Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №204/4503/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/4503/26

Провадження № 2/204/3512/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив: перевести права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 09 травня 2025 року на 1/4 частки домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В.Ю. на ОСОБА_1 , припинивши право власності ОСОБА_2 на дану частку; визнати за нею право власності на 1/4 частку домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову вказує на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 230, ОСОБА_6 належала 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 . Право власності на 1/2 частину домоволодіння було зареєстроване за ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 квітня 2017 року. Крім того, 25 січня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 245, ОСОБА_6 придбана 1/2 частина земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, розташованої за цією ж адресою. Право власності на 1/2 частину земельної ділянки було зареєстроване за ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 травня 2017 року. Власником інших 1/2 частин домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до 07 травня 2025 року був ОСОБА_3 . У 2016 році за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська шлюб між донькою ОСОБА_6 – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був розірваний. У березні 2017 року ОСОБА_3 вигнав з будинку ОСОБА_4 та з цього часу в цьому будинку вона не має можливості проживати та мешкати. З березня 2017 року ОСОБА_3 не допускав до будинку ОСОБА_6 , внаслідок чого останній був позбавлений права користування своєю власністю та вимушений був звернутися до суду із вимогами про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні. У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання правочинів купівлі – продажу домоволодіння та земельної ділянки частково недійсними (удаваними) в частині зазначення покупцем ОСОБА_6 та визнання права власності на домоволодіння і земельну ділянку за ОСОБА_3 . Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2019 року по справі № 204/3949/17 позивача ОСОБА_1 залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_6 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року по справі № 204/3949/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано договори купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та купівлі – продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 від 25 січня 2011 року недійсними (удаваними) в частині зазначення покупцем ОСОБА_6 з моменту його укладення. ОСОБА_3 визнано покупцем за вказаними договорами купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки. За ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року залишено без змін. 14 вересня 2020 року ОСОБА_3 реєструє право власності в цілому на спірний будинок та земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення - в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Т.В., про визнання правочинів частково недійсними (удаваними) та визнання права власності на майно - відмовлено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в частині вирішення первісного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову компенсацію вартості частки у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини домоволодіння в сумі 339 266,50 грн. та частки у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини земельної ділянки в сумі 25 996,50 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 на частку у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини домоволодіння та 1/2 частини земельної ділянки, за ОСОБА_3 визнано право власності на домоволодіння та земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року в частині первісного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 . Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Отже на час остаточного вирішення цього спору фактично позивач ОСОБА_1 була власником 1/2 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 був власником 1/2 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . 17 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 реєструє право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_1 06 травня 2025 року державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інга Миколаївна, на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та постанови ВС від 04 грудня 2024 року по справі № 204/3949/14, реєструє за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності в цілому на домоволодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 78756778). ОСОБА_10 проігнорувала зміст рішень суду, на підставі яких здійснила державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 в цілому, в яких чітко зазначено, що ОСОБА_1 є та залишається власником 1/2 спірних домоволодіння та земельної ділянки. Постановою ВС від 07 травня 2025 року по справі № 204/4708/17 (про поділ спільного майна подружжя, відповідач по справі ОСОБА_3 ) у власність позивача ОСОБА_4 виділена 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , та 1/4 частини в земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована на АДРЕСА_1 . Отже, станом на 07 травня 2025 року власниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , та 1/4 частини в земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована на АДРЕСА_1 були позивачі ОСОБА_1 (розмір частки 1/2), ОСОБА_4 (розмір частки 1/4), ОСОБА_3 (розмір частки 1/4). 09 травня 2025 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова В.Ю. реєструє право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 78827481). Реєстрація права власності за відповідачем здійснена на підставі договору купівлі – продажу, серія та номер 107 від 09 травня 2025 року. Тобто, 09 травня 2025 року ОСОБА_3 , не маючи повноважень власника майна, здійснює відчуження відповідачу ОСОБА_11 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , та 1/4 частини, що належить ОСОБА_4 . Майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вибуло з їх володіння поза їх волею через шахрайські дії ОСОБА_3 , оскільки останній усвідомлював те, що ані будинок, ані земельна ділянка не належать йому в цілому. Оскільки 09 травня 2025 року ОСОБА_3 здійснив відчуження відповідачу ОСОБА_2 домоволодіння та земельної ділянки в цілому, отже не тільки продав 3/4 які йому не належали, але й свою , чим порушив право позивача на першочергову купівлю цієї частини домоволодіння та земельної ділянки. Відповідачем ОСОБА_3 не була дотримана процедура продажу майна при відчуженні відповідачу ОСОБА_2 своєї частки зі спільного майна у розмірі 1/4: ОСОБА_3 не повідомив позивача про намір продати свою частку, з вказівкою ціни та інших умов, на яких він її продає ОСОБА_2 , строків визначених ч.2 ст. 362 ЦК України не дотримано. Тому, права позивача, як особи, яка наділена переважним правом на купівлю є порушеними і підлягають судовому захисту. Враховуючи наведені обставини позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року провадження по справі було відкрито та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 75).

12 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з заявленими вимогами з огляду на наступне. Зазначив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав 14 вересня 2020 року право власності на земельну ділянку та будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 в цілому; 17 лютого 2025 року було внесено запис про припинення прав ОСОБА_3 у зв`язку з реєстрацією права власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка – ОСОБА_6 (2019 рік); 06 травня 2025 року право власності на земельну ділянку та будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 в цілому на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та постанови ВС/КЦС від 04 грудня 2024 року у справі №204/3949/17 якими відмовлено ОСОБА_1 (яка є правонаступником ОСОБА_6 ) у визнанні права власності на 1/2 частину земельної ділянки і будинку розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . 09 травня 2025 року посвідчено договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки розташованих за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідач вказував, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій та самостійно приймає відповідні рішення. Вважає, що підстави, які б унеможливлювали проведення реєстраційних дій, тобто прийняття рішення щодо відмови в державній реєстрації права визначені ст.24 Закону № 1952-IV були відсутні, що свідчить про безпідставне твердження позивача про порушення реєстратором приписів ст.10, яка в свою чергу визначає лише поняття «державний реєстратор». Заперечуючи проти застосування статті 362 ЦК України, відповідач зазначив, що переважне право купівлі виникає у співвласника в разі продажу частки у праві спільної часткової власності, тоді як станом на 09 травня 2025 року він був одноосібним власником спірного майна та набув у власність вказане майно на законних підставах, у зв`язку з чим вважає, заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, просить суд залишити без задоволення позовні вимоги про переведення прав покупця та визнання права власності (а.с. 94-96).

13 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_2 вважає вказані вимоги безпідставними та такими, що порушують її право на вільне володіння належним на праві власності майном. Так, як зазначила відповідач ОСОБА_2 , станом на 09 травня 2025 року єдиним власником будинку та земельної ділянки розташованих по АДРЕСА_1 , згідно інформації наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, був ОСОБА_3 , що виключає необхідність здійснення дій зі сторони відповідача ОСОБА_2 , при укладенні договору купівлі-продажу, по перевірці та з`ясуванню наявності письмових повідомлень інших співвласників щодо наміру продати свою частку. Крім того звертає увагу, що вона є добросовісним набувачем і відібрання вказаного майна нанесе ОСОБА_2 та її родині значної шкоди. Вказує, що нею було проведено ряд будівельних та ремонтних робіт, що додатково підтверджує реальність угоди та дій спрямованих на набуття вказаного домоволодіння. Посилаючись на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції зазначила про те, що для переведення прав покупця за договором купівлі-продажу, що є фактичним позбавленням особи (покупця за договором) власності, повинно бути забезпечено справедливий баланс між усіма учасниками виниклих правовідносин і останній не повинен нести тягар відповідальності за можливі неправомірні дії інших учасників правовідносин. Враховуючи вищенаведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 99-101).

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року залучено для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 (а.с. 146).

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року було визнано явку відповідача ОСОБА_3 обов`язковою, для надання ним особистих пояснень (а.с. 180).

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року за ухилення від явки до суду без поважних причин відносно ОСОБА_3 застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу (а.с. 205).

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 в судовому засіданні 30 вересня 2026 року позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_13 в судовому засіданні 30 вересня 2026 року заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 25 січня 2011 року між ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як продавцями, та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 245, згідно з яким ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_6 , ОСОБА_3 купили кожний по частці права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована по АДРЕСА_1 , на території Красногвардійськго району м. Дніпропетровська (а.с. 9).

Крім того, 25 січня 2011 року між ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як продавцями, та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 230, згідно з яким ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_6 , ОСОБА_3 купили кожний по частці в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та розміщується на земельній ділянці площею 1000 кв.м., на якій розташовані: A-З житловий будинок, шл.бл., обкл.цеглою, житловою площею 175,1 кв.м., загальною площею 311,4 кв.м.; Ж-літня кухня, цегла; 3-вольєр, метал; К-гараж, шл.блок; Л-альтанка, цегла, І-ІІІ споруди, 1-23 споруди (а.с. 11).

Вказані обставини також були встановлені рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року, що міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89233386, по цивільній справі № 204/3949/17 (провадження № 2/204/48/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Тетяна Василівна, про визнання правочинів частково недійсними (удаваними) та визнання права власності на майно, яке було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, що міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/91214780.

Вказаним рішенням у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Тетяна Василівна про визнання правочинів частково недійсними (удаваними) та визнання права власності на майно задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2011 року між ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 230 недійсним (удаваним) в частині зазначення покупцем ОСОБА_6 , з моменту його укладення. Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2011 року між ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №245 недійсним (удаваним) в частині зазначення покупцем ОСОБА_6 , з моменту його укладення. Визнано ОСОБА_3 покупцем за вказаними договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки. Визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розміщується на земельній ділянці площею 1000 кв.м. на якій розташовані: А-3- житловий будинок, шл.бл., обк. цеглою, житл.пл. 175.1 кв.м., загал.пл. 311,4 кв.м.; Ж - літня кухня, цегла; 3 - вольєр, метал.; К - гараж, шл.блок; Л - альтанка, цегла; І-ІІІ, 1-23 - споруди, за ОСОБА_3 . Визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, за цією ж адресою за ОСОБА_3 . В задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 124,46 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14 вересня 2020 року, на підставі вищевказаного рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року по справі № 204/3949/17, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. було зареєстровано право власності в цілому на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , номер відомостей про речове право – 38193339, РНОНМ – 1255364912101.

Того ж дня, тобто 14 вересня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право – 38193455, РНОНМ – 1234329912101.

Зазначені обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 447557016 від 14 жовтня 2025 року (а.с. 23-29).

У подальшому, Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Тетяна Василівна, про визнання правочинів частково недійсними (удаваними) та визнання права власності на майно відмовлено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в частині вирішення первісного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 45-51).

За результатами нового розгляду цивільної справи № 204/3949/17 Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року скасовано в частині вирішення первісного позову. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , в сумі 339 266,5 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована по АДРЕСА_1 , в сумі 25 996,5 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 на частку у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_1 на частку у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована по АДРЕСА_1 . Визнано право власності за ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 . Визнано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, за цією ж адресою. В іншій частині первісного позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 30-33).

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 52-55).

За результатами нового розгляду цивільної справи № 204/3949/17 Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні відмовлено (а.с. 34-37).

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови (а.с. 38-44).

Таким чином судом встановлено, що за результатами розгляду цивільної справи № 204/3949/17 після ухвалення Верховним Судом останньої за часом Постанови від 04 грудня 2024 року співвласниками земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_2 , були ОСОБА_1 (як правонаступник ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 , кожному з яких належало по 1/2 частці зазначеного нерухомого майна, оскільки фактично сторони повернулися до стану, який існував до початку розгляду цивільної справи № 204/3949/17 (судом було відмолено у задоволенні обох позовних заяв, як первісного позову так і зустрічного), коли кожному зі співвласників належала частина спірного нерухомого майна, на підставі договорів купівлі продажу від 25.01.2011 року № 245 та № 230.

17 лютого 2025 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Бєспечною Г.Ю. за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 23 травня 2019 року П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою, серія та номер: 1-317, було зареєстровано право власності на частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право – 59149188, РНОНМ – 1255364912101.

Того ж дня, тобто 17 лютого 2025 року, державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Бєспечною Г.Ю. за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 23 травня 2019 року П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою, серія та номер: 1-314, було зареєстровано право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право – 59149677, РНОНМ – 1234329912101.

Зазначені обставини підтверджуються вищезазначеною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 447557016 від 14 жовтня 2025 року (а.с. 23-29).

В подальшому, незважаючи на наявність державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 травня 2025 року (індексний номер рішення - 78756778) державного реєстратора виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М. на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та постанови Верховного Суду України від 04 грудня 2024 року по справі № 204/3949/17 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності в цілому на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001 (номер запису про право власності – 59764940, РНОНМ – 1255364912101, та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (номер відомостей про речове право – 59764880, РНОНМ – 1234329912101), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 07 травня 2025 року по цивільній справі № 204/4708/17 за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , про визнання спільною сумісною власністю і поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особистою приватною власністю касаційну скаргу адвоката Лавринович Оксани Володимирівни як представника ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю житлового будинку і земельної ділянки та їх поділу скасовано, постановлено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Виділено у власність ОСОБА_4 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , що розміщується на земельній ділянці площею 1000 кв. м, на якій розташовані А-3 - житловий будинок, житловою площею 175,1 кв. м, загальною площею 311,4 кв. м; Ж - літня кухня; 3 - вольєр, К - гараж; Л - альтанка, І - III, 1-23 - споруди; виділено у власність ОСОБА_4 1/4 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована на АДРЕСА_1 . У задоволенні вимог про визнання спільною сумісною власністю житлового будинку і земельної ділянки відмовлено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 частини вартості автомобіля марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 частини вартості автомобіля марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску в сумі 290 445,00 грн. Поновлено виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 частини вартості автомобіля марки «ACURA» модель MDX, 2003 року випуску, в сумі 144 340,00 грн.; 1/2 частини суми грошових коштів на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «ПУМБ» у загальному розмірі 78 073,35 грн. (а.с. 56-62).

Отже, судом встановлено, що станом на 07 травня 2025 року частки у праві власності між співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, розташованої за цією ж адресою, розподілилися наступним чином: ОСОБА_1 - 1/2 частка, ОСОБА_3 – частка, ОСОБА_4 – частка.

У подальшому, 09 травня 2025 року між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 107, згідно з яким ОСОБА_3 передає нерухоме майно у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму (а.с. 7-8).

На підставі вищезазначеного договору, 09 травня 2025 року ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001 (номер запису про право власності – 59821094, РНОНМ – 1255364912101, та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (номер відомостей про речове право – 59821013, РНОНМ – 1234329912101), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2 ст. 328 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право розпорядження.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності

Право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин, договір, акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.

З урахуванням презумпції законності державної реєстрації речового права вважається, що особа є законним власником майна, доки така державна реєстрація не буде скасована у встановленому законом порядку або суд не вирішить питання про права власності на це нерухоме майно.

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належним способом захисту буде вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, буде підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який поверне сторони у попередній стан, який існував до порушення права.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова В.Ю., державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М., про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якій просили: - витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь ОСОБА_1 частку спірного нерухомого майна; - витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь ОСОБА_4 частку спірного нерухомого майна. Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року було відкрито провадження за зазначеним позовом (цивільна справа № 204/11092/25) (виділені матеріали а.с. 28). Справа на теперішній час перебуває на розгляді у Чечелівському районному суді міста Дніпра.

Таким чином, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обрали ефективний спосіб захисту своїх порушених прав та звернулися до суду з віндикаційним позовом, який на теперішній час перебуває на розгляді у суді (цивільна справа № 204/11092/25).

Незважаючи на наявність відкритого судового провадження по цивільній справі № 204/11092/25, 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, посилаючись на те, що ОСОБА_3 здійснив відчуження відповідачу ОСОБА_2 домоволодіння та земельної ділянки в цілому, отже не тільки продав 3/4 які йому не належали, але й свою частку, чим порушив право позивача на першочергову купівлю цієї частини домоволодіння та земельної ділянки. Як на підставу своїх вимог посилалась на ст. 362 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд констатує, що передбачені законом підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 362 ЦК України відсутні.

Наведені мотиви суду обумовлені наступним.

Згідно ч. 1 ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Частинами 1, 2 ст. 362 ЦК України визначено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Відповідно до ч. 3 ст. 362 ЦК України якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

04 червня 2026 року позивачем ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок суду 116 875,00 грн. (а.с. 155).

З аналізу зазначених норм слідує, що можливість переведення на позивача прав та обов`язків покупця обумовлена наявністю сукупності певних умов, а саме: - спірне майно належить співвласникам на праві спільної часткової власності; - відбувся продаж частки спірного майна (а не майна в цілому) одним із співвласників; - порушення одним із співвласників порядку продажу належної йому частки, без надання переважного права купівлі іншим співвласникам, тобто продаж сторонній особі без направлення повідомлення співвласникам про намір продати свою частку.

Однак, як було встановлено судом, 06 травня 2025 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та постанови Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 204/3949/17).

На теперішній час у суду відсутні докази на підтвердження того, що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 проведена 06 травня 2025 року була скасована у встановленому законом порядку, як і відсутні докази того, що було ухвалено судове рішення про незаконність набуття права власності на це нерухоме майно, або витребування майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином судом встановлено, що на момент укладання між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 09 травня 2025 року, згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 був єдиним одноосібним власником спірного нерухомого майна, а предметом договору купівлі-продажу було відчуження зазначених об`єктів нерухомого майна в цілому, а не їх окремої частки у праві спільної часткової власності.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_3 здійснюючі продаж спірного нерухомого майна діяв як його одноосібний власник, в нього був відсутній обов`язок передбачений ч. 1 ст. 362 ЦК України письмово повідомляти інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на момент відчуження спірного майна ОСОБА_3 не мав права розпоряджатися ним у цілому, оскільки частина майна належала ОСОБА_1 (1/2) та ОСОБА_4 (1/4). Надаючи оцінку зазначеним доводам суд їх відхиляє, оскільки вони стосуються правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на спірне майно в цілому, та не можуть бути доказами порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Таким чином, оскільки встановлені у справі фактичні обставини свідчать про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на спірні об`єкти нерухомого майна в цілому та подальше відчуження ним цих об`єктів в цілому за договором купівлі-продажу від 09 травня 2025 року, а не про продаж окремої частки у праві спільної часткової власності, суд приходить до переконливого висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування положень ст. 362 ЦК України, у зв`язку з чим у задоволені позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця на позивача слід відмовити за безпідставністю.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на частку домоволодіння та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в даному випадку, є похідними від позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, підстав для задоволення яких судом не встановлено, суд приходить до висновку, що у задоволенні цих позовних вимог слід також відмовити за безпідставністю.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод жовтня чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати понесені позивачем по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16, 319, 321, 328, 361, 362, 655, 656 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 12, 13,16, 76, 79, 80, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 12 жовтня 2026 року.

Суддя Д.Л. Черкез