Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №686/31805/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/31805/24

Провадження № 22-ц/820/1994/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Пасічника С.П., представника відповідача - адвоката Щербатюка О.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Щербатюком Олегом Дмитровичем, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ майна, визнання права спільної часткової власності на майно (суддя Чевилюк З.А.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

24 червня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права спільної часткової власності на майно з припиненням права спільної сумісної власності на це майно.

В обґрунтування заяви зазначав, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває справа №686/31805/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про

- визнання за позивачем на праві спільної часткової власності право власності на частини в ідеальній частці, припинивши право спільної сумісної власності на майно - комп`ютерний клуб, піцерія, кімнати відпочинку (98% готовності)», загальною площею 718, 7 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2662258268040, залишивши іншу частину цього майна у власність спадкоємцям спадкодавця ОСОБА_4 ;

- про визнання за позивачем на праві спільної часткової власності право власності на 478/1000 частини в ідеальній частці, припинивши право спільної сумісної власності на майно - нежитлової будівлі (колишній магазин), загальною площею 272, 5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2833493968040, залишивши іншу частину цього майна у власність спадкоємцям спадкодавця ОСОБА_4 ..

Вказував, що дані об`єкти нерухомого майна належать до спільної сумісної власності подружжя, як придбані під час шлюбу.

Зауважував, що в матеріалах даної справи міститься акт про припинення газопостачання від 04.06.2025 за даною адресою та станом на час зверення до суду із даною заявою не розглянута заява позивача до директора Хмельницького РЕМ від 21.05.2026 про розділення потужності 15 кВт, згідно з договором № 4869 та інші звернення до Хмельницького РЕМ.

Крім того вказував, під час розгляду справи № 686/24904/25 стало відомо про укладений договір про поділ спадкового майна від 02.05.2025, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліною Анатоліївною, зареєстровано в реєстрі за № 3917 08.05.2025, за змістом договору ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , діючий від імені гр. ОСОБА_3 , на підставі довіреності, які є спадкоємцями майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеною договору, уклали цей договір.

Вказував, що договір про поділ спадкового майна від 02.05.2025 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (укладений ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності) стосується, зокрема, майна, що належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. При цьому, ОСОБА_3 діє через представника ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим, на думку заявника, можливі дії з боку відповідачів щодо спірного нерухомого майна, зокрема, його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду про поділ майна подружжя, визнання права спільної часткової власності.

Також звертав увагу, що існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 має намір здійснювати втручання в системи газопостачання, водопостачання, електропостачання приміщень спірного нерухомого майна, користування яким здійснюється позивачем.

Вказував, що дане утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду про поділ майна подружжя, визнання права спільної часткової власності.

Враховуючи викладене, просив суд накласти арешт на: об`єкти нерухомого майна «комп`ютерний клуб, піцерія, кімнати відпочинку (98% готовності)», загальною площею 718, 7 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2662258268040; нежитлову будівлю (колишній магазин), загальною площею 272,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2833493968040; та заборонити втручання в системи забезпечення життєдіяльності: газопостачання, водопостачання, електропостачання зазначених приміщень об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна «комп`ютерний клуб, піцерія, кімнати відпочинку (98% готовності)» загальною площею 718, 7 кв.м. в будинку будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2662258268040; нежитлову будівлю (колишній магазин) загальною площею 272,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2833493968040.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Щербатюк О.Д., подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що заявник не надав жодних доказів щодо наміру ОСОБА_2 втручатися в системи газопостачання, водовідведення, електропостачання приміщень спірного нерухомого майна.

Зауважує, що відповідач не мав раніше і немає на даний час можливості розпоряджатися спірним нерухомим майном.

Звертає увагу суду, що у порушення вимог п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Звертає увагу суду що, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Вважає, що судом безпідставно, без наявності належних та достовірних доказів, накладено арешт та не враховано, що особа, звертаючись із заявою про забезпечення позову, має довести наявність порушених її прав. При цьому, позивачем не надано доказів, які є підставою для накладення арешту на вказане в ухвалі суду рухоме та нерухоме майно, не доведено, що існує ризик відчуження відповідачем даного майна.

Разом з тим, зазначає, що суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зауважує, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Звертає увагу суду, що лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, зазначає, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із даною заявою не навів та не підтвердив доказами обставини, які могли б бути підставою для забезпечення позову у справі. Не довів існування реальних ризиків, що відповідач може відчужити майно на користь інших осіб, за час що вже минув з моменту укладення договору про поділ спадкового майна. Заявником не надано будь-яких відомостей про намагання відповідачів відчужити нерухоме майно.

Вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосуванню таких заходів, їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Пасічник С.П., заперечує проти доводів апеляційної скарги. Вказує, що заходи забезпечення позову вжиті судом, не порушують права відповідачів чи будь-яких третіх осіб і в цілому є співмірними заявленим позовним вимогам. Жодних негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову скаржником не доведено.

Представник відповідача - адвокат Щербатюк О.Д. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пасічник С.П. заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За змістом апеляційної скарги, ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявлених вимог не оскаржується, а тому, апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з співмірності забезпечувальних заходів з предметом заявленого позову, обґрунтованості заходів з точки зору гарантування ефективного захисту прав заявника.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Верховний Суд у постановах від 31.07.2024 у справі №623/2015/21, від 29.07.2024 у справі №761/80/23, від 15.07.2024 у справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки викладені Верховний Судом у постановах від 17.06.2024 у справі №644/1482/22, від 01.05.2024 у справі №638/6777/23, від 21.02.2024 у справі №201/9686/23, від 11.08.2022 у справі №522/1514/21 та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 дійшла висновку про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 у справі №754/5683/22 зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №201/9686/23.

Предметом позову в даній справі є майно подружжя, яке підлягає поділу.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову та необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовано, зокрема тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Таким чином, встановивши, що між сторонами виник спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, слід врахувати, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Крім того, зазначені обмеження до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження наміру сторони відчужити спірне майно, оскільки це не є підставою для відмови у забезпеченні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

Ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заявлених вимог прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Щербатюком Олегом Дмитровичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року в частині задоволення заявлених вимог про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай