Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №343/1950/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1950/26

Провадження №: 2/343/1349/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/1950/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 06646-08/2023 від 23.08.2023 в загальному розмірі 95497,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.08.2023 ОСОБА_1 та ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" уклали в електронному вигляді договір про надання фінансового кредиту № 06646-08/2023, згідно з яким відповідачка отримала 10000,00 грн. ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну суму. Однак остання зі свого боку не виконала умови договору.

29 січня 2024 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" уклали договір факторингу № 29012024-1, за яким останнє отримало належні ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" права грошової вимоги до відповідачки в сумі 49997,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованість за процентами 39997,00 грн.

Оскільки станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився, позивач продовжив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у період із 17.02.2024 до 16.08.2024, у зв`язку з чим станом на дату подання позову заборгованість відповідачки склала 95497,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованість за процентами 85497,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог, в якому просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 56), яка нею отримана 11.09.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60). Копія позовної заяви з додатками також направлена відповідачці рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 47). Крім того, дані РНОКПП ОСОБА_1 внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду від відповідачки не поступило.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 07.09.2026, суд відкрив провадження по справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання та викликом сторін.

05 жовтня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про розгляд справи за його відсутності.

08 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

суд установив, що 23.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ознайомилася із основними умовами кредитування у вказаному Товаристві, на що вказує підписаний нею одноразовим ідентифікатором W0770 Павспорт споживчого кредитування (а.с. 9-11).

Після ознайомлення із умовами кредитування ОСОБА_1 23.08.2023 заповнила заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", яку підписала одноразовим ідентифікатором W0770 (а.с. 7-8).

Після цього ОСОБА_1 23.08.2023 уклала із ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" договір про надання фінансового кредиту № 06646-08/2023, за умовами якого сторони погодили, що товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10000,00 грн (п. 1.1). Мета надання кредиту - власні потреби. Кредит надається строком на 360 днів. Дата погашення кредиту 16.08.2024 (п. 1.2). Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 договору (п. 1.4.1). Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 1.6). Договір із додатками відповідачка підписала електронним підписом W0770 (а.с.12-19).

Довідка про ідентифікацію свідчить про те, що клієнт ОСОБА_1 , яка ідентифікована ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", підписала паспорт споживчого кредиту та договір № 06646-08/2023 від 23.08.2023 шляхом введення одноразового ідентифікатора W0770, який направлений на мобільний телефон НОМЕР_3 (а.с. 20). Порядок укладення договору відображений у візуальній формі послідовності дій клієнта (а.с. 21-22). Будь-яких заперечень з даного приводу від відповідачки не надходило.

На підставі укладеного кредитного договору ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" 23.08.2023 через сервіс онлайн платежів іPay.ua перерахувало на користь ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 10000 грн на картку НОМЕР_4 , про що свідчить відповідне повідомлення за вих. № 3426_260608094455 від 08.06.2026 (а.с. 23). Факт отримання кредитних коштів відповідачка не заперечила.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 06646-08/2023 від 23.08.2023, яке провело ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", заборгованість ОСОБА_1 становила 499997,00 грн, із яких 10000,00 грн за тілом кредиту, 2500,00 грн заборгованість за процентами, 37497,00 грн заборгованість за простроченими процентами. Проценти нараховані за період із 23.08.2023 до 29.01.2024 (а.с. 24-26).

29 січня 2024 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" уклали договір факторингу № 29012024-1, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 06646-08/2023 від 23.08.2023, сума заборгованості 49997,00 грн, із яких 10000,00 грн - сума основного боргу, 39997,00 грн - сума заборгованості за процентами (2500,00 грн + 37497,00 грн). На підтвердження факту переходу права грошової вимоги до відповідачки позивач надав договір факторингу, акт приймання-передачі Реєстру боржників від 29.01.2024, витяг з Реєстру боржників до договору факторингу та платіжну інструкцію (а.с. 27-35).

Після отримання права вимоги ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" продовжив нарахування процентів, що проводив за період із 17.02.2024 до 16.08.2024, у зв`язку з чим заборгованість відповідачки склала 95497,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованість за процентами 85497,00 грн, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості (а.с. 36).

Про відступлення права грошової вимоги та про неохідність погасити наявну за договором заборгованість відповідачку було повідомлено, про що свідчать направлені їй досудова вимога та повідомлення (а.с. 37, 38), які залишились без задоволення, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Як указав суд вище, ОСОБА_1 23.08.2023 звернулася до ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", у зв`язку з чим шляхом введення одноразового ідентифікатора, підписала договір № 06646-08/2023, що регулюється нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням описаних вище норм, ОСОБА_1 та ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" дотрималися чинного законодавства при укладенні електронного кредитного договору. На його підставі відповідачка отримала від ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" суму кредиту в розмірі 10000,00 гривень, на підтвердження чого позивач подав відповідні докази. Доказів протилежного відповідачка не надала.

Оскільки між сторонами на підставі укладеного кредитного договору виникли кредитні правовідносини, тому суд застосовує до них положення ст. 1054, 1056-1 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як установив суд із матеріалів справи, ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" надало відповідачці можливість користуватися кредитними коштами, однак остання не дотримувалася своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Так, із розрахунку заборгованості, яке провело ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" (а.с. 24-26) слідує, що ОСОБА_1 надано кредит у сумі 10000,00 грн, який вона не повернула, доказів протилежного не надала, а відтак до суми заборгованості підставно входить 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, з розрахунку суд установив, що за користування кредитними коштами первісний кредитодавець нарахував проценти, розмір яких визначений умовами договору, та що відповідає вимогам ч. 1 ст. 1048 ЦК України, згідно з якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом.

Проценти нараховувалися щоденно, за період із 23.08.2023 до 29.01.2024 (160 днів) із застосування процентної ставки у розмірі 2,5 %, що відповідає умовам договору, з якими відповідачка погодилася, тому заборгованість за ними, з урахуванням внесеної сплати 18.09.2023 у розмірі 3,00 грн, підставно склала 39997,00 грн (10000,00 грн * 2,5 % * 160 днів-3,00 грн).

29 січня 2024 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" відступило ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 06646-08/2023 від 23.08.2023. Вказане підпадає під дію ст. 1077 ЦК України, якою визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Після отримання права вимоги до відповідачки, ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" у межах погодженого строку кредитування продовжив нарахування процентів, що здійснив за період із 17.02.2024 до 16.08.2024, що в межах строку кредитування, із застосування процентної ставки у розмірі 2,5 %.

Проте суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.

Шляхом проведення арифметичних розрахунків та з огляду на вказані вище норми законодавства, суд перевірив нараховану та заявлену до стягнення суму заборгованості за процентами, які донарахував позивач, та встановив таке.

Так, за період із 17.02.2024 до 22.04.2024 (66 днів) позивач підставно застосовував процентну ставку у розмірі 2,5 %, що визначено умовам спірного договору, з чим відповідачка погодилася, та не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". А відтак сума нарахованих до стягнення процентів за вказаний період підставно склала 16500,00 грн (10000,00 грн * 2,5 % * 66 днів).

З 23.04.2024 до 16.08.2024 (116 днів) була також застосована процентна ставка в розмірі 2,5 %, що суперечить Закону України "Про споживче кредитування", оскільки така повинна була становити не більше 1,5 %, тому за цей період сума за нарахованими процентами становить 17400,00 грн (10000,00 грн * 1,5 %*116 днів).

Виходячи зі вказаного вище, загальна сума нарахованих процентів становить 73897,00 грн, із яких: 39997,00 грн підставно нарахував первісний кредитор та 33900,00 грн (16500,00 грн + 17400,00 грн), які підлягали нарахуванню позивачем.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами підлягають до часткового задоволення, в розмірі 73897,00 грн. У стягненні ж розміру заборгованості за процентами, які нараховані всупереч вимогам Закону України "Про споживче кредитування", слід відмовити.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідачка порушила умови укладеного договору № 06646-08/2023 від 23.08.2023, у встановленому порядку та строки не погашала заборгованість, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів не надала, не подавала і будь-яких доказів на спростування користування перерахованими на її користь коштами, як і не заперечила наявний розмір заборгованості та її складові, позивач набув права вимоги за вищевказаним зобов`язанням на підставі договору факторингу, суд дійшов висновку, що з неї на користь позивача слід стягнути заборгованість за спірним договором у розмірі 83897,00 грн (що становить 87,85 % (83897,00 грн * 100 % / 95497,00 грн) від заявленої до стягнення суми), з яких: 10000,00 грн - заборгованість за кредитом; 73897,00 грн - заборгованість за процентами, а позовні вимоги задоволити частково.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 6).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2338,92 грн (2662,40 грн*87,85 %) сплаченого судового збору, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8000,00 гривень надав:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, який укладений між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та адвокатським об`єднанням "Апологет", в особі керуючого партнера - адвоката Усенка М.І., в якому визначено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн (а.с. 41). Договір на дату подання позову є дійсним та виконується сторонами, на що вказує довідка від 29.04.2026 (а.с. 44);

- акт № 1776 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 07.08.2026, відповідно до якого вартість послуг за ведення справи по боржнику ОСОБА_1 становить 8000 грн (а.с. 41 звор.);

- детальний опис наданих послуг від 07.08.2026, в якому визначено найменування послуг та кількість витраченого часу (а.с. 42).

- ордер на надання правничої допомоги та довіреність, згідно із якими правова допомога ТОВ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" надається адвокатом Усенком М.І. (а.с. 43, 44).

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

Тому зважаючи на викладене вище, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справ, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Водночас суд зазначає, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3514,00 грн (4000,00 грн*87,85 %) понесених витрат на професійну правничу допомогу, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 1048, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, ст. 3, 11, 12 "Про електронну комерцію", п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", та керуючись ст. 259, 264-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 06646-08/2023 від 23.08.2023 в розмірі 83897,00 (вісімдесят три тисячі вісімсот дев`яносто сім) гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за тілом кредита; 73897,00 гривень - заборгованість за процентами, а також сплачений судовий збір у розмірі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 92 копійки та 3514,00 (три тисячі п`ятсот чотирнадцять) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя С.М. Монташевич