Суд: Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №352/682/26
Суддя: СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р.
Справа № 352/682/26
Провадження № 2/352/834/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого – судді Струтинського Р. Р.
з участю секретаря Гребінника В. М.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за за договором позики в розмірі 24 989,25 грн та судових витрат.
Заявлений позов обґрунтовував тим, що 14.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір надання коштів у кредит №71457939. Підписанням цього договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://myckredit.ua/ru/dokuments-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги. 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 16 від 24.09.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 24 989,25 грн, з яких 13 000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 3 799,25 грн заборгованість за відсотками, 6 240 грн заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 1 950 грн комісія за надання кредиту. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач добровільно борг не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 24 989,25 грн, а також судові витрати.
Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти розгляду справи за відсутності представника товариства та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подавав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку. За наявності сукупності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Установлено, що 14.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №71457939 на суму 13 000 грн, строком 30 днів, процентна ставка 0,225%, комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що становить 1 950 грн (а.с.5-11).
Згідно з п.2.1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Згідно п.7.1. договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосування одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою; п.7.2. за продовження строку користування кредитом позичальник вносить кредитодавцю платіж, який визначається, виходячи з процентної ставки, зазначеної у договорі та/або додатковій угоді та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію.
Згідно п.7.5 договору, продовження строку кредитування є неможливим, якщо: позичальником сплачено кредит у повному обсязі і заборгованість за договором відсутня; кредитодавець відступив право вимоги за договором третій особі або звернувся до суду для примусового стягнення заборгованості; якщо сума кредиту на момент підключення пролонгації становить менше п`ятисот гривень; з десятого дня після закінчення строку кредитування (застосовується до договорів, за якими сума кредиту, одержана позичальником, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення такого договору); після закінчення строку кредитування.
Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора 81882.
Згідно копії квитанції АТ «Таскомбанк» (а.с.зв.ст. 14) 14.04.2025 перераховано на платіжну картку: 4731219653334981, банк-еквайр: АТ «Таскомбанк» суму 13 000 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором за період з 14.04.2025 по 11.06.2025 року за боржником, яким є ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24 989,25 грн, з яких: 13 000 грн - сума заборгованості за основною сумою, 3 799,25 грн - заборгованість за відсотками, 6 240 грн – заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 1 950 грн – комісія. При цьому відповідачем було внесено кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 848,25 грн, які зараховано первісним кредитором в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Нарахування відсотків здійснювалось за період з 14.04.2025 по 13.05.2025 за ставкою 0,225 %, що в грошовому виразі становить 29,25 грн в день, з 14.05.2025 по 11.06.2025 - за ставкою 1 %, що становить 130 грн в день, з 12.06.2025 по 23.06.2025 нараховано відсотки за понадстрокове користування кредитом за ставкою 4% від суми кредиту, що становить 520 грн в день (а.с.15-17).
27 березня 2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.зв.ст.18-22).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
24 вересня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписали додаткову угоду до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, згідно якої загальна сума прав вимоги, що відступаються, зокрема, відповідно до реєстру боржників №15 від 24.09.2025 становить 63 299 170,63 грн. Дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною договору. Положення даної додаткової угоди діють виключно щодо Реєстру Боржників № 15 від «24» вересня 2025 року та Реєстру Боржників № 16 від «24» вересня 2025 року і не змінюють порядок оплати інших реєстрів (а.с.23).
Відповідно до Реєстру боржників № 16 від 24.09.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 71457939 в сумі 24 989,25 грн, з яких: 13 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 799,25 грн - сума заборгованості за відсотками, 6 240 грн сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом, 1 950 грн комісія (а.с.зв.ст.24).
Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Щодо одноразової комісії за надання кредиту.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.
Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже встановлено, що за умовами договору, який було підписано ОСОБА_1 строк позики становить 30 днів. Як вбачається з матеріалів справи позичальником не було ініційовано продовження строку надання кредиту, в порядку, передбаченому розділом 7 договору, та відповідно не було укладено додаткових угод між сторонами з цього приводу. Відтак, на переконання суду, відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування – 30 днів мали б становити – 877,5 грн (13 000*0,225%*30 днів). Отже, з урахуванням того, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором сплачено 848,25 грн, які первісний кредитор скерував на погашення нарахованих відсотків, то в даному випадку сума відсотків, яка підлягає до стягнення становить 29 грн 25 коп.
Крім того, суд погоджується із сумою заборгованості по тілу кредиту, що відповідно до розрахунку заборгованості становить 13 000 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо нарахованих відсотків за понадстрокове користування кредитом у сумі 6 240 грн суд зазначає наступне.
Проценти за понадстрокове користування кредитом це додаткова плата за використання коштів після закінчення терміну дії договору, яка може бути як пенею, так і окремою відсотковою ставкою, що залежить від умов конкретного договору. Розмір процентів встановлюється в договорі, але якщо він не визначений, то можуть застосовуватись ставки, що перевищують облікову ставку Національного банку України, або умова може бути пов`язана з періодом прострочення.
Так, за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Установлено, що сторонами у договорі надання коштів у кредит (п. 2.2.4) узгоджено процентну ставку за понадстрокове користування позикою у розмірі 4,00 % (пеня) за день, що за своєю природою є мірою відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов`язання.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
З огляду на викладене, суд констатує, що первісний кредитор всупереч вказаним вище нормам матеріального права здійснило неправомірне нарахування у заборгованість відповідача ОСОБА_1 суму за понадстрокове користування кредитом у розмірі 6 240 грн, оскільки кредитний договір №71457939 укладено 14.04.2025 під час дії воєнного стану, відтак відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Також, кредитний договір передбачає одноразову сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1 950 грн, яка відповідачем не була погашена. Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту. Тому суд уважає, що сума несплаченої комісії за надання кредиту в розмірі 1 950 грн відповідає умовах договору та підлягає стягненню з відповідача.
Відтак, позов слід задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання коштів у кредит від 14.04.2025 у сумі 14 979,25 грн, що складається з 13 000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 29,25 грн заборгованості за відсотками, 1 950 грн комісія.
Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому пропорційно до суми задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути 1 595,84 гривень судового збору на користь позивача.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 257, 258, 526, 626, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265, 279, 282 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 71457939 в розмірі 14 979 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 25 коп, що складається з: 13 000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 29,25 грн заборгованості за відсотками, 1 950 грн комісія, та 1 595 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 84 коп, всього 16 575 (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 09 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду..
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 13.10.2026.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua