний завод» за місцем попередньої праці останнього, були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. (т.2, а.с.а.с. 190-193);

У судовому засіданні були оголошені та досліджені надані на вимогу слідчого, у відповідності до приписів ст.ст. 40, 93 КПК України, уповноваженими особами Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві та Харківської обласної прокуратури, а також вилучені вищезазначеними протоколами тимчасового доступу до речей та документів, відповідні викладені російською мовою особова справа на працівника окупаційної поліції ОСОБА_3 та інші складені окупаційною адміністрацією документи, якими достеменно встановлено добровільне зайняття підсудним ОСОБА_3 , під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у окупаційній поліції, тобто здійснення ним незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному окупаційною адміністрацією правоохоронному органі, що підтверджується наступними доказами, які судом викладаються мовою оригіналу:

- «Приказ начальника УВД ВГА Харьковской области полковника полиции ОСОБА_8 «О назначении на должность»», відповідно до якого підсудного ОСОБА_3 було призначено на відповідну посаду поліцейського окупаційної поліції - « ОСОБА_3 , помощником дежурного группы режима изолятора временного содержания подозреваемых и обвиняемых Отделения полиции №2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области. (т. 1, а.с.а.с. 115-122; т. 2, а.с.а.с. 55-62);

- «Журнал выдачи и возврата удостоверений», в пункті за №31 якого зазначено, що 13.07.2022 підсудний ОСОБА_3 отримав службове посвідчення поліцейського окупаційної поліції м. Ізюм, про що свідчить власноручно виконаний підсудним ОСОБА_3 в журналі підпис. (т. 1, а.с.а.с. 123-126);

- «Журнал учета выхода на работу сотрудников полиции Изюмского отдела полиции за 2022 год», в якому обліковувався робочий час працівників окупаційної поліції м. Ізюм за період з 16.06.2022 по 08.09.2022, та який містить виконані підсудним ОСОБА_3 записи на його підписи щодо початку та закінчення роботи, зокрема за 22.06.2022 та 23.06.2022, що свідчить про те, що підсудний ОСОБА_3 офіційно обліковується як співробітник окупаційної поліції м. Ізюм за вказаний період та безпосередньо весь зазначений період виконував свої посадові обов`язки. (т. 1, а.с.а.с. 136-222);

- «Платежными ведомостями за №7 за 2022 год», в п.п. 18, 14 яких зазначено, що підсудний ОСОБА_3 під час зайняття посади поліцейського окупаційної поліції м. Ізюм, за виконання своїх посадових обов`язків, від окупаційної адміністрації, отримував грошову винагороду в розмірі, відповідно, 30000 російських рублів та 35000 російських рублів, про що свідчить власноручно виконані підсудним ОСОБА_3 у відомостях підписи. (т. 1, а.с.а.с. 127-131, 132-135);

- матеріалами особової справи на працівника окупаційної поліції підсудного ОСОБА_3 , в якої, як вище зазначено судом, в наявності викладені російською мовою оригінали та копії наданих підсудним ОСОБА_3 при прийнятті на посаду у незаконному правоохоронному органі створеному окупаційною владою - окупаційну поліцію м. Ізюм особисті документи, а також документи членів його сім`ї: фотознімки ОСОБА_3 ; копії загальногромадянських паспортів ОСОБА_3 та його цивільної дружини; копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_3 ; копія диплому про освіту ОСОБА_3 ; копія трудової книжки ОСОБА_3 ; копія військового квітка військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_3 ; оригінали викладених власноручно ОСОБА_3 анкети, автобіографії, наданих ОСОБА_3 на ім`я начальника окупаційної поліції пояснення; наказ керівника окупаційної поліції (мовою оригіналу) «Приказ начальника УВД ВГА Харьковской области полковника полиции ОСОБА_8 «О назначении на должность»» про призначення підсудного ОСОБА_3 на посаду поліцейського – (мовою оригіналу) помощника дежурного группы режима изолятора временного содержания подозреваемых и обвиняемых Отделения полиции №2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области. (т. 2, а.с.а.с. 35, 36-37, 38-40, 41, 42, 43, 44, 45-47, 48-49, 50-51, 52, 53, 54, 55-62);

- викладеною російською мовою оригіналом заяви підсудного ОСОБА_3 (мовою оригіналу) «Заявление ОСОБА_3 о предоставлении единовременной материальной помощи в размере 10 тыс. рублей», як поліцейському окупаційної поліції м. Ізюм. (т. 2, а.с.а.с. 71, 127);

- викладеним російською мовою (мовою оригіналу) «Трудовой договор от 2022 года заключенный между ОСОБА_3 и Управлением внутренних дел Временной гражданской администрации в Харьковской области в лице ОСОБА_8 » відповідно до якого, зазначений трудовий договорів було укладено між роботодавцем - представником окупаційної адміністрації (мовою оригіналі) «Начальником Управления внутренних дел Временной гражданской администрации в Харьковской области в лице ОСОБА_8 » та підсудним ОСОБА_3 (т.2, а.с.а.с. 72-73, 127);

Суд зазначає що хоча в примірниках наказу про призначення підсудного ОСОБА_3 на відповідну посаду поліцейського окупаційної поліції м. Ізюм та укладеному з останнім трудовому договорі, не містяться відповідні всі передбачені умови працевлаштування, номер та дата наказу та договору, однак примірники наказу та договору містять повні анкетні дані підсудного ОСОБА_3 , які в повній мірі ідентифікують його особу. Окрім того, примірник зазначеного трудового договору має власноручно виконаний підсудним ОСОБА_3 підпис.

При таких обставинах, суд вважає зазначені наказ та трудовий договір належними та допустимими доказами, які підтверджують зайняття підсудним ОСОБА_3 , під час окупації м. Ізюм влітку 2022 року, посади у окупаційній поліції м. Ізюм.

- викладеними російською мовою списками (мовою оригіналу) «Списки сотрудников Изюмского отдела полиции», складеними представниками окупаційній поліції м. Ізюм станом на 05.07.2022, 12.07.2022, 20.07.2022, 01.08.2022, у яких зазначена дата прийняття підсудного ОСОБА_3 на службу в окупаційну поліцію м. Ізюм – 22.06.2026 (п. 28 відповідного списку), його посада - (мовою оригіналу) «полицейский изолятора временного содержания», з зазначенням його адреси місця мешкання, серії та номеру загальногромадянського паспорту громадянина України (відповідно п.п. 20, 19, 25, 31, 28 відповідного списку). (т. 2, а.с.а.с. 78-81, 82-85, 86-89, 90-91);

- викладеними російською мовою графіками (мовою оригіналу) «График дежурств ИВС на август 2022», «График дежурств ИВС на сентябрь 2022», складеними представниками окупаційній поліції м. Ізюм, у яких зазначені дати чергування підсудного ОСОБА_3 в ізоляторі тимчасового утримання підозрюваних та обвинувачених окупаційної поліції м. Ізюм. (т. 2, а.с.а.с. 92, 93);

- викладеними російською мовою табелями (мовою оригіналу) «Табель учета рабочего времени за июль 2022 Изюмского отдела полиции», «Табель учета рабочего времени за август 2022 Изюмского отдела полиции», складеними представниками окупаційній поліції м. Ізюм, в яких зазначені співробітники окупаційної поліції, які у вказаний період часу виконували свої службові обов`язки, що свідчить про те, що у вказаний період часу окупаційна поліція м. Ізюма функціонувала, а співробітники поліції виконували покладенні на них окупаційною адміністрацією повноваження. (т. 2, а.с.а.с. 94-95, 96-97);

- викладеними російською мовою штатними структурами (мовою оригіналу) «Штатная структура Отделения полиции №2 (дислокация г. Изюм)», складеними представниками окупаційній поліції м. Ізюм, в яких зазначені співробітники окупаційної поліції, які у вказаний період часу виконували свої службові обов`язки, у тому числі і підсудний ОСОБА_3 (мовою оригіналу) « ОСОБА_3 », з зазначенням його посади (мовою оригіналу) «Помощник дежурного». (т. 2, а.с.а.с. 98-101, 102-104);

Судом зазначається, що у вищевказаних журналах видачи та повернення посвідчень, обліку виходу на роботу співробітників окупаційної поліції м. Ізюм, платіжних відомостях, у вищезазначений період, списках співробітників окупаційної поліції м. Ізюм, табелях обліку робочого часу співробітників окупаційної поліції м. Ізюм, штатній структурі окупаційної поліції м. Ізюм, серед інших працівників, обліковується отримання службового посвідчення та заробітної плати свідком ОСОБА_6 , а також вихід на роботу її та свідка ОСОБА_7 , як співробітників окупаційної поліції м. Ізюм, що в свою чергу підтверджує показання вищезазначених свідків з приводу того, що підсудний ОСОБА_3 під особистий підпис отримав службове посвідчення, реально працював в окупаційної поліції на посаді помічника чергового ізолятору тимчасового тримання осіб, які були затримані окупаційною поліцією, за що отримував продукти харчування та російські рублі, регулярно приходив на службу, відмічався у відповідному журналі виходу на службу та виконував покладені на нього окупаційної владою обов`язки.

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/121-26/1037-ПЧ від 12.03.2026 відповідно до якого експерт після проведення дослідження наданих об`єктів дослідження – оригіналів письмових доказів здійснення підсудним ОСОБА_3 під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному окупаційною адміністрацією рф правоохоронному органі, дійшов до наступних висновків: Підпис від імені ОСОБА_3 в (мовою оригіналу) «Заявлении ОСОБА_3 о предоставлении единовременной материальной помощи в размере 10 тыс. рублей», виконаний ОСОБА_3 . Рукописний текст в (мовою оригіналу) «Заявлении ОСОБА_3 о предоставлении единовременной материальной помощи в размере 10 тыс. рублей», виконаний ОСОБА_3 . Підпис від імені ОСОБА_3 в (мовою оригіналу) «Трудовом договоре от 2022 года между ОСОБА_3 и Управлением внутренних дел Временной Гражданской администрацией в Харьковской области в лице ОСОБА_8 », виконаний ОСОБА_3 . Короткий рукописний запис (мовою оригіналу) « ОСОБА_3 » в (мовою оригіналу) «Трудовом договоре от 2022 года между ОСОБА_3 и Управлением внутренних дел Временной Гражданской администрацией в Харьковской области в лице ОСОБА_8 », виконаний ОСОБА_3 . Підписи від імені ОСОБА_3 в графах (мовою оригіналу) «роспись» напроти рядку «13» на лицевому боці 4-го аркуша (мовою оригіналу) «Журнала учета выхода на работу сотрудников полиции Изюмского отдела полиции за 2022 год», виконані ОСОБА_3 . Короткий рукописний запис (мовою оригіналу) « ОСОБА_3 » в графі (мовою оригіналу) «ФИО сотрудника» напроти рядку «13» на лицевому боці 4-го аркушу (мовою оригіналу) «Журнала учета выхода на работу сотрудников полиции Изюмского отдела полиции за 2022 год», виконаний ОСОБА_3 . Підпис від імені ОСОБА_3 в графі (мовою оригіналу) «Подпись получателя» напроти рядку «14» на лицевому боці другого аркушу (мовою оригіналу) «Платежной ведомости №7 от 2022», виконаний ОСОБА_3 . (т. 2, а.с.а.с. 150-159);

- інформацією, наданою на вимогу уповноваженого слідчого СУ ГУНП в ХО, відповідно до приписів ст.ст. 40, 93 КПК України, уповноваженою особою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої, в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі – База даних), відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України – підсудним ОСОБА_3 , в період з 24.02.2022 по 12.03.2026, в Базі даних не виявлено. (т. 2, а.с.а.с. 193-194, 195).

Підсумовуючи суд зазначає, що хоча в частині вищезазначених документах не містяться відповідні всі передбачені умови працевлаштування, повна назвала посади, дати складення, однак досліджені документи містять повні анкетні дані підсудного ОСОБА_3 , які в повній мірі ідентифікують його особу. Окрім того, всі зазначені документи мають власноручно виконані підсудним ОСОБА_3 тексти та підписи, автентичність яких підтверджено відповідним висновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/121-26/1037-ПЧ від 12.03.2026, а також до них додані відповідні документи, які посвідчують особу підсудного, його освіту, колишнього місця праці, склад сім`ї тощо.

При таких обставинах, суд вважає, що під час досудового розслідування вищезазначені докази були отримані у спосіб передбачений приписами КПК України, а тому вони, відповідно до приписів ст.ст. 85, 86 КПК України, є належними та допустимими доказами, які підтверджують зайняття підсудним ОСОБА_3 , під час окупації м. Ізюм Харківської області влітку 2022 року, посади у окупаційній поліції.

При цьому судом зазначається та враховується, що відповідно до приписів до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, що судом під час ухвалення судового рішення встановлено не було.

Таким чином, судом, під час судового розгляду кримінального провадження, не встановлена недопустимість досліджених у судовому засіданні доказів, а також процесуальних порушень приписав КПК України.

Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу кримінального правопорушення на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (постанова ВС від 23.09.2020 у справі №712/7368/13-к).

Навпаки, приписи ст. 94 КПК України визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доказування об`єктивної та суб`єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій підсудного, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування), зокрема таких елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, як прямого умислу та того чи іншого мотиву.

Суд зазначає, що у судовому засіданні доведена вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, яка підтверджується об`єктивно з`ясованими судом обставинами вчинення злочину, які підтверджено вищезазначеними показаннями свідків та іншими письмовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду й оцінені згідно з положеннями ст. 94 КПК України.

Суд визнає показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами, а тому підстав не довіряти їм суд не вбачає.

Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що будь-яких відносин, в тому числі і неприязних, між вищезазначеними свідками та підсудним ОСОБА_3 до та під час вчинення ним вказаних протиправних дій не було, так як вказані особи до зазначених подій один одного взагалі не знали, що свідчить про відсутність у свідків підстав для наклепу на підсудного.

Будь-яких даних, які б достеменно свідчили про те, що підсудний ОСОБА_3 не причетний до вчинення інкримінованого йому злочину, досліджені у судовому засіданні матеріали кримінального провадження не містять, стороною захисту також не надано суду, доказів на спростування висунутого підсудному ОСОБА_3 обвинувачення.

Судом зазначається, що при вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення, визначеним приписами ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням ( постанови ВС від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі №195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі №754/17019/17, від 16.09.2020 у справі №760/23459/17 та ін.).

Під час судового розгляду кримінального провадження у відношенні підсудного ОСОБА_3 , судом належним чином перевірені як версія сторони обвинувачення, так і версія сторони захисту.

При цьому, твердження сторони обвинувачення, зокрема, в частині добровільного зайняття громадянином України – підсудним ОСОБА_3 посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в м. Ізюм Харківської області, на переконання суду, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні з наступних підстав.

Факт перебування особи на тимчасово окупованій території та існування в таких умовах загальної небезпеки протиправного впливу з боку представників держави-агресора не є тотожними фізичному або психічному примусу в розумінні ст. 40 КК України. Для вирішення питання про наявність такого примусу підлягають установленню конкретні обставини впливу на особу та його значення для можливості керувати своїми діями.

У судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_3 не лише обійняв відповідну посаду в незаконно створеному правоохоронному органі, а й протягом значного часу, відкрито і систематично здійснював пов`язану з нею службову діяльність, як представник окупаційної влади, яку припинив по незалежним від його волі причинам – у зв`язку зі звільненням м. Ізюм підрозділами ЗСУ, та виїхав з м. Ізюм безпосередньою перед звільнення, до російської федерації у складі військових підрозділів збройних сил рф.

Наведені обставини підтверджуються показаннями працівниками окупаційної поліції м. Ізюм - свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які у судовому засіданні наголошували на тому, що підсудний ОСОБА_3 після співбесіди з представником збройних сил рф був призначений в окупаційну поліцію на відповідну посаду, отримав службове посвідчення, формену російську форму, реально працював в поліції за що отримував продукти харчування та російські рублі, регулярно приходив на службу та виконував покладені на нього окупаційної владою обов`язки. ОСОБА_3 добровільно, без будь-якого примусу та застосування насильства, пішов служити у окупаційну поліцію, умовами праці він був задоволений, не висловлював своєї незгоди з діями окупаційних органів, та припинив роботу у зв`язку зі звільненням м. Ізюм підрозділами ЗСУ.

Судом не встановлено будь-яких даних, які б свідчили про необ`єктивність показань вищезазначених свідків сторони обвинувачення, так як стороною захисту суду не надано даних щодо необ`єктивності та упередженості свідків обвинувачення, які у судовому засіданні надавали свої показання добровільно, без будь-якого стороннього примусу, будучи приведеними судом до присяги та попередженими про можливі негативні наслідки в разі надання неправдивих показань.

Вказані показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині подій, які відбувалися під час окупації збройними силами рф м. Ізюм Харківської області очевидцями яких вони були, є послідовними на протязі всього судового розгляду, в повної мірі узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими по кримінальному провадженню доказами, в повній мірі викривають підсудного ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого злочину, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості, а тому суд вважає, що свідки обвинувачення є незацікавленими та неупередженими.

Також про добровільність зайняття підсудним ОСОБА_3 посади в окупаційної поліції м. Ізюм без будь-якого примусу з боку окупаційної влади, свідчать досліджені під час судового розгляду надані стороною обвинувачення докази, аналіз яких на переконання суду свідчить про відсутність фізичного чи психічного примусу (застосування чи погроз застосування насильства тощо) у відношенні підсудного ОСОБА_3 з боку представників окупаційної влади.

Судом зазначається, що підсудний ОСОБА_3 свідомо виявив бажання обійняти посаду в окупаційній поліції м. Ізюм, про що свідчить те, що він пройшов співбесіду з представниками окупаційної влади, надав відповідні свої та членів родини особисті документи, зокрема, власноручно склав анкету, виклав автобіографію, склав заяву на отримання матеріальної допомоги, уклав та підписав трудовий договір про проходження служби в окупаційний поліції м. Ізюм, на протязі значного часу виконував свої посадові обов`язки, виконання яких ним було припинено з незалежних від його волі причин.

У судовому засіданні не було доведено та не підтверджено те, що рішення щодо співпраці з окупаційною владою підсудним ОСОБА_3 було прийнято під примусом, внаслідок реальної загрози його життю та здоров`ю, а також близьким йому особам.

Окрім того, як встановлено у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_3 після деокупаціїї м. Ізюм Харківської області, з відповідними заявами щодо вчинення у відношенні нього злочину з боку представників окупаційної влади рф, до національних правоохоронних органів не звертався, а навпаки виїхав з м. Ізюм безпосередньою перед звільнення, до російської федерації у складі військових підрозділів збройних сил рф, що судом розцінюється, як намагання уникнути кримінального переслідування та покарання за вчинення особливо тяжкого злочину.

Суд зазначає, що добровільна згода підсудного ОСОБА_3 щодо співпраці з окупаційною владою рф, на переконання суду, була обумовлена саме прагненням ОСОБА_3 зайняти відповідну посаду у незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органі, з кар`єрних спонукань та з метою одержання відповідних преференцій та матеріальних благ пов`язаних з зайнятою посадою, від окупаційної влади, та свідчить про втрату підсудним ОСОБА_3 , як громадянином України, почуття обов`язку перед Державою Україна та українським суспільством, що в свою чергу становить небезпеку та шкодить інтересам Держави Україна.

Будь-яких даних, які б достеменно свідчили про те, що підсудний ОСОБА_3 не причетний до вчинення інкримінованого йому злочину, досліджені у судовому засіданні матеріали кримінального провадження не містять, стороною захисту також не надано суду, доказів на спростування висунутого підсудному ОСОБА_3 обвинувачення.

Підсумовуючи, суд вважає, що підсудний ОСОБА_3 , будучи громадянином України, під час вчинення інкримінованого йому злочину, усвідомлював протиправність своїх дій передбачав їх суспільно небезпечні наслідки й бажав їх настання, з метою досягнення злочинного результату, у вибраний спосіб, діючи зі своїх особистих мотивів, свідомо та добровільно, без будь-якого фізичного чи психічного примусу, зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій російським окупаційним військом території Держави Україна – окупаційній поліції в м. Ізюм Харківської області.

Таким чином, ступінь вини підсудного ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначених протиправних діянь, в повній мірі, «поза розумним сумнівом», встановлена та доведена аналізом вище приведених доказів, які є послідовними та в повній мірі узгоджуються між собою, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості.

Сукупність наведених та досліджених у судовому засіданні доказів, свідчать про те, що дії підсудного ОСОБА_3 за ст. 111-1 ч. 7 КК України кваліфіковані вірно, так як він своїми умисними діями вчинив колабораційну діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

При визначенні підсудному ОСОБА_3 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення-злочину, данні про особу підсудного, який є громадянином України та мешканцем м. Ізюм Харківської області, раніше судимим не був та до кримінальної відповідальності не притягувався, до окупації м. Ізюм Харківської області працював шліфувальником в ДП «Ізюмський приладобудівний завод», має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на диспансерному обліку в ОДН та МПНД не перебуває, за місцем мешкання характеризується з задовільної сторони. (т. 2, а.с.а.с. 7-8, 9, 36-37, 44, 45-47, 48-49, 53, 54, 74-76, 77, 129-130, 131, 179-184, 185, 186-187, 197, 198, 200, 203).

Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.

У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_11 судом визнається вчинення злочину з використанням умов воєнного стану

Відповідно до приписів ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд враховує відсутність обставин, які б відповідно до приписів ст. 66 КК України, пом`якшували покарання підсудного ОСОБА_3 , а також наявність обставини, яка відповідно до приписів п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України, обтяжує покарання підсудного ОСОБА_3 , фактичні обставини вчинення підсудним інкримінованого йому злочину, а тому не вбачає підстав для застосування у відношенні підсудного ОСОБА_3 приписів ст.ст. 69, 75 КК України, так як на переконання суду, його протиправні дії становлять підвищену суспільну небезпеку, що свідчить про наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, продовження злочинної поведінки та не досягнення визначеної приписами КК України мети кримінального покарання в разі застосування приписів ст.ст. 69, 75 КК України.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу підсудного ОСОБА_3 , обставини вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до приписів ч. 6 ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину та його наступну поведінку, відсутність обставин передбачених приписами ст. 66 КК України, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк, ближче до найвищої межі передбаченої в санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, так як підсудний ОСОБА_3 потребує застосування найбільш суворого заходу державного примусу.

При призначенні покарання, у відповідності до санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, передбачено застосування обов`язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права засудженим обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на відповідний строк, а також альтернатива застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна засудженого.

Суд, враховуючи обставини кримінального провадження, дані про особу підсудного ОСОБА_3 , його сімейний та матеріальний стан, вважає необхідним у відношенні підсудного ОСОБА_3 застосувати додаткові покарання, а саме: у вигляді позбавленням права, на відповідний строк, обіймати посади, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, а також у вигляді конфіскації всього належного підсудному ОСОБА_3 майна.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 17.04.2026 у відношенні підсудного ОСОБА_3 , у порядку передбаченому приписами ч. 6 ст. 193 КПК України було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. При цьому, підсудний ОСОБА_3 не був затриманий та доставлений до слідчого судді для розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне, після набрання вироком законної сили, рахувати початок строку відбуття покарання підсудним ОСОБА_3 із моменту його фактичного затримання у порядку виконання цього вироку, та поміщення до кримінально-виконавчої установи для відбуття призначеної міри кримінального покарання, враховуючи те, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження. (т. 1, а.с.а.с. 73-75).

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_3 , до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання, суд вважає необхідним залишити без змін – у вигляді тримання під вартою.

При проведенні судової почеркознавчої експертизи, експертом державної спеціалізованої установи – Харківський НДЕКЦ МВС України були витрачені кошти в сумі 7131,2 гривен, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності до приписів ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат. (т. 2, а.с. 160).

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до приписів ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_3 на користь держави.

Речові докази: зазначені в постановах про визнання речовими доказами від 08.10.2025, 09.12.2025, 09.01.2026, 05.01.2026, 05.03.2026 письмові документи, які підтверджують колабораційну діяльність підсудного ОСОБА_3 , тобто добровільне зайняття ним посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, та які долучені до матеріалів кримінального провадження,-підлягають подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження. (т.2, а.с.а.с. 65-68, 110-112, 119-120, 133-134, 168-169, 190-192).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-1 ч. 7 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону, у виді 14 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати із моменту його фактичного затримання у порядку виконання цього вироку, та поміщення до кримінально-виконавчої установи для відбуття призначеної міри кримінального покарання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 , до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання, залишити без змін – у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 7131 гривни 20 копійок.

Речові докази: зазначені в постановах про визнання речовими доказами від 08.10.2025, 09.12.2025, 09.01.2026, 05.01.2026, 05.03.2026 письмові документи, які підтверджують колабораційну діяльність засудженого ОСОБА_3 , тобто добровільне зайняття ним посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, та які долучені до матеріалів кримінального провадження,- зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в той же строк, з моменту вручення йому копій вироку.

Згідно з ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Копію вироку вручити прокурору та захиснику засудженого ОСОБА_3 – адвокату ОСОБА_5 , якій вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі приписів ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинувачених, захист якого він здійснює.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Харкова.

Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: ОСОБА_1