Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №615/2252/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2252/26

Провадження № 2/615/903/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2252/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

13 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, селезньова М.О.), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року у розмірі 9 300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 13.02.2025-100002353, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 140 днів із датою повернення 02 липня 2025 року.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 9 300,00 грн, з яких: 3 000,00 грн – основний борг; 4 200,00 грн – проценти за користування кредитом; 600,00 грн – комісія; 1 500,00 грн – штраф.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем її проживання, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 26 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» наступну інформацію: чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за період з 13 лютого 2025 року та протягом наступних за цим днем 5 календарних днів; прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_1 , видану Акціонерним товариством «Універсал Банк», на яку були 13 лютого 2025 року перераховані грошові кошти в сумі – 3 000 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до ОСОБА_1 із пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), яка є пропозицією укласти електронний кредитний договір (а.с. 11-13).

13 лютого 2025 року ОСОБА_1 в електронній формі підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року (а.с. 13-14).

Пунктами 1-4 відповіді позичальника про прийняття пропозиції між сторонами узгоджено дату надання кредиту – 13 лютого 2025 року, суму кредиту – 3 000,00 грн, строк кредитування – 140 днів з дати його надання та дату повернення кредиту – 02 липня 2025 року.

Згідно з п. 5 відповіді позичальника про прийняття пропозиції продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.

Згідно з п. 6 відповіді позичальника про прийняття пропозиції процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з п. 7 відповіді позичальника про прийняття пропозиції Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – «Комісія», економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Пунктом 15 відповіді позичальника про прийняття пропозиції визначено неустойку: 30 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 16 відповіді позичальника про прийняття пропозиції розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Реквізитами електронного платіжного засобу для надання кредитних коштів визначено картку № 4441-11XX-XXXX-2933, належну ОСОБА_1 .

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E591.

Згідно з листом Акціонерного товариства «Універсал Банк» № БТ/Е-44307 від 08 жовтня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 (а.с. 60).

Відповідно до наданої Акціонерним товариством «Універсал Банк» виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_1 , відкритій на ім`я ОСОБА_1 , за період з 13 лютого 2025 року по 18 лютого 2025 року, 13 лютого 2025 року здійснено зарахування коштів у розмірі 3 000,00 грн з призначенням операції «IPAY_CREDIT_VISA1» (а.с. 61-64).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 06 серпня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року становить 9 300,00 грн, з яких: 3 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту; 4 200,00 грн – заборгованість за відсотками; 600,00 грн – заборгованість за комісією; 1 500,00 грн – заборгованість за штрафами. Заборгованість за відсотками, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, відсутня (а.с. 16).

З наданого розрахунку вбачається, що за період з 13 лютого 2025 року по 02 липня 2025 року включно відсотки за користування кредитом нараховувались за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом. При залишку основного боргу у розмірі 3 000,00 грн щоденна сума нарахованих відсотків становила 30,00 грн. За вказаний період тривалістю 140 днів нараховано 4 200,00 грн відсотків.

13 лютого 2025 року позивачем нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 600,00 грн. Протягом наступного періоду, відображеного у розрахунку, додаткові нарахування комісії відсутні.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 13 лютого 2025 року по 26 лютого 2025 року включно нарахування штрафів не здійснювалось.

Починаючи з 27 лютого 2025 року позивачем здійснювалось нарахування штрафу у розмірі 30,00 грн за кожен день невиконання зобов`язання. За період з 27 лютого 2025 року по 17 квітня 2025 року включно, тривалістю 50 днів, нараховано штраф у загальному розмірі 1 500,00 грн.

Починаючи з 18 квітня 2025 року у розрахунку відсутні подальші нарахування штрафу, а його залишок становить 1 500,00 грн.

За 03 липня 2025 року у розрахунку зазначено процентну ставку 1 % за день, проте сума нарахованих відсотків становить 0,00 грн, а загальний залишок нарахованих відсотків – 4 200,00 грн.

Протягом усього періоду, відображеного у розрахунку заборгованості, залишок основного боргу становив 3 000,00 грн, у графі «Сума платежу» зазначено 0,00 грн. Відомостей про здійснення ОСОБА_1 платежів у рахунок погашення основної суми кредиту, нарахованих відсотків, комісії або штрафів розрахунок не містить.

Станом на 06 серпня 2026 року заборгованість за основною сумою кредиту становить 3 000,00 грн, за нарахованими відсотками – 4 200,00 грн, за комісією – 600,00 грн, за штрафами – 1 500,00 грн, загалом – 9 300,00 грн.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Кредитний договір № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року містить істотні умови такого виду договорів та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E591.

Матеріалами справи, а саме банківською випискою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», встановлено факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн, які 13 лютого 2025 року зараховано на її банківський рахунок.

За таких обставин суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року та факт надання їй кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд враховує, що умовами кредитного договору № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року передбачено фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку кредитування, що становить 140 днів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що основний борг за кредитним договором становить 3 000,00 грн. Відомості про повернення ОСОБА_1 кредитних коштів повністю або частково матеріали справи не містять, а у розрахунку позивача платежі у рахунок погашення основного боргу не відображені.

З 13 лютого 2025 року по 02 липня 2025 року включно позивачем нараховувались проценти за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за один день на суму основного боргу 3 000,00 грн, що становило 30,00 грн за один день. За 140 днів нараховано 4 200,00 грн процентів.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 4 200,00 грн, які нараховано за ставкою 1 % за один день користування кредитом.

При цьому проценти за користування кредитом нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування – з 13 лютого 2025 року по 02 липня 2025 року включно. Починаючи з 03 липня 2025 року проценти за користування кредитом позивачем не нараховувались.

Отже, нарахування процентів у розмірі 4 200,00 грн здійснено відповідно до погодженої сторонами процентної ставки та в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором.

Доказів повернення ОСОБА_1 основної суми кредиту у розмірі 3 000,00 грн та сплати нарахованих за користування кредитом процентів у розмірі 4 200,00 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення із ОСОБА_1 3 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 4 200,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Пунктом 7 відповіді позичальника про прийняття пропозиції передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 600,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту.

13 лютого 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» нараховано ОСОБА_1 комісію за надання кредиту у розмірі 600,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом із тим Законом України «Про споживче кредитування» розмежовується можливість встановлення плати за додаткові та супутні послуги кредитодавця та обов`язок кредитодавця безоплатно вчиняти дії, які безпосередньо випливають із кредитного зобов`язання і не становлять самостійної послуги для споживача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 та від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 звернув увагу на необхідність встановлення, які саме додаткові та супутні послуги кредитодавця надаються споживачу за відповідну комісію. Якщо договором не визначено таких послуг та кредитодавцем не доведено їх фактичного надання, умова про відповідну комісію є нікчемною.

Із змісту кредитного договору № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року вбачається, що комісія у розмірі 20 % визначена саме як «комісія, пов`язана з наданням Кредиту», економічна сутність якої – плата за надання кредиту.

При цьому кредитним договором не визначено переліку конкретних додаткових або супутніх послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», які надаються ОСОБА_1 за зазначену плату, не розкрито зміст такої послуги та не встановлено, які саме дії кредитодавця, крім виконання основного обов`язку з надання кредитних коштів, становлять зустрічне надання за сплату комісії у розмірі 600,00 грн.

Більше того, пунктом 9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції прямо передбачено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України надання позичальнику кредитних коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не окремою додатковою чи супутньою послугою, замовленою позичальником.

Ураховуючи, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку і фактичного надання відповідачу будь-яких інших послуг, пов`язаних з отриманням кредиту, за які встановлена комісія, суд доходить висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемною відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною та не породжує для відповідача обов`язку зі сплати такої комісії, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 600,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення неустойки.

Позивачем також заявлено до стягнення 1 500,00 грн неустойки.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що її нарахування розпочато 27 лютого 2025 року. З 27 лютого 2025 року по 17 квітня 2025 року включно позивач нараховував по 30,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. За вказаний період тривалістю 50 днів загальний розмір нарахованої неустойки становив 1 500,00 грн. Починаючи з 18 квітня 2025 року подальше нарахування неустойки не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Оскільки неустойка у розмірі 1 500,00 грн нарахована за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року у загальному розмірі 7 200,00 грн, з яких 3 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 4 200,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд), що підтверджується платіжною інструкцією від 11 серпня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 061,21 грн (7 200,00 / 9 300,00 ? 2 662,40 = 2 061,21).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. У разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету або відсутності відомостей про його наявність такі документи направляються у паперовій формі листом з описом вкладення.

На підтвердження витрат, пов`язаних із направленням ОСОБА_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем надано квитанцію на суму 120,18 грн (а.с. 25 зворот).

Вказані витрати понесені позивачем у зв`язку з виконанням встановленого процесуальним законом обов`язку щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а тому належать до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають стягненню витрати, пов`язані з направленням копії позовної заяви та доданих до неї документів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 93,04 грн (7 200,00 / 9 300,00 ? 120,18 = 93,04).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.02.2025-100002353 від 13 лютого 2025 року у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 000 (три тисячі) грн 00 коп; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 4 200 (чотири тисячі двісті) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 061 (дві тисячі шістдесят одна) грн 21 коп, а також судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 93 (дев`яносто три) грн 04 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов