Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №615/40/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/40/26

Провадження № 2/615/13/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/40/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 03.05.2025-100001041 від 03 травня 2025 року у розмірі 82 040,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03.05.2025-100001041, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 28 000,00 грн строком на 123 дні із датою повернення 02 вересня 2025 року.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 82 040,00 грн, з яких: 28 000,00 грн – основний борг; 34 440,00 грн – проценти за користування кредитом; 5 600,00 грн – комісія; 14 000,00 грн – штраф.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем її проживання. Про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача надійшла заява, у якій він зазначив, що з позовними вимогами не погоджується в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 34 440,00 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 5 600,00 грн та неустойки у розмірі 14 000,00 грн. Зазначив, що є діючим військовослужбовцем та бере безпосередню участь у бойових діях, на підтвердження чого надав відповідні документи. У зв`язку з викладеним просив суд зменшити розмір стягнення заборгованості за кредитним договором у частині процентів за користування кредитом, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 19 лютого 2026 року визнано обов`язковою явку представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання, яке призначено на 05 березня 2026 року.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 24 березня 2026 року задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Витребувано у Міністерства оборони України відомості, чи перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на військовій службі за призивом під час мобілізації на особливий період та з якої дати.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 24 березня 2026 року визнано обов`язковою явку представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання, яке призначено на 14 квітня 2026 року.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 23 червня 2026 року задоволено заяву відповідача про витребування доказів. Витребувано у Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_2 наступні відомості: чи проходить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військову службу за мобілізацією чи у добровільному порядку (за контрактом); чи брав участь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, якщо так зазначити періоди такої участі та надати відповідну довідку.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» наступну інформацію: чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ); інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_3 за період з 03 травня 2025 року та протягом наступних за цим днем 5 календарних днів; прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_3 , видану Акціонерним товариством Комерційним Банком «ПриватБанк» на яку 03 травня 2025 року перераховані грошові кошти у сумі 28 000,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 03.05.2025-100001041 (надалі – кредитний договір) (а.с. 15-21).

ОСОБА_1 в електронній формі прийняв пропозицію про укладення кредитного договору, підписавши відповідь позичальника про прийняття пропозиції електронним підписом одноразовим ідентифікатором E344.

Відповідно до умов кредитного договору дата надання кредиту – 03 травня 2025 року, сума кредиту – 28 000,00 грн, строк кредитування – 123 дні з дати його надання, дата повернення кредиту – 02 вересня 2025 року. Реквізитами електронного платіжного засобу Кравченка Віталія Миколайовича для перерахування кредитних коштів визначено 4149-49ХХ-ХХХХ-2463.

Згідно з п. 6 акцептованих умов кредитного договору процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 7 акцептованих умов кредитного договору Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – «Комісія», економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 5600 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

За умовами п. 9 акцептованих умов кредитного договору протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Згідно з п. 11 акцептованих умов кредитного договору проценти (економічна сутність – плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Пунктом 15 акцептованих умов кредитного договору визначено неустойку у розмірі 280 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 16 акцептованих умов кредитного договору розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Згідно з листом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 22 вересня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , рахунок № НОМЕР_5 . Також повідомлено, що на вказаний рахунок 03 травня 2025 року зараховано 28 000,00 грн (а.с. 169).

З банківської виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається відображення 03 травня 2025 року операції із зарахування 28 000,00 грн (а.с. 170).

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача станом на 23 грудня 2025 року загальний розмір заборгованості становить 82 040,00 грн, з яких: 28 000,00 грн – основний борг; 34 440,00 грн – відсотки за користування кредитом; 5 600,00 грн – комісія; 14 000,00 грн – штраф. Заборгованість за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України відсутня (а.с. 10-12).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що з 03 травня 2025 року по 02 вересня 2025 року включно відсотки за користування кредитом нараховувались за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за один день на суму основного боргу 28 000,00 грн, у зв`язку із чим щоденно нараховувалось по 280,00 грн.

З 03 травня 2025 року по 02 вересня 2025 року включно загальний розмір нарахованих за період кредитування відсотків становив 34 440,00 грн. Починаючи з 03 вересня 2025 року відсотки за користування кредитом у розрахунку позивача не нараховувались.

Крім того, 03 травня 2025 року позивачем нараховано комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми основного боргу 28 000,00 грн, що становило 5 600,00 грн. У подальшому комісія не нараховувалась.

Також з 03 червня 2025 року позивачем нараховувалась неустойка у розмірі 280,00 грн за кожен день. Станом на 20 липня 2025 року її розмір становив 13 440,00 грн, 21 липня 2025 року нарахування неустойки не здійснювалось, а 22 липня 2025 року додатково нараховано 560,00 грн, після чого загальна сума неустойки склала 14 000,00 грн та надалі не збільшувалась.

Відомості про здійснення ОСОБА_1 платежів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 03.05.2025-100001041 від 03 травня 2025 року у наданому позивачем розрахунку відсутні.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Кредитний договір № 03.05.2025-100001041 від 03 травня 2025 року містить істотні умови такого виду договорів та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E344.

Матеріалами справи, а саме банківською випискою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», встановлено факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 28 000,00 грн, які 03 травня 2025 року зараховано на його банківський рахунок.

За таких обставин суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 03.05.2025-100001041 від 03 травня 2025 року та факт надання йому кредитних коштів у розмірі 28 000,00 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд враховує, що умовами кредитного договору передбачено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку кредитування.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що основний борг за кредитним договором становить 28 000,00 грн. Відомості про повернення ОСОБА_1 кредитних коштів повністю або частково матеріали справи не містять, а у розрахунку позивача платежі у рахунок погашення основного боргу не відображені.

З 03 травня 2025 року по 02 вересня 2025 року включно позивачем нараховувались проценти за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за один день на суму основного боргу 28 000,00 грн, що становило 280,00 грн за один день.

Загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом за 123 дні становить 34 440,00 грн, які нараховано за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування – з 03 травня 2025 року по 02 вересня 2025 року включно. Починаючи з 03 вересня 2025 року проценти за користування кредитом позивачем не нараховувались.

Отже, нарахування процентів у розмірі 34 440,00 грн здійснено відповідно до погодженої сторонами процентної ставки та в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором.

Доказів повернення ОСОБА_1 основної суми кредиту у розмірі 28 000,00 грн та сплати нарахованих за користування кредитом процентів у розмірі 34 440,00 грн матеріали справи не містять.

Доводи відповідача з приводу незаконного нарахування відсотків, у зв`язку із проходженням відповідачем військової служби, суд до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно до копії посвідчення, ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни та у часників бойових дій (а.с. 51).

Згідно з листом Центрального управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 травня 2026 року, за результатами опрацювання запиту суду повідомлено, що відповідно до облікових даних, які ведуться в Центральному управлінні персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 11 серпня 2025 року вибув з військової частини НОМЕР_6 для подальшого проходження військової служби до Харківського національного університету Повітряних Сил, який підпорядковується Командуванню Повітряних Сил Збройних Сил України. Для отримання більш детальної інформації запропоновано звернутися безпосередньо до Харківського національного університету Повітряних Сил (а.с. 105).

З копії військового квитка серії НОМЕР_7 , ОСОБА_1 з 28 січня 2022 року призваний на військову службу у ЗСУ за контрактом (а.с. 114 зворот).

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_2 від 04 серпня 2026 року, наданого на виконання ухвали Валківського районного суду Харківської області від 23 червня 2026 року у справі № 615/40/26, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у списках військової частини НОМЕР_2 з 17 жовтня 2019 року по 07 квітня 2021 року. Участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не приймав (а.с. 137).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З вищевикладеного випливає, що на військовослужбовців за контрактом поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з першого дня безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України та весь подальший час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Зазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у постанові № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

Судовим розглядом встановлено, що відповідач проходить військову службу за контрактом, однак відомостей про те, що він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, до суду надано не було.

Таким чином, за відсутності належних доказів, які б дозволяли встановити період безпосередньої участі відповідача у відповідних заходах та співвіднести його з періодом нарахування процентів за кредитним договором, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 34 440,00 грн у зв`язку з проходженням військової служби суд відхиляє.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Пунктом 7 акцептованих умов кредитного договору передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 5 600,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту.

03 травня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» нараховано ОСОБА_1 комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 5 600,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом із тим Законом України «Про споживче кредитування» розмежовується можливість встановлення плати за додаткові та супутні послуги кредитодавця та обов`язок кредитодавця безоплатно вчиняти дії, які безпосередньо випливають із кредитного зобов`язання і не становлять самостійної послуги для споживача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 та від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 звернув увагу на необхідність встановлення, які саме додаткові та супутні послуги кредитодавця надаються споживачу за відповідну комісію. Якщо договором не визначено таких послуг та кредитодавцем не доведено їх фактичного надання, умова про відповідну комісію є нікчемною.

Із змісту кредитного договору № 03.05.2025-100001041 від 03 травня 2025 року вбачається, що комісія у розмірі 20 % від суми кредиту визначена саме як «комісія, пов`язана з наданням Кредиту», економічна сутність якої – плата за надання кредиту.

При цьому кредитним договором не визначено переліку конкретних додаткових або супутніх послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», які надаються ОСОБА_1 за зазначену плату, не розкрито зміст такої послуги та не встановлено, які саме дії кредитодавця, крім виконання основного обов`язку з надання кредитних коштів, становлять зустрічне надання за сплату комісії у розмірі 5 600,00 грн.

Більше того, п. 9 акцептованих умов кредитного договору прямо передбачено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України надання позичальнику кредитних коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не окремою додатковою чи супутньою послугою, замовленою позичальником.

Ураховуючи, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку і фактичного надання відповідачу будь-яких інших послуг, пов`язаних з отриманням кредиту, за які встановлена комісія, суд доходить висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії за видачу кредиту є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки умова договору про сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, є нікчемною та не породжує для відповідача обов`язку зі сплати такої комісії, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 5 600,00 грн задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено до стягнення 14 000,00 грн неустойки.

Із наданого розрахунку вбачається, що її нарахування розпочато 03 червня 2025 року. З 03 червня 2025 року по 20 липня 2025 року позивач нараховував по 280,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання, у зв`язку із чим станом на 20 липня 2025 року розмір неустойки становив 13 440,00 грн. 21 липня 2025 року нарахування неустойки не здійснювалось, а 22 липня 2025 року додатково нараховано 560,00 грн, після чого загальний розмір нарахованої неустойки становив 14 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Оскільки неустойка у розмірі 14 000,00 грн нарахована за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 03.05.2025-100001041 від 03 травня 2025 року у розмірі 62 440,00 грн, з яких 28 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 34 440,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд), що підтверджується платіжною інструкцією від 06 січня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 843,67 грн (62 440,00 / 82 040,00 ? 2 422,40 = 1 843,67).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.05.2025-100001041 від 03 травня 2025 року у розмірі 62 440 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок) грн 00 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн 00 коп; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 34 440 (тридцять чотири тисячі чотириста сорок) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн 67 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов