Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №183/8577/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8577/26

№ 1-кп/183/2260/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026041370000673 від 05 травня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В`язівок Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця, номера обслуги 1 кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ» військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 25.07.2019 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 08.05.2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 02.12.2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ч. 4 ст. 70 КК України вказане покарання поглинуте вироком від 08.05.2020 року та остаточно призначено 8 позбавлення років конфіскацією майна; 02.10.2024 року за ст.81-1 КК України звільнений умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом, відбув до в/ч НОМЕР_2 ;

- 22.01.2026 року Зарічним районним судом м. Суми кримінальному провадженні №62025170040005988 за ч.5 ст.407 КК України, закрито за ч.5 ст.401 КК України, вибув до в/ч НОМЕР_3 ;

- 17.08.2026 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 186 КК України, ч.1 ст. 71 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

в с т а н о в и в :

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10 жовтня 2024 року за №184 ОСОБА_3 призначено на посаду номера обслуги 1 кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ» військової частини НОМЕР_4 та поставлено на всі види забезпечення.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу та територіальної цілісності України с відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», серед іншого, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Військовослужбовець за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Проте, солдат ОСОБА_3 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує встановлений в державі Україна порядок правосуддя, маючи можливість належно виконувати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення у сфері злочинів проти правосуддя.

Так, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року у справі №591/83/26, №1-кп/591/4/26, яка набрала законної сили 30 січня 2026 року, солдат ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та цією ж ухвалою його зобов`язано не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 , для продовження проходження військової служби.

Разом з тим, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, і проходячи її на посаді номера обслуги 1 кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ» військової частини НОМЕР_4 , в порушення вимог ст.ст. 65, 68, 129-1 Конституції України, ч. 2, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», будучи звільненим ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року у справі №591/83/26, №1-кп/591/4/26, яка набрала законної сили 30 січня 2026 року, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов`язаний цією ж ухвалою суду не пізніше 72 годин після набрання нею законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби.

Однак, солдат ОСОБА_3 діючи з прямим умислом, з метою ухилитись від виконання покладених на нього судом обов`язків та маючи реальну можливість їх виконання, не виконав ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року у справі №591/83/26, №1-кп/591/4/26, та у період з 30 січня 2026 по 02 квітня 2026 року не прибув до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби, а залишився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд до 02 квітня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження, а саме на території м. Павлоград Дніпропетровської області.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10 жовтня 2024 року за №184 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду номера обслуги 1 кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ» військової частини НОМЕР_4 та поставлено на всі види забезпечення.

Таким чином, солдат ОСОБА_3 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника)

Проте, солдат ОСОБА_3 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.ст. 65, 68, 129-1 Конституції України, ч. 2, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», будучи звільненим ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року у справі №591/83/26, №1-кп/591/4/26, яка набрала законної сили 30 січня 2026 року, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов`язаний цією ж ухвалою суду не пізніше 72 годин після набрання нею законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби, діючи умисно, з метою нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість, не виконав ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року у справі №591/83/26, №1-кп/591/4/26, та у період з 30 січня 2026 року по 02 квітня 2026 року не прибув до військової частини НОМЕР_3 , яка дислокується в АДРЕСА_3 , чим незаконно не виконав свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд до 02 квітня 2026 року, до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження на території м. Павлоград Дніпропетровської області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, показав, що всі обставини вірно викладені в обвинувальному акті, він їх не оспорює, жалкує з приводу вчиненого та щиро кається.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з`ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин та наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень встановленою та доведеною, його дії слід кваліфікувати наступним чином:

- за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили;

- за ч. 5 ст. 407 КК України як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив нетяжкий та тяжкий злочини, раніше неодноразово судимий. Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає рецидив злочинів, оскільки будучи судимим раніше за вчинення умисних злочинів ОСОБА_3 знову вчинив умисні злочини. Пом`якшуючою покарання обставиною суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд, виходячи з поняття покарання та його цілей, керуючись ст. 50 КК України, вважає необхідним з урахуванням обставин скоєння злочинів, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, застосувати до ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, призначивши покарання на рівні дещо вище мінімальної межі санкції статті за кожен із вчинених злочинів.

Крім того, враховуючи те, що вказані злочини були вчинені ОСОБА_3 до ухвалення попереднього вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань.

Таке покарання, на думку суду, відповідає обставинам справи, тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, буде достатнім та необхідним для його виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374, 615 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 407 КК України – 6 (шість) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за цим вироком і вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років 3 (три) місяці.

З урахуванням вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 01 квітня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку видати прокурору, обвинуваченому, захиснику негайно, після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1