Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №345/4346/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4346/26

Провадження № 2/345/2991/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуш цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представник ОСОБА_1 адвокат Іванів О.Б. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності в цілому на домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку (А), господарського блоку (Б), погребу (В), воріт № 1, огорожі № 2 та № 3, воріт № 4 та навісу № 5.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 (надалі - позивач) з часу народження постійно проживала та була зареєстрована в домоволодінні по АДРЕСА_2 (надалі - домоволодіння). Домоволодіння являлося колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка, як інший член колгоспного двору, продовжила проживати в цьому домоволодінні і проживає в ньому по даний час. Інших членів колгоспного двору зазначеного домоволодіння немає. Також відсутні особи - спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 . Позивач звернулася до приватного нотаріуса Калуського району Бабича В.Л. з питання оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив, з причини існування колгоспного двору. В той же час позивач має права власності на домоволодіння, як єдиний член колгоспного двору, яка була зареєстрована та проживала у домоволодінні. І хоча об`єктивні дані щодо зареєстрованих осіб станом на час припинення існування колгоспного двору у ЦНАП відсутні, такі записи є в паспорті позивачки, з якого вбачається її місце реєстрації АДРЕСА_3 станом на 02.04.1990. Інших зареєстрованих осіб у домоволодінні не було. Домоволодіння мало статус колгоспного двору, голова якого ОСОБА_2 помер ще задовго до введення в дію Закону України "Про власність". Єдиною особою яка залишилася проживати в домоволодінні (в колгоспному дворі) є позивачка, яка фактично одноосібно набула власність на цей двір, оскільки частка колгоспного двору ОСОБА_2 перейшла до позивачки, як єдиного члена колгоспного двору, який залишився у ньому. ОСОБА_2 являється дідом позивачки. Отже, позивачка являється власником домоволодіння, як єдиний член колгоспного двору, яка станом на 15 квітня 1991 року не втратила права на частку в цьому майні. Тому за позивачкою необхідно визнати право власності в цілому на домоволодіння, оскільки у неї відсутні будь-які документи на це домоволодіння, а також право власності на нього зареєстровано за іншою (померлою) особою.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність спору про право між позивачкою та Калуською міською радою, а також про відсутність вини чи протиправних дій з боку відповідача. А тому судові витрати не підлягають стягненню з Калуської міської ради. Крім того, просить суд урахувати норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Представник позивачки подав до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без його та позивачки участі. Позовні вимоги підтримує та просить задоволити, а питання судових витрат не вирішувати.

Представник Калуської міської ради в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 28.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

31.07.2026 представник позивачки подав до суду заяву на виконання ухвали суду від 28.07.2026 (а.с. 32-33).

Ухвалою суду від 03.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачам строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання та відзиву на позовну заяву.

06.08.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 37-40).

27.08.2026 представник позивачки подав до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без його та позивачки участі. Позовні вимоги підтримує та просить зад волити, а питання судових витрат не вирішувати (а.с. 41).

Ухвалою суду від 02.09.2026 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

згідно зі свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 02 лютого 1979 року, виданим виконавчим комітетом Калуської міської ради на підставі рішення № 23 від 26 січня 1979 року, жилий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , належав ОСОБА_2 , як голові колгоспного двору на праві особистої власності (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.10.1988 (а.с. 5).

Факт родинних відносин між позивачкою та померлим ОСОБА_2 , який являється її дідусем, підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 30.09.1954, НОМЕР_3 від 20.03.1973, свідоцтвами про одруження серії НОМЕР_4 від 09.10.1971, НОМЕР_5 від 19.08.1995 (а.с. 11-14).

З листа приватного нотаріуса Бабича Віталія Леонідовича від 12 вересня 2025 року № 129/01-16 встановлено, що позивачка зверталася до нотаріуса з питання оформлення спадкових прав після смерті її діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас, керуючись ст. 182 ЦК України, ст. 47 Закону України «Про нотаріат», п.4.15 Глава 10 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», позивачку повідомлено про відсутність законних підстав видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно колгоспного двору. Відповідно, право на спадщину на спадкове нерухоме майно (колгоспного робітничого двору) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (колишня адреса: АДРЕСА_5 ) необхідно визнавати в судовому порядку (а.с. 4).

Відповідно до архівного витягу з протоколу № 2 засідання виконавчого комітету Калуської міської ради від 26 січня 1979 року Державного архіву Івано-Франківської області від 13 травня 2024 року № Р-7/06-07 рішенням № 23 «Про оформлення права власності на будинки громадян міста» вирішено оформити право власності на весь будинок АДРЕСА_4 за колгоспним двором, головою якого був громадянин ОСОБА_2 (а.с. 7)

Згідно з листом головного архітектора міста Калуша від 05 листопада 2020 року № 03-03/343, відповідно до картографічних матеріалів, виготовлених у 1998 році, житловий будинок колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_2 , розташований за сучасною адресою: АДРЕСА_1 , колишні адреси: АДРЕСА_5 ) (а.с. 8).

З відповіді начальника управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради від 06 жовтня 2025 року на адвокатський запит встановлено, що за наявними реєстраційними картками, адресними картками та відомостями бази даних щодо реєстрації місця проживання інформація про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також за попередніми адресами цього домоволодіння, за період із 1988 по 1991 роки включно відсутня (а.с. 10).

Відповідно до інвентаризаційної довідки ФОП ОСОБА_3 від 07 листопада 2025 року, складеної за результатами інвентаризації станом на 03 листопада 2025 року, до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , входять: житловий будинок під літерою «А» загальною площею 72,2 кв.м., господарська будівля під літерою «Б» з площею забудови 119 кв.м., підвал під літерою «В» площею 52,5 кв.м., ворота № 1, огорожі № 2, № 3; ворота № 4, навіс № 5. Інвентаризаційна вартість зазначеного нерухомого майна становить 375303 грн. У довідці також зазначено, що правовстановлюючий документ на житловий будинок був виданий на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а право власності було зареєстроване в реєстровій книзі бюро технічної інвентаризації № 2 за записом № 366 від 15 лютого 1979 року (а.с. 18)

З копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 встановлено, що 26 квітня 1990 року в ньому проставлено відмітку про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 25-27).

Таким чином між сторонами виник спір з приводу визнання права власності на нерухоме майно колишнього колгоспного двору.

Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові Судової палати у цивільних справах від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Згідно зі Законом України «Про власність» з 15.04.1991 відбулося усуспільнення власності колгоспно-кооперативної у приватну суспільну сумісну власність. Майно придбане внаслідок спільної праці сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до статті 126 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) працездатний член колгоспного двору втрачав право на частку в майні двору, якщо не менше трьох років поспіль не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до статті 563 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) у разі смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двору не відкривалося, якщо після його смерті залишалися інші члени двору. Якщо інших членів двору не залишалося, до майна застосовувалися правила про спадкування, передбачені відповідним розділом цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Вирішуючи питання про належність позивачці спірного домоволодіння, суд виходить із установлених обставин її реєстрації місця проживання станом на 15.04.1991 за адресою відповідного домоволодіння, яке належало до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_2 , а також родинного зв`язку між ними.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що позивачка належала до складу відповідного колгоспного двору. Такий висновок узгоджується з правовим режимом майна колгоспного двору, оскільки відповідно до статей 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР майно двору належало його членам на праві сумісної власності, а неповноліття особи не виключало її права на частку в такому майні.

Смерть ОСОБА_2 16 жовтня 1983 року сама по собі не зумовлювала відкриття спадщини на майно колгоспного двору. Отже, за встановлених у справі обставин правові наслідки смерті голови двору необхідно визначати з урахуванням того, що позивачка була членом цього двору та продовжувала проживати у відповідному домоволодінні.

Тому суд оцінює правове становище позивачки не лише на момент смерті ОСОБА_2 , а й з урахуванням подальшого існування відповідного домоволодіння та законодавства, яке регулювало майнові права членів колгоспного двору.

Крім того, з огляду на те, що позивачка була неповнолітньою, її право на майно двору не могло бути поставлене в залежність від особистої трудової участі у веденні господарства.

Підсумовуючи викладене, оскільки оформлення права на спірне нерухоме майно в нотаріальному порядку виявилося неможливим, позивачка обґрунтовано звернулася до суду за захистом свого права. За умови встановлення, що станом на 15 квітня 1991 року позивачка залишалася єдиним членом колишнього колгоспного двору, який зберіг право на його майно, беручи до уваги відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання за нею права власності на домоволодіння в цілому. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного ст.ст. 16, 392 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 126, 563 ЦК України (в редакції від 18.07.1963), Закону УРСР «Про власність», керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Калуська міська рада, адреса: вул. І.Франка, 1 м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 33578261.

Суддя: