Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №352/2696/20 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Суд: Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №352/2696/20

Суддя: ГРИНЬКІВ Д. В.

Справа № 352/2696/20

Провадження № 2-др/352/12/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний розподіл майна,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Тисменицького районного суду від 25.09.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний розподіл майна задоволено частково.

30.09.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за вказаним позовом, яким просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, а також витрати пов`язані із проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 12012,70 грн.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 270 ЦПК України, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, то вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, клопотання, судом встановлено наступне.

Рішенням Тисменицького районного суду від 25.09.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний розподіл майна задоволено частково. Припинено право спільної часткової власності за позивачем ОСОБА_1 на будинковолодіння в АДРЕСА_1 .

Виділено в натурі та визнано за ОСОБА_1 право власності на відокремлену частину в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, що відповідає 55/100 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та складається: у житловому будинку позначено літерою «А»: підвал/комору площею 5,7 кв.м., веранду 1-2 площею 6,5 кв.м., кухню 2-2 площею 6,2 кв.м., комору 2-3 площею 8,8 кв.м., житлову кімнату 2-4 площею 13,9 кв.м., житлову кімнату 2-5 площею 18,1 кв.м., всього загальною площею 59,2 кв.м., житловою -32,0 кв.м., вбиральню «В», колодязь (колонка) №2 та частину огорожі. В задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_3 – відмовлено.

Після розгляду справи до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, на підтвердження чого надано: договір № 10-20-27 про надання правничої допомоги від 17 грудня 2020 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Марущаком Володимиром Івановичем; додаток до договору №10-20-27 від 17 грудня 2020 року в якому зазначено, що клієнт за надані послуги правової допомоги сплачує винагороду у розмірі 15 000 грн; акт №1 наданих послуг від 17 грудня 2020 року відповідно до якого вартість становить 15 000 грн; договір №10-26-04 від 18 лютого 2026 року про надання послуг правового характеру; додаток до договору №10-26-04 від 18 лютого 2026 року в якому зазначено, що клієнт за надані послуги правової допомоги сплачує винагороду у розмірі 15 000 грн; акт №1 наданих послуг від 15 вересня 2026 року відповідно до якого вартість становить 15 000 грн; квитанція серії НЛА №222502 від 17 грудня 2020 року видана ОСОБА_4 про надання послуги правового характеру ОСОБА_1 у справі про реальний розподіл майна. Вартість послуги 15 000 грн; квитанція серії НЛА №222531 від 18 лютого 2026 року видана ОСОБА_4 про надання послуги правового характеру ОСОБА_1 у справі про реальний розподіл майна № 352/2696/20. Вартість послуги 15 000 грн.

Також просить стягнути витрати пов`язані із проведенням судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 12012,70 грн.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи вимоги заяви про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 12012,70 грн, то суд зазначає, що дані витрати відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки до розгляду справи.

Вказані витрати були здійснені позивачем у зв`язку з необхідністю проведення експертизи. У задоволенні позову в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 рішенням суду від 25 вересня 2026 року – відмовлено, тому витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи підлягають покладенню на відповідача ОСОБА_2 в розмірі 6 006,35 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, позивачем надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

В той же час, відповідно до постанови ВС від 04 вересня 2023 року у справі №910/5352/21 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Суд зазначає, що аналогічні за змістом норми ГПК України, на які посилався ВС, містяться в ЦПК України, а саме в ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.3-5, ч.9 ст.141 ЦПК України.

Відтак, враховуючи реальний обсяг допомоги представника позивача у суді, час витрачений на надання таких послуг (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та кількість судових засідань), критерій реальності таких витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат, визначивши витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Суд вважає, що така сума буде співмірною зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Крім того, оскільки в задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_3 – відмовлено, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Ухвалити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний розподіл майна додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов`язані із проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 6 006 (шість тисяч шість) грн. 35 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 12.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua