Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №685/472/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/472/26

Провадження № 33/820/647/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Кучерука Т.М., законного представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Кучерука Т.М., подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2026 року,-

в с т а н о в и в :

Постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2026 року

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. (Сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 656,6 грн.

За постановою суду, 01 квітня 2026 року о 04 год. 01 хв. на польовій дорозі між селом Малі Жеребки та селом Острів ОСОБА_1 керував Bajaj Dominar D400 з номерним знаком НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння встановлений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager Alcotest 6810 (заводський № ARBL-0685), згідно проведеного тесту № 2090 у видихуваному ним повітрі цифровий показник становить 0,82 ‰ алкоголю в крові. Від проходження огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

В поданій апеляційній скарзі захисник Кучерук Т.М. просить постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на підставі ст.24-1 КУпАП застосувати до нього захід впливу у виді попередження.

Вказує, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом не було зумовлене легковажним ставленням до вимог ПДР, а було спричинене вкрай напруженою ситуацією, а саме необхідністю залишити небезпечне місце події, здійснити пошук зниклого товариша та звернутися по допомогу.

Зазначає, що за результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведено в закладі охорони здоров`я КНП «Теофіпольська БЛ» 26.04.2026, стану сп`яніння у ОСОБА_1 виявлено не було, що підтверджується медичним висновком.

Звертає увагу, що на момент вчинення правопорушення та складання процесуальних документів ОСОБА_1 був неповнолітнім (16 років), раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Зазначені обставини були підтверджені не лише поясненнями самого ОСОБА_1 , а й показаннями свідків, які незалежно один від одного підтвердили факт погроз, застосування фізичного насильства, примушування до вживання алкоголю та виникнення реальної небезпеки для неповнолітніх.

Посилається і на те, що ОСОБА_1 та його брат не намагалися приховати подію чи уникнути звернення до правоохоронних органів, а навпаки телефонували на лінію 102, повідомляли про протиправні дії дорослих та просили допомогу.

На думку апелянта, суд фактично обмежився констатацією того, що ОСОБА_1 добровільно керував транспортним засобом після вживання алкоголю, однак не дослідив мотивів такої поведінки, не встановив, чи були наявні виняткові обставини, які істотно впливали на прийняття ним рішення, та не врахував психологічний стан неповнолітнього, який безпосередньо перед цим зазнав фізичного насильства, погроз із застосування вогнепальної зброї, та не знав чи живий його товариш.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 , просить постанову в частині накладення адміністративного стягнення змінити та застосувати до ОСОБА_1 , який був неповнолітнім на час вчинення правопорушення, захід впливу у виді попередження, враховуючи обставини події.

Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та правильність кваліфікації його дій, тому ці обставини, відповідно до статті 294 КУпАП, апеляційним судом не перевіряються.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд першої інстанції своє рішення про накладення на правопорушника такого виду стягнення, як штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на один рік, прийняв без урахування всіх обставин справи, а також, що на момент вчинення адміністративного правопорушення особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією його свідоцтва про народження (а/с 9).

Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №650265 за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 складено 26 квітня 2026 року, тобто на момент вчинення адміністративного правопорушення йому було 16 років.

Статтею 12 КУпАП України визначено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

За положеннями ст.13 КУпАП України, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 24-1 КпАП України, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Так, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, розмір якого є значним, та з позбавленням права керувати транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції, обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через його суворість.

Зокрема, місцевим судом, належним чином не враховано характеру вчиненого неповнолітньою особою правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, будучи неповнолітнім, вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю, розкаявся, зазначивши, що алкоголь вживав під тиском групи дорослих осіб, які перебували у стані алкогольного сп`яніння, його, брата та товариша було піддано фізичному насильству. Він та його брат ОСОБА_3 неодноразово телефонували на лінію 102, повідомляли про подію та вимагали прибуття поліції, тобто діяли сумлінно й добросовісно, намагаючись усунути небезпеку правомірним шляхом.

Із наявного в матеріалах справи витягу з ЄРДР вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області внесено відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про вчинення відносно останніх кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та зобов`язано розпочати досудове розслідування за фактом того, що у ніч на 26.04.2026 невідома особа, перебуваючи на узбережжі місцевої водойми у АДРЕСА_2 , спричинили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тілесні ушкодження.

Крім того, згідно витягу інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», в якому містяться відомості про дату, час, адресу місця скоєння, кваліфікацію події, номер реєстрації ЄО, зміст повідомлення заявника, результат відпрацювання, зазначений в електронному рапорті, екіпаж поліції, який був призначений для реагування на дане повідомлення, зареєстровані повідомлення у період часу з - 26.04.2026 о 03.04 год. від заявника ОСОБА_5 , із номера телефону НОМЕР_2 (подія «102» № 277668525); - 26.04.2026 о 03.36 год від заявника ОСОБА_3 , із номера телефону НОМЕР_3 (подія «102» № 277672117); - 26.04.2026 о 03.53 год. від заявника ОСОБА_3 , із номера телефону НОМЕР_3 (подія «102» №277672255).

Зазначеним підтверджуються доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_1 та його брат не намагалися приховати подію чи уникнути звернення до правоохоронних органів, а навпаки телефонували на лінію 102, повідомляли про протиправні дії дорослих та просили допомогу.

З огляду на встановлене під час апеляційного розгляду, приходжу до переконання, що наведені вище обставини є такими, що пом`якшують відповідальність, та враховуючи відомості про особу неповнолітнього, дають підстави для застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді попередження, з урахуванням положень ч.1 ст.24-1 КУпАП, оскільки стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, внаслідок суворості, а також віку правопорушника.

Відтак, оскільки вказані вище обставини не були належним чином оцінені судом першої інстанції, не було розглянуто можливості застосування ст.24-1 КУпАП, належним чином не наведено мотивів для обрання такого адміністративного стягнення, тому, у порядку статті 294 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає зміні в частині призначеного адміністративного стягнення.

Так, обираючи вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції враховує характер вчиненого правопорушення, що полягає виключно у порушенні вимог ПДР України, без настання серйозних наслідків у виді завдання шкоди життю і здоров`ю інших осіб, обставини правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 , який визнав себе винним, статус особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, який на момент вчинення правопорушення був неповнолітнім, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а також відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність особи.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2026 року в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає зміні, а апеляційна скарга захисника Кучерука Т.М. - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24-1, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Кучерука Т.М. задовольнити.

Постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення - змінити.

На підставі статті 24-1 КУпАП застосувати відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх у виді попередження.

В іншій частині постанову судді залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набира є законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Володимир БАРЧУК