Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №350/1162/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1162/26

Номер провадження 2/350/947/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів та стягнення неустойки (пені), -

установив:

Стислий виклад позиції позивачки:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2021 року, з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу), та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати присуджених аліментів на утримання неповнолітнього сина за період з 19 липня 2021 року до 01 липня 2026 року у розмірі 76 966,48 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що від спільного проживання сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення сімейних відносин між батьками залишився проживати разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно. На час ухвалення вказаного рішення визначений судом розмір аліментів був достатнім для забезпечення основних потреб дитини. Однак з часу ухвалення рішення обставини істотно змінилися: син став старшим, збільшилися його щоденні потреби, суттєво зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, лікарські засоби та інші необхідні для дитини речі, а також збільшився встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Присуджений у 2021 році розмір аліментів у сумі 2000 грн щомісячно на теперішній час є недостатнім для забезпечення належного фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку сина. Позивачка зазначає, що на даний час син повністю перебуває на її утриманні, а відповідач додаткової грошової допомоги на його утримання не надає. Також ОСОБА_1 посилається на стан здоров`я дитини. Зазначає, що син часто хворіє, має проблеми із бронхами, потребує придбання лікарських засобів та додаткових витрат, пов`язаних із його лікуванням.

Водночас матеріальний стан відповідача, дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі та у частці від отримуваного ним доходу, оскільки він є працездатною особою, має стабільний дохід та проходить військову службу у Збройних Силах України. За таких обставин позивачка вважає, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача та визначення їх у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Окрім цього, позивачка зазначає, що відповідач після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів належним чином свого обов`язку з утримання дитини не виконував, аліменти сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області, станом на 01 липня 2026 року за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати аліментів. На підставі відомостей про розмір та періоди виникнення заборгованості позивачкою проведено розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 19 липня 2021 року до 01 липня 2026 року. Загальний розмір нарахованої позивачкою неустойки за вказаний період становить 76 966,48 грн, яку вона просить стягнути з відповідача на її користь.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, подала до суду заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не прибув, подав до суду заяву, у якій позовні вимоги визнав та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 19 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення 08 жовтня 2021 року Долинським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист №343/1329/21.

Виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду перебуває на виконанні у Долинському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області. Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби, станом на 01 липня 2026 року за ОСОБА_2 обліковується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 58 839,00 грн.

Із наданого розрахунку також вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів виникала протягом тривалого періоду, у зв`язку з чим позивачкою здійснено розрахунок неустойки (пені) за прострочення їх сплати за період з 19 липня 2021 року по 01 липня 2026 року у розмірі 76 966,48 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 1-4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, що передбачено статтею 5 ЦПК України.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до роз`яснень пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи даний спір, суд також виходить із необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов`язків, передбачених частиною другою статті 51 Конституції України, та закріплений у сімейному законодавстві.

Відповідно до частини першої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини, що передбачено частиною другою статті 179 СК України.

Згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, а також частинами сьомою, восьмою статті 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин другої, третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.

Відповідно до вимог статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим із батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини - аліменти - присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Положення частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, статей 181, 182 СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, які стягуються як аліменти, повинен виходити насамперед із необхідності належного забезпечення потреб дитини. Розмір призначених аліментів повинен бути виправданий дійсними потребами дитини, визначатися з урахуванням матеріального становища сторін, фактичних обставин справи та мети аліментного зобов`язання щодо належного утримання дитини.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини безпосередньо пов`язане з належним її утриманням, від якого залежить забезпечення умов для повноцінного фізичного та духовного розвитку дитини. Тому визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватися насамперед її батьками.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

За нормами статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким із відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що чинне законодавство надає одержувачу аліментів право обирати спосіб їх стягнення на утримання дитини, а за наявності відповідних підстав - змінювати його.

Судом встановлено, що визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2021 року розмір аліментів у твердій грошовій сумі 2000 грн щомісячно був встановлений більше п`яти років тому. За цей час син сторін став старшим, відповідно збільшилися витрати на його харчування, одяг, взуття, навчання, лікування та забезпечення інших повсякденних потреб. Зростання споживчих цін на товари та послуги, необхідні для утримання та розвитку дитини, об`єктивно призвело до збільшення витрат позивачки на утримання сина.

За таких обставин суд доходить висновку, що встановлений раніше розмір аліментів у сумі 2000 грн щомісячно на теперішній час не забезпечує належною мірою потреб неповнолітнього ОСОБА_3 та не відповідає принципу рівної участі обох батьків у його матеріальному забезпеченні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача та стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд виходить із такого.

За змістом частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), здійснюється виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

За своєю правовою природою аліментні зобов`язання є періодичними платежами, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця, а несвоєчасна їх сплата передбачає настання негативних наслідків майнового характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, що передбачено частиною другою статті 196 СК України.

Неустойка (пеня) є способом забезпечення належного виконання аліментного зобов`язання.

Її завдання полягає у стимулюванні боржника до належного та своєчасного виконання покладеного на нього обов`язку. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Вона є додатковими майновими втратами неналежного боржника за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц, провадження №14-616цс18, відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення їх сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за кожним місячним платежем розраховується шляхом множення суми заборгованості зі сплати аліментів за конкретний місяць на кількість днів прострочення, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому аліменти мали бути сплачені, але не були сплачені, до дня їх фактичної сплати, при цьому день виконання зобов`язання до строку прострочення не включається, та на один відсоток.

За цим правилом пеня обраховується за кожним простроченим місячним платежем окремо.

Загальний розмір пені становить суму пені, обрахованої за кожним місячним періодичним платежем.

Отже, при вирішенні спору про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням встановленого визначити розмір пені за кожен місяць окремо, після чого підсумувати розміри нарахованої пені та визначити її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19, провадження №61-16670сво19, зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Позивачкою, виходячи з розміру несплачених аліментів за відповідні періоди та кількості днів прострочення, проведено розрахунок неустойки за період з 19 липня 2021 року по 01 липня 2026 року, відповідно до якого загальний розмір пені становить 76 966,48 грн. Відповідачем доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з причин, які не залежали від його волі, або що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для своєчасного та повного виконання обов`язку зі сплати аліментів, суду не надано.

Більше того, ОСОБА_2 подав до суду заяву, у якій позов визнав у повному обсязі.

Враховуючи надані учасниками справи докази, зокрема розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем, та розрахунок неустойки, поданий позивачкою, суд доходить висновку про наявність винної поведінки відповідача щодо несвоєчасної та неповної сплати присуджених аліментів, а тому наявні передбачені частиною першою статті 196 СК України підстави для стягнення з нього неустойки (пені).

Підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до частини другої статті 196 СК України судом не встановлено.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За сукупності наведених обставин суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів та стягнення неустойки (пені) підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів та стягнення неустойки (пені) - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2021 року, з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу).

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист по справі № 343/1329/21, провадження 2/0343/544/2021, виданий Долинським районним судом Івано-Франківської області відкликати, після його фактичного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати присуджених аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 19 липня 2021 року по 01 липня 2026 року у розмірі 76 966 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1331 гривень 20 копійок (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача – UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету – 22030106).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: