Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №403/390/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/390/26 провадження № 2/403/520/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Процент») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 24940 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом складає 4000 грн. 00 коп. та по процентах - 20940 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 15 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент», як товариством, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №11993, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 365 днів (до 15 травня 2025 року) шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану в АТ КБ «ПриватБанк», за сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних). Вказаний кредитний договір був укладений сторонами відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 883688, який був надісланий відповідачу повідомленням на номер її мобільного телефону НОМЕР_2 , вказаний в кредитному договорі та інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується довідкою платіжної установи. Враховуючи невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості, а також понесені судові витрати в сумі 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та в сумі 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Процент» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «ФК «Процент» згідно заяви від 02 жовтня 2026 року, прохав суд розглянути справу без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення суду (а.с.89).

Представник позивача згідно викладеного в прохальній частині позовної заяви клопотання прохав суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази на підтвердження емітування на ім`я відповідача ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 ; виписку про рух коштів на рахунку, який був відкритий для її обслуговування за період з 15 травня по 20 травня 2024 року; фінансовий номер телефону, на який відправляється інформація про здійснення операцій за платіжною карткою та про всі номери телефону, які знаходяться в анкетних даних відповідача (а.с.13).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року в задоволенні клопотання представника позивача в частині розгляду справи без виклику (повідомлення) сторін відмовлено. Постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.59-60).

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 за період з 15 травня по 20 травня 2024 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.71).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 07 жовтня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент», як товариством, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №11993 (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 883688 (код з смс-повідомлення), надісланого позивачем на зазначений нею фінансовий номер: 380976047498 (а.с.14-18).

Згідно з умовами укладеного Договору (пункт 1.1) ТОВ «ФК «Процент» зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором.

За змістом пунктів 1.2, 1.3, 1.7 Договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожний день (річна процента ставка становить 547,50%) користування кредитом; строк надання кредиту та строк дії Договору становить 365 днів зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів; товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Згідно з Додатком №1 Договору (таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором №11993 від 15 травня 2024 року) повернення відповідачем ОСОБА_1 кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів в сумі по 900,00 грн. за період з 30 травня 2024 року по 15 травня 2025 року, в розрізі кожного платежу, який включає платіж процентів за користування кредитом на кожну наступну дату платежу, крім останнього в сумі 4300,00 грн., який включає суму кредиту 4000,00 грн. та суму процентів за користування ним - 300,00 грн. (а.с.19).

Відповідач своїм електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 007026 підтвердила також отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, викладені у паспорті споживчого кредиту, що були їй надані 15 травня 2024 року (а.с.22-24).

15 травня 2024 року ТОВ «ФК «Процент» на виконання умов кредитного договору №11993 від 15 травня 2024 року було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 4000 грн. 00 коп. на рахунок, електронним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_3 , що відповідає сумі кредиту та номеру платіжної картки згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору (а.с.25).

Зарахування 15 травня 2024 року на рахунок відповідача ОСОБА_1 за НОМЕР_5 грошових коштів в сумі 4000,00 грн. підтверджується випискою про рух коштів на вказаному рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 15 травня по 20 травня 2024 року (а.с.86, 87).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором в період з 15 травня 2024 року по 19 травня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 24940,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4000,00 грн. та за процентами - 20940,00 грн.. Сума сплачених відповідачем грошових коштів за кредитним договором на погашення процентів становить 960,00 грн. (а.с.26-35).

При цьому заборгованість відповідача в сумі 24940,00 грн. була визначена станом на 15 травня 2025 року, тобто в межах строку кредитування та строку дії договору.

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 15 травня 2024 року кредитного договору та отримання від позивача кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України)..

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір №11993 від 15 травня 2024 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 883688, отриманого нею на номер мобільного телефону: НОМЕР_2 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Процент» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора 883688 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів .

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №11993 від 15 травня 2024 року вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 4000,00 грн., заборгованість за процентами - 20940,00 грн..

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, суд приходить до наступного висновку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі по тексту - Закон №3498-ІХ), ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Згідно з пунктом 17 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Судом встановлено, що кредитний договір №11993 був укладений відповідачем 15 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом №3498-ІХ, а тому зазначені вище положення ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру процентної ставки підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Враховуючи викладене, денна процента ставка за користування кредитом за період з 15 травня 2024 року по 20 серпня 2024 року, яка підлягала застосуванню, становить 1,5% та з 21 серпня 2024 року по 15 травня 2025 року (в межах строку кредитування) - 1,0%.

Разом з тим, за період з 21 серпня 2024 по 15 травня 2025 року при нарахуванні процентів за користування кредитом відповідачем застосовувалась процентна ставка 1,50%.

Отже, з урахуванням наведених вище законодавчих обмежень розміру процентної ставки, розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача по справі ОСОБА_1 становить 15600,00 грн. та підтверджується наступним розрахунком, проведеним судом:

1) за період з 15 травня по 20 серпня 2024 року - 5880,00 грн. (60,00 грн. х 98 днів, де 60,00 грн. це 1,5% від 4000,00 грн.).

2) за період з 21 серпня 2024 року по 15 травня 2025 року - 10680,00 грн. (40,00 грн. х 267 днів, 40,00 грн. це 1,0% від 4000,00 грн.);

3) загальний розмір заборгованості за процентами становить: 15600,00 грн. (16560,00 грн.(5880,00 грн. + 10680,00 грн.) - 960,00 грн. (сплачених відповідачем в рахунок процентів)).

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Процент» становить 19600,00 грн. (4000,00 грн. (тіло кредиту) + 15600,00 грн. (проценти за користування кредитом).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору №11993 від 15 травня 2024 року, укладених між нею та позивачем ТОВ «ФК «Процент».

Зазначений договір з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавався судом недійсним.

Судом також враховується, що у даній справі дії фінансової установи щодо виконання кредитного договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи нею не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за кредитним договором №11993 від 15 травня 2024 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом), та приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Процент» заборгованості за вказаним вище договором в загальному розмірі 19600 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «Процент» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Процент» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2092 грн. 34 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 570 грн. 06 коп. (21,411387%), при цьому 21,411387% = 5340 грн. 00 коп. (сума коштів, у стягненні яких судом відмовлено)), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Представником ТОВ «ФК «Процент» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн..

На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «ФК «Процент» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК Процент», як замовником, та фізичною особо-підприємцем, адвокатом Руденком К.В., як виконавцем, за умовами якого вартість послуг виконавця становить 9000,00 грн. 00 коп. - складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника; 1000,00 грн. - складання та надсилання адвокатського запиту (а.с.38-39); 2) акту приймання-передачі наданих послуг №144 від 30 квітня 2026 року до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, у відповідності до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги зі складання та подання позовних заяв до суду про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно реєстру №1 від 30 квітня 2026 року (а.с.42); витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №144 від 30 квітня 2026 року до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, згідно з яким виконавець підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників замовника, а саме: складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №11993 від 15 травня 2024 року та клопотання про витребування доказів - 9000,00 грн., складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за цим кредитним договором - 1000,00 грн. (а.с.43); 4) платіжної інструкції кредитового переказу коштів №70 від 30 квітня 2026 року про оплату ТОВ «ФК «Процент» юридичних послуг по Договору №03/06/2024 від 03 червня 2024 року згідно акту №144 від 30 червня 2026 року (а.с.44); 5) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Руденка К.В. (а.с.40); 6) довіреності, виданої 31 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Процент» адвокату Руденку К.В. (а.с.41).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Всі судові засідання прохав проводити без його участі (а.с.89).

На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача ОСОБА_1 щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача розміру заявленого адвокатом Руденком К.В. витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

З наданої представником позивача копії витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №144 від 30 квітня 2026 року до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг, вбачається вартість наданих адвокатом Руденком К.В. послуг (без зазначення витраченого часу): 1) складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - 9000,00 грн. та 2) складання адвокатського запиту про витребування доказу по боржнику ОСОБА_1 - 1000,00 грн..

Разом з тим, спір по справі, яка є малозначною, не є складним; позовна заява на обгрунтування підставності вимог про стягнення заборгованості з боржника містить посилання на норми чинного законодавства, зміст кредитного договору та усталену практику суду касаційної інстанції зі спірних правовідносин, що, як наслідок, не потребувало від адвоката Руденка К.В. проведення їх порівняльного аналізу та витрачання у зв'язку з цим значного часу для визначення способу захисту права ТОВ «ФК «Процент», як позивача, та обгрунтування правових підстав позову, а тому суд, виходячи зі складності справи, засад розумності та співмірності витрат на правничу допомогу із ціною позову, приходить до висновку про визначення вартості послуги зі складання та подання до суду через підсистему «Електронний суд» позовної заяви в розмірі 2500,00 грн..

Крім того, за змістом п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява має містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Згідно з ч.3 ст.177 ЦПК України до позовної заяви у разі необхідності додаються клопотання та заяви позивача про витребування доказів тощо.

Враховуючи наведені правові норми, суд приходить до висновку, що обсяг юридичної та технічної роботи адвоката Руденка К.В. при підготовці адвокатського запиту, не можна вважати самостійним видом виконаної ним роботи, оскільки він повністю охоплюється змістом послуги, пов`язаної зі складанням (підготовкою) позовної заяви про стягнення заборгованості та викладеного в позовній заяві клопотання про витребування доказів, вартість якої була визначена адвокатом окремо.

Отже, визначення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «ФК «Процент» з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1964 грн. 72 коп. (78,588613% від 2500,00 грн., де 78,588613% - відсоток, що відповідає розміру задоволених позовних вимог).

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №11993 від 15 травня 2024 року в загальній сумі 19600 грн. 00 коп. (дев`ятнадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2092 грн. 34 коп. (дві тисячі дев`яносто дві гривні тридцять чотири копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1964 грн. 72 коп. (одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири гривні сімдесят дві копійки).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд.№4 м.Київ, поштовий індекс 03124, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 12 жовтня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова