Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №202/10841/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/10841/26

Провадження № 2-о/202/252/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Доценко С.І., секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2026 року заявник звернувся із зазначеною заявою про встановлення факту смерті на окупованій території брата заявника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Бахмут Донецької області, Україна.

В обґрунтування заяви заявник вказує, що в липні 2014 року брат заявника ОСОБА_2 виїхав з міста Краматорська до окупованої частини Донецької області. В квітні 2024 року від дружини брата заявнику стало відомо, що брат загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Бахмут Донецької області.

В квітні 2024 року колишня дружина брата ОСОБА_3 в (далі мовою оригінала) «филиале № 2 Федерального казенного государственного учреждения 111 главного государственного центра судебно-медицинских и криминалистических експертиз» в місті Ростов на Дону отримала медичне свідоцтво про смерть свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 від 04.04.2024 року серія 60 № 215858192.

Далі віддлом «ЗАГС Шахтерского горрайонного управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики» ОСОБА_3 видали свідоцтво про смерть її колишнього чоловіка і брата заявника ОСОБА_2 .

Отримавши оригінали документів, які підтверджують факт смерті брата заявника, останній звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану з проханням видати йому свідоцтво про смерть мого брата. Однак в видачі даного документу йому було відмовлено у зв`язку з тим, що для підтвердження факту смерті був пред`явлений документ, виданий на тимчасово окупованій частині території України який є не дійсним.

Актовий запис про встановлення факту смерті брата заявника необхідне йому для отримання свідоцтва про смерть яке видано державним органом України, оскільки без даного документу він не має можливості отримати спадщину після смерті батька заявника, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що його покійний брат, який помер раніше спільного батька, був зареєстрований в одній оселі батьком, а тому він вважається таким, що прийняв спадщину. У зв`язку з чим заявник не маю можливості отримати спадщину в повному обсязі, а тому заявник звернувся із вказаною заявою та просив її задовольнити.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 29.09.2026 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку окремого провадження.

В судове засідання заявник не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, в заяві про встановлення факту смерті просив розглянути без його участі.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані заявником докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідним сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено 16 червня 1973 року запис № 12 в книзі реєстрації актів про народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідним сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено 18 липня 1979 року запис № 1352, в книзі реєстрації актів про народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13 квітня 2024 року відділом ЗАЦС Шахтарського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, тобто органами влади на окупованій території, ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Артемівськ (Бахмут) помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 13 квітня 2024 року складено запис про смерть № 337.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого філіалом № 2 «Федерального казенного государственного учреждения 111 главного государственного центра судебно-медицинских и криминалистических експертиз» в місті Ростов на Дону, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , в ході бойових дій від гострої масивної крововтрати.

Також факт смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 підтверджується копією довідки про отримання допомоги на поховання № 337 від 13 квітня 2024 року, копією довідки про кремацію від 09.04.2024 року № 28504/37315503, копією договору про надання ритуальних послуг від 08.04.2024 року та касовим чеком від 08.04.2024 року.

У відповідності до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

На підставі статті 317 ЦПК України, 1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. 2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. 3. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. 4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. 5. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», 1. Тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. 2. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

На підставі статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», 1. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, крім іншого: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, місто Бахмут Донецької області є тимчасово окупованою територією України з 13.12.2023 року.

На підставі статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Судом встановлено, що зазначене місце смерті ОСОБА_2 , а саме м. Бахмут, Донецької області, є тимчасово окупованою територією Украіїни відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а орган, що видав свідоцтво про смерть ОСОБА_2 створений не в порядку, передбаченому Законом України, а тому вказаний орган є незаконним, а свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , що видане відділом ЗАЦС Шахтарського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до положень ч.2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

У абзаці першому п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

В той же час, Верховний Суд України у своєму листі № 985/0/208-21 від 22 квітня 2021 року надав такі роз`яснення, а саме, що від осіб, які звертаються до суду про встановлення відповідного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, подання письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не вимагається. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Під час оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Розглядаючи дану справу, суд також бере до уваги Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VІІІ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», в якому містяться роз`яснення стосовно того, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.

Проведення державної реєстрації смерті батька заявника є неможливим в Україні, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті ОСОБА_2 .

Отже, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в Єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України та отримання свідоцтва про право на спадщину. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.

За наведених вище обставин, враховуючи надані заявником докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт смерті особи на окупованій території України і нею доведено, що встановлення цього факту впливає на її права, а тому заява підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 6-10, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 272, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Краматорськ Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Бахмут Донецької області, Україна на тимчасово окупованій території України в місті Бахмут Донецької області (причина смерті: гостра масивна крововтрата).

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 29 вересня 2026 року.

Суддя С. І. Доценко