Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №205/10629/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/10629/26

Номер провадження2/205/6145/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання – Яковенко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою мотивуючи свої вимоги тим, що 01 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7929288, відповідно до умов якого відповідач отримав 5 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу грошові кошти, а відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. 20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 47-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги, в тому числі і за вищевказаним кредитним договором, а сума заборгованості становить 13 650 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5 000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 5500 грн., прострочена заборгованість за комісією - 600 грн., заборгованість по штрафах/пені – 2500 грн. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7929288 від 01 грудня 2019 року в розмірі 13 650 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

21 серпня 2026 року ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «Приватбанк» інформації та виписки за картковим рахунком.

Представник позивача Усенко М.І. сформував у системі «Електронний суд» клопотання, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника, а також не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст.ст.128, 130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, також шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Новокодацького районного суду міста Дніпра, однак заперечень проти позову суду не представив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

13 жовтня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав. При цьому, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (індивідуальна частина) № 7929288, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти (фінансовий кредит) у загальному розмірі 5 000 грн. строком на 20 днів з 01 грудня 2019 року, з терміном (датою) повернення кредиту і сплатою комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом – 21 грудня 2019 року, сукупна вартість кредиту складає – 2 100 грн. в грошовому виразі та 766 % річних у процентному значенні, комісія за надання кредиту – 600 грн., проценти за користування кредитом 1 500 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фінансового залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 5-6).

Вищезазначений кредитний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором – L34783, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 цього договору (а. с. 6).

Також судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» було перераховано грошові кошти ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 4013135 від 01 грудня 2019 року про перерахування коштів у розмірі 5 000 грн. на карту НОМЕР_1 з призначенням платежу «кошти згідно договору 7929288» (а. с. 7).

При цьому, в матеріалах справи також наявна відповідь АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260918/101969-БТ від 24 вересня 2026 року в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку було здійснено зарахування переказу в сумі 5 000 грн. (а. с. 41).

Матеріалами справи підтверджено, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладено договір відступлення права вимоги № 47-МЛ, у відповідності до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (а. с. 8-12).

Судом також встановлено, що відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 7929288 на загальну суму заборгованості 13 650 грн., яка складається з: 5 000 грн. - залишку по тілу кредиту; 5 500 грн. - залишку по відсотках; 600 грн. - залишку по комісії; 2 500 грн. - заборгованість по штрафах/пені (а. с. 12).

Більш того, судом встановлено, що відповідач не виконав свого зобов`язання та після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, не було здійснено жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «Мілоан».

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», а також виписки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з особового рахунку за кредитним договором № 7929288 від 01 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 13 650 грн., з яких: 5 000 грн. – прострочене тіло; 5 500 грн. - прострочені відсотки; 600 грн. - заборгованість за комісіями; 2 500 грн. - заборгованість по штрафах/пені (а. с. 7-8).

Також у матеріалах справи наявна претензія № 19512516/1360 від 01 квітня 2026 року, в якій повідомлено відповідача про відступлення прав вимоги за кредитним договором та необхідність погасити заборгованість новому кредитору за кредитним договором у розмірі 13 650 грн. (а. с. 12).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі договору відступлення права вимоги № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року, і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України.

Судом встановлено факти укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору № 7929288 від 01 грудня 2019 року, існування заборгованості відповідача за вищевказаним кредитним договором у частині заборгованості за кредитом – 5 000 грн., за процентами – 5 500 грн., за комісією – 600 грн., що на загальну суму 11 100 грн., та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, щодо штрафу/пені в розмірі 2 500 грн., суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено, а тому позовна вимога в частині стягнення пені є незаконною.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню в частині стягнення: заборгованості за кредитом – 5000 грн., за процентами – 5 500 грн., за комісією – 600 грн., що на загальну суму 11 100 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити з підстав недоведеності вказаних вимог представником позивача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 165,03 грн. (11 100 грн.*2 662,40 грн./13 650 грн.), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатськім об`єднанням «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І., який діє на підставі статуту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії № 2093 від 29 вересня 2022 року, ордеру на надання правничої допомоги Серії ВС № 1438806 від 20 жовтня 2025 року; детальним описом робіт (наданих послуг) від 14 квітня 2026 року; актом № Д/22263 від 14 квітня 2026 року наданих послуг правової (правничої) допомоги щодо ОСОБА_1 на загальну суму 8 000 грн. (а. с. 13-14).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 8 000 грн. не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони до суду не з`являлися, а отже вона не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено частково, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу, розмір яких не доведено представником позивача, тому необхідно стягнути витрати на правничу допомогу з відповідача на користь позивача в розмірі 2 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 7929288 від 01 грудня 2019 року в розмірі 11 100 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5 000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 5 500 грн., прострочена заборгованість за комісією - 600 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 165,03 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко