Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №186/284/26 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 186/284/26

Номер провадження № 2/0186/829/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Демиденко С.М.

секретар: Фадєєва Т.Б.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Шахтарське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 28 вересня 2002 року, вона уклала шлюб із відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року шлюб між ними було розірвано. Зазначене рішення набрало законної сили 19 січня 2026 року.

Під час перебування у шлюбі, 29 березня 2007 року ними за спільні кошти було придбано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 57,0 кв. м. Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу ВЕК №969843 р№380, посвідчений Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою.

Просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , залишивши за відповідачем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право спільної часткової власності на 1/2 частку вказаної квартири.

Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовільнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву у встановлений строк не подав, надав заяву про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні в його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.

Як встановлено судом, сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 28 вересня 2002 року виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, актовий запис №21. Шлюбу між ними розірвано рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року.

Під час перебування у шлюбі, відповідачем ОСОБА_2 було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, ВЕК №969843 р№380 який посвідчений 29.03.2007 Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3436603 від 12.10.2026, право власності на спірне майно, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , станом на 12 жовтня 2026 року зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. №11).

Відповідно до п.30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно було придбано сторонами під час перебування у шлюбі. Право власності зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Вказане нерухоме майно відповідно до ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Суд вважає, що частки позивача та відповідача є рівними, а тому необхідно розділити вищевказане майно на дві рівні частини відповідно.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1331,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 206, 207, 263-265, 294, 315-319, 353, 354 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 57,0 кв. м., залишивши за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право спільної часткової власності на 1/2 частку вказаної квартири.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 50 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Шахтарський міський суд Дніпропетровської області.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя С.М. Демиденко