Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №342/402/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/402/26

Провадження № 2/342/555/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.,

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Чупрун О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради та просить достягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на користь ОСОБА_2 96 841,3 грн за вимушений прогул.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що попереднім рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2024 змінено підстави формулювання звільнення ОСОБА_2 -вважати її звільненою з роботи з посади педагога -організатора Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 27.11.2021 року, стягнуто з Ясеневопільнівського ліцею на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 по 27.11.2021 року у розмірі 5021,40 грн та за несвоєчасну видачу трудової книжки з 28.11.2021 по 12.03.2024 у розмірі 285 717,66 гривень, а всього 290 739, 06 гривень. Також рішенням Городенківського районного суду від 01.07.2025, яке набрало законної сили, стягнуто з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 01.05.2024 по 01.07.2025 у розмірі 153152,70 гривень. Водночас рішення суду про зміну підстав формулювання звільнення ОСОБА_2 не виконувалося та лише 26.03.2026 відповідач видав відповідний наказ. Отже, на користь ОСОБА_2 підлягає до стягнення середній заробіток за вимушений прогул з 01.07.2025 по 26.03.2026, що становить 8 місяців і 26 днів. З врахуванням того, що згідно рішення суду у справі №342/66/25 стягнуто середній заробіток у розмірі по 10939,48 грн на місяць, сума до стягнення становить 96841,3 гривень.

Ухвалою від 15.04.2026 відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

04.05.2026 від представника Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві вказано посилання на постанову ВС у справі №758/9164/16, де скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе тільки у разі поновлення на роботі як взаємопов`язані вимоги. Позивачка з грудня 2021 року працевлаштувалась на роботу вчителя української мови та літератури у Німеччині. Суд, у рішенні, яке набрало законної сили, під час розгляду питання про зміну формулювання підстав звільнення одночасно не вирішував питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку ч.3 ст. 235 КЗпП. Тобто суд не встановлював, чи неправильно сформульована причина звільнення в трудовій книжці перешкоджала працевлаштуванню працівника. Підстави задоволення позову відсутні, оскільки суди не встановили факту, що неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню позивачки. Також позивачка не зверталася до суду в порядку ст.453-1 ЦПК України. Вважає, що сам факт невиконання рішення суду не може бути підставою для задоволення позову та достягнення середнього заробітку у межах цього провадження. Трудова книжка була видана представнику позивачки 12.03.2024, а тому запис про зміну формулювання підстав звільнення неможливо було здійснити. Відповідач надсилав лист від 09.12.2025 щодо надання трудової книжки для внесення відповідного запису, однак позивачка його проігнорувала.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив вимоги позову задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що позивачка не довела, що неправильно сформульована причина звільнення в трудовій книжці перешкоджала її працевлаштуванню; про видачу наказу її було повідомлено листом у грудні 2025, проте вона не з`явилась.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Звертаючись в суд із позовом про достягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу представник позивачки наголошував на тому, що позивачка незаконно рахувалася на роботі до 26.03.2026, оскільки не було видано наказ про зміну підстави звільнення ОСОБА_2 за рішенням суду та такий запис не внесено у трудову книжку.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні оглянуто цивільні справи №342/98/23 та №342/66/25.

Зокрема, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2024 рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацом другим та третім наступного змісту: «Змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_2 та вважати її звільненою з роботи з посади педагога-організатора Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 27 листопада 2021 року. Стягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 по 27 листопада 2021 року в розмірі 5021,40 гривень та за несвоєчасну видачу трудової книжки з 28 листопада 2021 року по 12 березня 2024 року в розмірі 285 717,66 гривень, а всього 290 739,06 гривень. В частині визнання наказу від 07.06.2022 № 07К Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради про звільнення ОСОБА_2 за прогул незаконним та його скасувати рішення суду залишити без змін. Стягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір та витрати на правничу допомогу. Стягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на користь держави судовий збір.

Судом встановлено прийняття ОСОБА_2 на посаду педагога-організатора школи з 20 січня 1992 року та вона продовжила свою трудову діяльність на посаді педагога-організатора після 20 січня 1992 року і по день звільнення; до 2010 року ОСОБА_2 періодично залучалася до викладання української мови та літератури як учитель тієї самої спеціальності, очевидно, для заміщення тимчасово відсутніх учителів і їй нараховувалася і виплачувалася заробітна плата погодинно; на день звільнення ОСОБА_2 обіймала посаду педагог – організатор, за роботу на якій отримувала відповідну заробітну плату; оскільки позивач засобами поштового зв`язку на адресу директора Ясеневопільнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів направила дві заяви, датовані 30 жовтня 2021 року та 13 листопада 2021 року, про звільнення її із займаної посади відповідно з 14 та 27 листопада 2021 року, намірів продовжувати трудову діяльність не виявила, а наказ про її звільнення за прогул визнаний незаконним та скасований, тому слід змінити формулювання причин та дати звільнення, вважаючи її звільненою з роботи з посади педагога-організатора Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради з 27 листопада 2021 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Рішенням Городенківського районного суду від 01.07.2025, яке набрало законної сили 19.11.2025, позов ОСОБА_2 до Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради про стягнення заробітної плати задоволено частково. Стягнуто з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у період з 01.05.2024 по 01.07.2025, в розмірі 153152,70 гривень. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Ясеневпільнівського ліцею Городенківської міської ради на користь держави судовий збір.

Судом встановлено, що оскільки зміна формулювання звільнення позивачки ОСОБА_2 відбулася відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року по справі №342/98/23 (провадження № 22-ц/4808/65/24), яка набрала законної сили 30.04.2025, то із цього часу слід вважати, що відповідач зобов`язаний видати ОСОБА_2 копію наказу про її звільнення, а також на вимогу позивача внести належні записи про звільнення до трудової книжки, відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року по справі №342/98/23. На час розгляду справи в суді, відсутні докази про видачу позивачу чи його представнику копії наказу про звільнення ОСОБА_2 відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року та внесення у трудову книжку запису про її звільнення із зміненим формулюванням звільнення відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, якою було змінено (доповнено) рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2023. Позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі позивачу ОСОБА_2 наказу про звільнення відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року.

Тобто предметом спору у даній справі є достягнення суми середнього заробітку за час затримки видачі наказу про зміну формулювання підстав звільнення ОСОБА_2 відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року за період – з 01.07.2025 по 26.03.2026.

На запитання суду щодо причин відсутності відповідного наказу на виконання рішення суду представник відповідача пояснила, що наказ було видано у червні 2024 року попереднім директором ОСОБА_3 , проте зареєстрований у книзі наказів тільки 02.09.2024, коли ОСОБА_3 вже виконувала обов`язки директора та не мала відповідних повноважень. Також вказувала, що ОСОБА_2 перебувала на території України у листопаді 2024 року, проте не звернулася до керівництва школи для внесення відповідного запису у трудову, а наказ не могли видати, оскільки трудова книжка перебувала у її представника – ОСОБА_1 . Представник відповідача визнала, що невидача наказу була помилкою, тому вона, вже після перегляду апеляційним судом рішення щодо стягнення середнього заробітку за час невиконання постанови, у грудні 2025 року направила ОСОБА_2 листа щодо надання трудової книжки для внесення відповідного запису та їй відомо, що дочка позивачки листа отримувала, про що має відповідне сповіщення, проте позивачка, отримавши листа, не з`явилася та трудової книжки не надала. Тільки у березні 2026 року до школи прийшов представник позивачки ОСОБА_1 , вона видала наказ про зміну формулювання підстав звільнення та внесла відповідний запис у трудову книжку позивачки.

Представник позивачки – ОСОБА_1 заперечив щодо отримання позивачкою листа у грудні 2025 року.

Для з`ясування обставин отримання позивачкою листа щодо надання трудової книжки для внесення відповідного запису, за пропозицією обох учасників справи, судом постановлено на обговорення питання про виклик як свідка листоноші с.Ясенів-Пільний до суду.

Свідок ОСОБА_4 у судове засідання 29.09.2026 з`явився, проте жодних підтверджуючих документів про роботу листоношею у с.Ясенів-Пільний надати не зміг та у зв`язку з тим, що представник позивачки висловив сумнів щодо цього, суд оголосив перерву для подання ОСОБА_5 відповідних підтверджуючих документів. Надалі свідок у судове засідання не з`явився та сторони не наполягали на його допиті.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на день звільнення позивачки) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Отже відповідальність роботодавця за затримку видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення настає за наявності сукупності обставин, наведених у частині 5 статті 235 КЗпП України.

Статтею 235 КЗпП передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта). Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 501/2316/15-ц (провадження № 61-37956св18)).

Отже, вимушений прогул виникає внаслідок протиправних дій або бездіяльності роботодавця, через які працівник позбавлений можливості виконувати трудові обов`язки та отримувати заробітну плату.

Представник відповідача вважає, що за наявності оригіналу трудової книжки, позивачка мала можливість реалізувати своє право на працю.

Водночас суд оглянув записи у трудовій книжці ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 11.11.1991 та встановив наявність двох записів про звільнення: «Звільнено з посади педагога-організатора Ясеневопільнівського ліцею на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (наказ №07К від 07.06.2022) та звільнено з роботи з посади педагога-організатора Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №30 від 26.03.2026). Попередній запис про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП (за прогул) у трудовій книжці ОСОБА_2 визнано незаконним, про що жодної відмітки немає, що суперечить п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкції), а наступний запис про звільнення з тієї ж посади на виконання рішення суду датований 27.11.2021 та внесений на підставі наказу від 26.03.2026, а тому суд погоджується з доводами представника позивачки, що до часу внесення іншого запису про зміну формулювання підстав звільнення позивачка належним чином не могла скористатися своєю трудовою книжкою.

Враховуючи, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду 30.04.2024 змінено підстави формулювання звільнення позивачки, відповідач повинен був видати наказ та внести відповідний запис до трудової книжки на виконання даного рішення негайно, проте такий наказ було видано тільки 26.03.2026.

Посилання представника відповідача на те, що наказ про зміну формулювання підстав звільнення не отримано позивачкою з її вини не заслуговують на увагу, оскільки сторона відповідача не надала належних доказів вчасного виконання постанови суду у частині видачі наказу.

Згідно п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Враховуючи наведене, посилання представника відповідачки на відсутність оригіналу трудової книжки, є безпідставним, оскільки до внесення відповідного запису повинен бути виданий наказ, що відповідачем було здійснено тільки 26.03.2026, тобто майже через два роки після зобов`язання суду видати такий, та за період з 01.05.2024 по 01.07.2025 середній заробіток за час вимушеного прогулу вже було стягнуто рішенням суду з таких підстав.

Незважаючи на рішення Городенківського районного суду від 01.07.2025, відповідач продовжував його не виконувати, чого представник відповідача не заперечила у судовому засіданні, обґрунтувавши сподіванням на скасування рішення суду про стягнення середнього заробітку за прогул за період з 01.05.2024 по 01.07.2025.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником, і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Підставою матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, що включає: неналежне виконання трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність), наявність майнової шкоди у вигляді втраченої заробітної плати, причинний зв`язок між порушенням обов`язків і шкодою, а також вина роботодавця. Для притягнення роботодавця до відповідальності необхідні всі чотири умови.

У постанові Верховного Суду від 29.05.2023 в справі № 341/1639/21 зазначено, що: «Оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю».

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивачка має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі наказу про зміну формулювання підстав звільнення відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року.

Доводи відповідача про те, що виплата працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачена лише у випадку поновлення на роботі та зміни формулювання причин звільнення суперечать положенням ст. 235 КЗпП України.

Суду не надано жодних належних, допустимих, достовірних доказів, які б підтверджували відсутність вини роботодавця щодо невидачі позивачці копії наказу про звільнення після постанови апеляційного суду, тому наявні правові підстави для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за затримку видачі копії наказу про зміну формулювання підстав звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16 зроблено правовий висновок про те, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування, тому застосуванню підлягає положення тієї норми, яка регулює більш тривале порушення трудових прав позивача.

У даному випадку, враховуючи предмет позову - затримку видачі копії наказу про звільнення з вини роботодавця застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме статті 235 КЗпП України. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі № 569/283/18 (провадження № 61-2128св21).

Водночас представник позивачки помилково зазначив період стягнення з 01.07.2025 по 26.03.2026, оскільки у даному випадку не враховується у період затримки виплати 01.07.2025, адже рішенням Городенківського районного суду від 01.07.2025 вже стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2024 по 01.07.2025, та врахування дати 01.07.2025 у новий період спричинить подвійне стягнення за один і той самий день.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як зазначено вище, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року по справі №342/98/23 визначено середньоденну заробітну плату ОСОБА_2 на посаді педагога-організатора за квітень - травень 2021 року у розмірі 502,14 грн (9949,80+ 10 135, 94) : (22+18).

Таким чином, кількість днів вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі позивачці наказу про звільнення становить 192 дні (з 02.07.2025 по 26.03.2026), тому, враховуючи середньоденний заробіток, визначений рішенням суду – 502,14 грн, сума достягнення становитиме 96410,88 гривень за вказаний період.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислений судом з урахуванням податків та обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню в дохід держави при виплаті позивачу стягненої суми.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 жовтня 2020 р. у справі № 523/14396/19 зазначив, що суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, а отже, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час виплати працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2020 р. у справі № 607/3509/17; від 25 березня 2021 р. у справі № 185/2109/18-ц; від 3 листопада 2021 р. у справі № 645/2856/18; від 23 грудня 2021 р. у справі № 607/1429/17.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають до частково задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, ст. ст. 47, 116, 117, 233, 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись ст.ст.82, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради про стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради (код ЄДРПОУ 23924132, адреса місцезнаходження вул. Січових Стрільців, 55, с. Ясенів-Пільний, Коломийського району Івано-Франківської області) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу, обумовленого затримкою видачі наказу про зміну формулювання підстав звільнення, за період з 02.07.2025 по 26.03.2026 у розмірі 96410,88 гривень (дев`яносто шість тисяч чотириста десять) гривень 88 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Розрахунок проведено без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Ясеневопільнівського ліцею Городенківської міської ради на користь держави 1325 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Ясеневопільнівський ліцей Городенківської міської ради, код ЄДРПОУ 23924132, адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 55, с. Ясенів-Пільний, Коломийського району Івано-Франківської області.

Повний текст судового рішення складено 12.10.2026

Суддя: Андріюк І.Г.