Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №179/632/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/632/26

2/179/822/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Ковальчук Т.А.,

при секретарі Хорольській І.П.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Павленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Сяйво» про зобов`язання повернення земельної ділянки та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває провадження за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Сяйво» про зобов`язання повернення земельної ділянки та стягнення збитків.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що він є власником земельної ділянки площею 5,080 гектарів кадастровий номер 1222383500:01:002:0033, в межах згідно з планом, яка розташована на території Котовської сільської ради Магдалинівського (зараз Самарівського) району, Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку №ДП № 012014, відповідно до розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації №930-р від 16.12.2003 р.

26.12.2009 р. між мною та Відповідачем - Селянське (фермерське) господарство «Сяйво», в особі директора Мухтарова Ф.А., укладався Договір оренди N?3б вищевказаної земельної ділянки, терміном на 10 років, але враховуючи, що Договір пройшов реєстрацію Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» лише в 10.10.2011 році N?122230004000437, то строк дії Договору діяв до 10.10.2021 р.

Орендар мав переважне право на поновлення Договору на новий строк, але не скористався своїм правом.

Протягом декількох років (з 2022 по 2025 рік) Відповідач без відповідних на те правових підстав користується земельною ділянкою позивача.

Позивач неодноразово намагався вирішити вказаний спір в позасудовому порядку, шляхом надсилання претензій та усних розмов.

У зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку власнику (тобто позивачеві) та стягнути з відповідача компенсацію збитків у подвійному розмірі орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, що становить 53 809,92 грн, а також судовий збір.

09 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що представники СФГ «Сяйво» неодноразово звертались із листами до ОСОБА_1 з пропозицією поновлення договору оренди землі, але листи повертались без відповіді через невручення адресату за вказаною адресою. Вважає, що договір оренди землі мав бути пролонгований автоматично та орендодавець регулярно по 2026 рік отримував орендну плату. У зв`язку із чим вважає позовні вимоги необґрунтованими.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача Павленко І.О. просила задовольнити позовні вимоги у зв`язку із їх обґрунтованістю та доведеністю.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. У матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши учасників, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,080 гектарів кадастровий номер 1222383500:01:002:0033, в межах згідно з планом, яка розташована на території Котовської сільської ради Магдалинівського (зараз Самарівського) району, Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку №ДП № 012014, відповідно до розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації №930-р від 16.12.2003 р. (а.с.8)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка не є об`єктом договору оренди землі станом на день розгляду справи.

Позивачем додано до позовної заяви Договір оренди земельної ділянки №36 від 26.12.2009 року, який було укладено між ОСОБА_1 та представником СФГ «Сяйво» строком на 10 років, починаючи з його державної реєстрації.

Згідно умов Договору, після закінчення (припинення) терміну дії Договору (у випадку відмови в пролонгації Договору) чи у разі розірвання Договору, Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю ділянку в стані, придатному для використання за цільовим призначенням і не гіршому у порівнянні з тим, яку він одержав її в оренду, згідно акту прийому-передачі протягом трьох днів.

Також згідно умов Договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем, Сторони мають право вимагати відшкодування втраченої вигоди чи збитків, заподіяних несвоєчасною передачею земельної ділянки після державної реєстрації цього Договору чи після закінчення терміну дії Договору.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію (досудову вимогу) про повернення земельної ділянки з користування. (а.с.20, 21)

Згідно відповіді директора СФГ «Сяйво» від 23.02.2026 року, пропонується ОСОБА_1 вважати вказаний Договір оренди земельної ділянки 1222383500:01:002:0033 поновленим та продовженим до 10.10.2031 року.(а.с.23)

Відповідачем було подано відзив, згідно якого зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та неодноразово звертались представник орендаря до ОСОБА_1 , з пропозицією поновлення дії договору. Однак доказів на підтвердження висловленої в ньому позиції не надано, тобто не надано підтвердження, що відповідачем було запропоновано позивачу як орендодавцеві пролонгувати дію Договору оренди земельної ділянки.

Згідно додаткових пояснень та доданих до них документів, відповідач підтвердив виконання своїх обов`язків по виплаті сум орендної плати за вказані періоди 2022-2025 років. (а.с.72-79)

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в судових рішеннях, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 по справі «Серявін та інші проти України», в який останній зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, згідно зі статтею 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 910/11692/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 31.08.2021 у справі № 914/1050/20, від 16.04.2024 у справі №916/3409/22, від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21).

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Позивач ОСОБА_1 як орендодавець не бажає поновлювати дії договору, що прямо впливає на волевиявлення сторін при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Отже невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 08.12.2022 у справі № 910/16396/21, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20, від 16.04.2024 у справі № 916/3409/22

Враховуючи вище викладене, відповідач користується земельною ділянкою із кадастровим номером 1222383500:01:002:0033 без належних на те правових підстав і відповідно позивач, як власник, вказаної земельної ділянки позбавлений можливості використовувати вказану земельну ділянку на власний розсуд. У той же час судом не встановлено підстав для стягнення із відповідача сум орендної плати, адже її позивач отримував згідно доказів наданих відповідачем по вказаній справі. У зв`язку з чим суд перевіривши всі обставини справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 152, 156 ЗК України, 626, 628, 204, 509, 785 ЦК України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Сяйво» повернути власникові – ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,080 гектарів кадастровий номер 1222383500:01:002:0033, яка розташована на території Котовської сільської ради Магдалинівського (Самарівського) району, Дніпропетровської області, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Сяйво» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство «Сяйво», ЄДРПОУ 30364197, місцезнаходження: Полтавська область, Лубенський район, с.Лобкова Балка, вул.Шляхова, 52.

Суддя Ковальчук Т.А.