Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №683/1851/26
Суддя: Вітюк І. В.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1851/26
Провадження № 33/820/799/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кравчука В.М. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2026 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2026 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 31 травня 2026 року о 19 годині 30 хвилин по вул. Острозького, 13 в м. Старокостянтинові Хмельницької області керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей не реагують на світло, порушення координації рухів, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Свої вимоги аргументує тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на недоведеність факту керування транспортним засобом. На відео з патрульного автомобіля ОСОБА_1 перебуває на водійському місці припаркованого автомобіля, однак двигун та запалення вимкнені. Саме перебування особи за кермом нерухомого автомобіля не є достатнім доказом його керування.
На відеозаписах із нагрудної камери та реєстратора зазначено дату 31.05.2026, тоді як на фото з вуличної камери - 31.05.2025. Крім того, на фото не видно номерного знака автомобіля та особи водія. Тому неможливо достовірно встановити, що зафіксований рух автомобіля стосується саме ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що ОСОБА_1 спочатку не відмовлявся від огляду. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння він погодився та разом із ними поїхав до медичного закладу. Однак у процесі поїздки з`ясувалося, що Красилівська ЦРЛ не проводить відповідні огляди. Лише після цього ОСОБА_1 повідомив, що від огляду відмовляється.
Крім того захисник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки суперечностям у доказах. Суд послався на протокол, направлення на огляд та відеозаписи, однак, на думку захисту, не врахував суперечності щодо дати, часу, факту керування автомобілем та обставин відмови від огляду.
Для притягнення до відповідальності необхідно довести обставини, які утворюють склад правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом та законність вимоги про проходження огляду.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши захисника Кравчука В.М. на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані в повній мірі.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
Фактичні обставини огляду, підстави та процедура його проведення, повністю узгоджуються з вимогами закону.
Дані відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції достатньо повно відображають обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються із ними і не викликають жодних сумнівів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відеозапис містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, зокрема, фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Під час спілкування з правопорушником працівники поліції виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров`я, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Доводи апелянта про недоведеність факту керування транспортним засобом є необґрунтованими. Суд врахував, що надане фото з камери спостереження зафіксувало автомобіль «Volkswagen Passat», який рухався по вул. Острозького. При цьому сам ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що цього дня підвозив знайомих та приїхав на вказаному автомобілі до місця, де його згодом виявили працівники поліції. Отже, його пояснення фактично підтверджують факт попереднього руху автомобіля. Та, обставина, що після прибуття поліції автомобіль уже зупинився і стояв із заглушеним двигуном, сама по собі не спростовує факту його попереднього керування.
Посилання щодо розбіжностей у часі та даті також не спростовують вини ОСОБА_1 . Протокол містить конкретні відомості про подію - 31 травня 2026 року о 19:30, а відеозапис із нагрудної камери підтверджує прибуття поліцейських до автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 , та подальший розвиток подій. Наявність на окремому фотозображенні іншого часу не спростовує встановлених судом обставин, тим більше, що ОСОБА_1 не заперечував, що саме цього дня керував зазначеним автомобілем.
Апеляційний суд зазначає, що доведеність тих чи інших обставин правопорушення не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Це положення передбачає, що обставини, які утворюють елементи складу правопорушення, можуть встановлюватися на основі сукупності непрямих доказів, якщо логічний аналіз їх взаємозв`язку підтверджує відповідні обставини.
Доказування часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі всіх доказів, які вказують на характер дій, спосіб вчинення суспільного діяння, обстановку, в якій діяла особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність або недоведеність винуватості особи поза розумним сумнівом.
Саме таким принципом і керувався суд першої інстанції, проаналізувавши надані докази у справі і навівши розгорнуті аргументи, чому вони у сукупності доводять факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом.
Твердження захисту щодо сумнівної відмови ОСОБА_1 від огляду, апеляційний суд відхиляє, оскільки, як встановлено матеріалами справи, останній спочатку погодився пройти огляд в закладі охорони здоров`я, однак надалі, о 20:38 повідомив про відмову від його проходження. Відеозапис, досліджений судом, є безперервним та чітко фіксує обставини події. На ньому не зафіксовано дій поліцейських, спрямованих на примушування ОСОБА_1 до відмови від огляду. При цьому сам ОСОБА_1 підтвердив факт такої відмови.
Посилання на психологічний тиск також не підтверджено належними доказами. Відеозапис не містить ознак здійснення тиску на водія, погроз чи залякування, все відбувалося коректно та ввічливо.
Таким чином, вимога поліцейських пройти огляд була законною, оскільки вони виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а його подальша відмова від проходження огляду була добровільною, що зафіксовано на відео.
Отже, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених апеляційним судом доказів, які є належними та достатніми для такого висновку.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП України.
За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов`язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду І.В. Вітюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua