Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №389/1084/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

13.10.2026

Єдиний унікальний номер 389/1084/26

провадження №1-кп/389/49/26

Вирок

іменем України

13 жовтня 2026 року місто Знам`янка

Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південого регіону ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника останнього - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026150030000175 від 05.02.2026, стосовно

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уродженця міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, не одруженого, утриманці відсутні, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 скоїв втрату ввіреної для службового користування зброї внаслідок порушення правил її зберігання, вченену в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді кулеметника ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи в населеному пункті АДРЕСА_2 , діючи із кримінально протиправною недбалістю, у порушення ст.ст.2, 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», п.2, 4 розділу Х «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України № 359 від 29.06.2005 (в редакції наказу Міністерства оборони України № 569 від 20.10.2015), п.13 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання майна військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, внаслідок порушення правил зберігання, втратив ввірену йому для службового користування зброю - автомат АК-74 № НОМЕР_3 та чотири магазини до нього, чим спричинив шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_2 у розмірі 4579,61 гривень, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.413 КК України.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 КК України, визнав повністю та надав суду показання, відповідно до яких, дійсно втратив ввірену для службового користування зброю внаслідок порушення правил зберігання даної, вченену в умовах воєнного стану за обставин, які викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо не карати.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого учасники судового провадження не заперечували.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а дії останнього правильно кваліфіковано за ч.3 ст.413 КК України, як втрата ввіреної для службового користування зброї внаслідок порушення правил її зберігання, вченена в умовах воєнного стану.

Згідно ч.1 ст.65 КК України, а також роз`ясненнями, викладеними у п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного останнім кримінального правопорушення, яке закон класифікує як нетяжкий злочин, мотив та мету вчиненого злочину, а також дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є військовослужбовцем військової служби за контрактом, за час служби не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не одружений, утриманці відсутні, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також висновок досудової доповіді, згідно якого виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у скоєному, добровільно відшкодував шкоду та висловив бажання надалі залишатись в лавах Збройних Сил України, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також враховуючи позицію представника потерпілого, який не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання та заявив про відсутність жодних претензій до обвинуваченого, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення останнім нових кримінальних правопорушень є покарання, із застосуванням ст.58 КК України, у виді службового обмеження з відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення.

Процесуальні витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст.100, 349, 368, 370, 373-374, 377 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.413 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.58 Кримінального кодексу України замінити ОСОБА_4 призначене покарання у вигляді позбавлення волі покаранням у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення 10 (десяти) відсотків.

Роз`яснити, що відповідно до ч.2 ст.58 КК України під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду, відповідно до вимог ч.2 ст.394 КПК України, не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1