Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №638/1611/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/1611/26

Провадження № 2-а/638/95/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Цвіри Д.М.

за участю секретаря - Мажукіної Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2022 року перебуває за межами України, проживає у Сполучених Штатах Америки, де зареєстрував свій консульський облік та своєчасно 10 липня 2024 року уточнив свої персональні та облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+», вказавши актуальну адресу проживання за кордоном. Позивач вказує, що жодних повісток, викликів або направлень для проходження військово-лікарської комісії у встановленому законом порядку він не отримував. Позивач наголошує, що оскаржувану постанову винесено за його відсутності, без належного з`ясування обставин справи та складання протоколу, а головне - поза межами строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП. При цьому, як зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», порушення військового обліку відповідачем виявлено ще 17 серпня 2025 року, а оскаржувану постанову винесено лише 26 січня 2026 року, тобто через понад 5 місяців після виявлення, що суперечить п. 7 ст. 247 та ст. 38 КУпАП.

З огляду на викладене, на думку позивача, оскаржувана постанова підлягає скасуванню як протиправна, а провадження у справі про притягнення позивача до відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11 лютого 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог, зважаючи на наступне. Оскаржувана постанова № R316497 від 26 січня 2026 року винесено у порядку ст. 279-9 КУпАП на підставі заяви позивача, поданої через електронний кабінет військовозобов`язаного «Резерв+», у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення не складався. Також відповідач у відзиві стверджував, що позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, однак повторний медичний огляд з метою встановлення придатності не пройшов, а зміст позовної заяви не містить причин порушення справи. На підставі цього відповідач вважає оскаржувану постанову законною та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» від 12 січня 2026 року, 10 липня 2024 року ОСОБА_1 уточнив свої облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+», зазначивши актуальну адресу проживання в США. Окрім того, в розділі «Правопорушення» стосовно ОСОБА_1 дата виявлення порушення військового обліку становить 17 серпня 2025 року; дата звернення до органів Національної поліції України 22 серпня 2025 року.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит від 13 листопада 2025 року, який було подано адвокатом Луніною О.В., начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив що згідно інформації із АІКС «ОБЕРІГ», громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив правила військового обліку згідно ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 було подано у розшук до органів Національної поліції України.

26 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № R316497, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Оскаржувану постанову було винесено ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі подання ОСОБА_1 у січні 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста у мобільному застосунку «Резерв+» електронної заяви про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності.

Як було встановлено судом, подання позивачем вказаної заяви через інформаційно-комунікаційну систему «Резерв+» було обумовлено виявленням у мобільному застосунку запису про «порушення правил військового обліку» та наявністю технічних обмежень функціоналу мобільного застосунку «Резерв+», який не передбачає іншого алгоритму дій чи подачі заперечень для ініціювання зняття розшуку та скасування невірних відомостей. При цьому позивач, перебуваючи з 2022 року за кордоном, раніше послідовно звертався до відповідача із письмовими заявами від 05.09.2025 та від 17.12.2025 про відсутність у його діях складу правопорушення та необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

В той же час, відповідач, отримавши заяву позивача в порядку ст. 279-9 КУпАП, не дав оцінки обставинам спливу строків притягнення до відповідальності та 26 січня 2026 року виніс оскаржувану постанову № R316497.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено та який діє до теперішнього часу.

Згідно зіст.17Закону України «Про оборону України»,захист Вітчизни,незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно абз.6 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210 КУпАП настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

В оскаржуваній постанові зазначено, що, ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", чим допустив(ла) порушення правил військового обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 р. № 519 внесено зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979, № 66, ст. 3979, № 78, ст. 4576; 2025 р., № 12, ст. 938, № 16, ст. 1185), зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції:

«Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-IX Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викладено в такій редакції:

"2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Тобто обов`язковою умовою для того, щоб стверджувати про наявність у громадянина України віком від 25 до 60 років обов`язку щодо повторного проходження ВЛК є наявність у такої особи попереднього висновку ВЛК, якою особу визнано обмежено придатною до військової служби, і такий висновок повинен бути складений до 12 травня 2025 року.

У позовній заяві, ОСОБА_1 стверджував, що позивачу не вручалась повістка для виклику на медичний огляд, направлення на медичну комісію для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я під час мобілізації в особливий період. Крім того ОСОБА_1 було не відомо, щоб він був раніше визнаний обмежено придатним до військової служби. Також, позивач не подавав запит засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста щодо проходження ВЛК у відповідності до п. 74-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560. Стверджував також про відсутність направлення на ВЛК в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Зі змісту Розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» також не вбачається про визнання позивача обмежено придатним до військової служби у військовий час.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не спростував твердження позивача, не надав доказів правомірності свого рішення. Так, до відзиву на позовну заяву не долучено ані військово-облікового документа позивача, ані направлення на медичну комісію для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я під час мобілізації в особливий період, ані висновку ВЛК, виданим до 12.05.2025, за яким би позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Щодо доводів про порушення відповідачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення даного правопорушення, то суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як встановлено судом з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема з розширеного витягу з реєстру «Оберіг» від 12 січня 2026 року, датою виявлення порушення військового обліку стосовно позивача є 17 серпня 2025 року.

З урахуванням приписів ч. 7 ст. 38 КУпАП, трьохмісячний строк для накладення адміністративного стягнення за цим фактом закінчився 17 листопада 2025 року.

Незважаючи на це, оскаржувану постанову № R316497 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено лише 26 січня 2026 року, тобто через п`ять місяців та дев`ять днів після виявлення порушення. Таким чином, строки для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сплили.

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на застосування процедури, передбаченої ст. 279-9 КУпАП, як на підставу законності оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 279-9 КУпАП імперативно визначено, що розгляд справи та винесення постанови керівником ТЦК та СП здійснюється з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу.

Статею 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу

Таким чином, суд доходить до висновку, що на момент розгляду заяви позивача 26 січня 2026 року у відповідача існувала обставина, яка виключала провадження у справі - закінчення строків накладення стягнення, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний винести постанову про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Суд має перевірити дотримання відповідачем, чи прийнято таке рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставу винесення спірної постанови саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані, та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанов.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Оцінюючи дії службової особи відповідача, якою прийнято оскаржувану постанову, на відповідність критеріям, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що, приймаючи оскаржувану постанову, посадовою особою не дотримано встановлених законом підстав та порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

В ході розгляду позову відповідачем, на якого у даному випадку покладений обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій, у відповідності до ст. 77 КАС України, не доведено належними та допустимими засобами доказування факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, тому позов, в межах заявлених вимог, підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 247, 250, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати Постанову № R316497 від 26.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складену ІНФОРМАЦІЯ_5 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок

Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Д.М. Цвіра