Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №951/825/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/825/24Головуючий у 1-й інстанції Чапаєв Р.В.

Провадження № 22-ц/817/940/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Дідух М.Є.

та сторін: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради — Максиміва М.О. і представників відповідача відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради — Іваницької М.М., Садової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 951/825/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року, ухваленого суддею Чапаєвим Р.В., повний текст якого складено 19 травня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради, відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про відновлення порушеного права на повне педагогічне навантаження, -

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради, відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради, в якому просила зобов`язати відповідачів – Козівський ліцей № 1 Козівської селищної ради та відділ освіти, культури молоді і спорту Козівської селищної ради надати позивачеві ОСОБА_1 повне тижневе навантаження на 2024 – 2025 навчальний рік з 01.09.2024 в кількості 18 годин з відповідною виплатою заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу по Козівському районному відділу народної освіти № 41-к від 15.08.1990, на підставі наказу Тернопільського обласного управління народної освіти № 533 від 22.06.1990 була призначена на посаду вчителя початкових класів Дибщенської неповної середньої школи, що у селі Дибще Козівського (тепер – Тернопільського) району. Станом на 10.06.2024 вказаний навчальний заклад, у якому позивач обіймала посаду учителя молодших класів, називався Дибщенською гімназією Козівської селищної ради. 27.08.2024 у зв`язку з ліквідацією як юридичної особи Дибщенської гімназії Козівської селищної ради, позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя початкових класів вказаного навчального закладу в порядку переведення на посаду вчителя початкових класів Дибщенської філії Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради. Разом з тим, відбулася зміна педагогічного навантаження на 2024-2025 навчальний рік обсягом 10,5 годин, з чим позивач не згідна та вважає, що таким чином відповідачі порушують її визначене пунктом 1 частини 3 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» право на повне тижневе навантаження. Вказує, що такий розподіл навантаження є несправедливим порівняно із навантаженням інших вчителів Дибщенської філії Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради.

Також зазначає, що при переведенні їй не було роз`яснено істотних умов праці, а саме встановлення після переведення педагогічного навантаження на 2024-2025 навчальний рік обсягом менше норми, передбаченої п.1 ч.3 ст.24 Закону України «Про повну загальну середню освіту», а саме, в кількості 10,5 годин при визначеній згаданими положеннями Закону України «Про повну загальну середню освіту» нормі 18 годин.

Вважає, що визначення їй такого обсягу педагогічного навантаження є дискримінаційним порівняно з іншими особами, що працюють на посадах вчителів молодших класів, а саме ОСОБА_2 .

Покликається на те, що розподіл педагогічного навантаження на 2024-2025 навчальний рік в частині встановлення їй педагогічного навантаження в обсязі, меншому, ніж законодавчо визначений, є незаконним, відповідач в односторонньому порядку змінив її істотні умови праці, що призвело до порушення її трудових прав та зменшення розміру заробітної плати.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 19 2026 року позов ОСОБА_1 задовольнено частково.

Визнано неправомірними дії та рішення щодо визначення педагогічного навантаження в обсязі 10,5 годин вчителю початкових класів Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради ОСОБА_1 на 2024-2025 навчальний рік.

Стягнуто з Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради на користь позивача 302, 80 грн (триста дві гривні вісімдесят копійок) судового збору.

Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь позивача 302, 80 грн (триста дві гривні вісімдесят копійок) судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів надати ОСОБА_1 повне тижневе навантаження на 2024 – 2025 навчальний рік з 01.09.2024 в кількості 18 годин з відповідною виплатою заробітної плати, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявниця зазначила, що суд першої інстанції, визнавши неправомірними дії та рішення відповідачів щодо визначення їй педагогічного навантаження у розмірі 10,5 години на 2024–2025 навчальний рік, дійшов суперечливого висновку про відмову у задоволенні вимог щодо поновлення її порушеного права на оплату праці.

Заявниця вказує, що відповідно до наказу №41-к по Козівському районному відділу народної освіти від 15 серпня 1990 року, вона була призначена на посаду вчителя початкових класів Дибщенської неповної середньої школи, з 15 серпня 1990 року на умовах повної тарифної ставки.

Однак, у зв`язку із реорганізацією Дибщенської гімназії Козівської селищної ради у 2024 році шляхом приєднанням до Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради було утворено Дибщенську філію Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради. Директором Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради Максимівом М.О. був виданий наказ №201К від 28.08.2024 року про призначення ОСОБА_1 вчителем початкових класів Дибщенської філії Козівського ліцею №1 Козівської селищної радина з тижневим навантаженням обсягом 10,5 год в порядку переведення з Дибщенської гімназії Козівської селищної ради відповідно до тарифікації педагогічних працівників Дибщенської філії. При, цьому зазначає, що після реорганізації Дибщенської гімназії шляхом приєднання до Козівського ліцею №1 дія її трудового договору відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України не припинилася. На її думку, сама реорганізація не могла бути підставою для зменшення педагогічного навантаження без дотримання вимог трудового законодавства, виходячи з такого.

Прийом на роботу у 1990 році, у якому прийнята позивач, означав, що питання тарифікації та ставок регулювалися законодавством СРСР (зокрема, Постановою №193/7-69 від 15.05.1990). Згідно з нею, як і зараз, повна ставка вчителя початкових класів становила 18 навчальних годин на тиждень, яка зберігається і діє сьогодні.

Посада вчителя початкових класів є базовою, якщо в наказі про прийняття на роботу та трудових книжках не було вказано, що працівник приймається на неповне навантаження ( н-д: 0, 5 ст.- 9 год) або за сумісництвом, що свідчить про укладення трудового договору на повну ставку 18 годин. Якщо наказ від 1990 року не містив прописки про роботу за сумісництвом або не на повну ставку, то особа була працевлаштована на повну тарифну ставку. Отже, зазначене свідчить, про те, що позивачка до реорганізації, працювала на повну тарифну ставку відповідно наказу №41-К по Козівському районному відділу народної освіти від 15.08.1990 року та переведена при реорганізації, то дія вказаного наказу законно поширилась і при реорганізації ( п.5 ст.36 КЗпП України).

Також, ОСОБА_3 зазначає, що письмової згоди на встановлення педагогічного навантаження менше 18 годин вона не надавала, наказ про зміну педагогічного навантаження їй не вручався, а тому встановлення навантаження у розмірі 10,5 години є незаконним.

Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував положення частини п`ятої статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту», відповідно до яких педагогічне навантаження менше встановленої законом норми може визначатися лише за письмовою згодою педагогічного працівника або на його прохання на підставі статті 56 КЗпП України.

Крім того, вказує, що відповідачами на вимогу позивача, не надано суду копії наказів на створення тарифікаційної комісії, копії протоколів засідань тарифікаційної комісії, копію наказу на зменшення тижневого навантаження позивачу, що свідчить про перерозподіл відповідачами тижневого навантаження на свій розсуд, що є порушенням трудового законодавства.

Крім того, заявниця зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які, на її думку, підтверджують порушення відповідачами порядку проведення тарифікації, зокрема актом за результатами перевірки додержання закладом освіти вимог законодавства у сфері загальної середньої освіти (під час інституційного аудиту) від 03.12.2024 № 02-08 01-10/74-18, проведеної управлінням державної служби якості освіти у Тернопільській області, де зафіксовано порушення в частині непогодження тарифікаційного списку Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради на 01.09.2024 із профспілковим комітетом закладу та не затвердження його керівником, що суперечить вимогам абзацу четвертому пункту 4 розділу І інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти. Також в п.15 аудиту зазначено, що штатний розпис закладу освіти на 01.09.2024 року не затверджений керівником закладу освіти, що суперечить вимогам частини першої статті 60 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Пунктом 17 аудиту, встановлено, що у закладі освіти відсутні письмові згоди педагогічних працівників про встановлення їм у 2024-2025 навчальні роки педагогічного навантаження обсягом менше норми, передбаченої Законом України «Про повну загальну середню освіту», що суперечить вимогам абзацу другого частини п`ятої статті 24 Закону України «Про повну загал ьну середню освіту».

Крім того, зазначає на порушення її переважного права при розподілу педагогічних годин, а саме надано години працівнику всупереч законодавству про переважне право, зокрема, ОСОБА_2 , яка прийнята на роботу 01.09.2017 на час заміни вчительки по народженню і догляду дітей ОСОБА_4 . Однак, вчителька ОСОБА_4 була прийнята у Дибщенський навчальний заклад у 2015-2016 навчальний рік на 11 тижневих годин. Проте ОСОБА_2 , що на її заміні було надано 17 год з інваріативної частини навчальної програми у початкових класах та 1 годину з варіативної частини.

Представник Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради – Максимів М.О. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначив, щодо безпідставності вимог про зобов`язання надати педагогічне навантаження в обсязі 18 годин.

Суд першої інстанції дійшов абсолютно правильного та обґрунтованого висновку про те, що визначення та розподіл педагогічного навантаження є виключною прерогативою та дискреційними повноваженнями керівника закладу освіти. Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту», розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником.

Суд не має права втручатися в господарську та управлінську діяльність роботодавця, підміняти собою директора Козівського ліцею № І чи визначати конкретну кількість годин для вчителя, оскільки це суперечило б положенням чинного законодавства. Окрім того, встановлення позивачу навантаження обсягом менше норми було зумовлене об`єктивними обставинами, які не залежать від волі відповідачів у цій справі. У зв`язку з ліквідацією Дибщенської гімназії Козівської селищної ради та утворенням Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради відбулося значне зменшення кількості учнів та класів у 2024-2025 навчальному році, що призвело до загального зменшення кількості навчальних годин.

Звертають увагу суду, що ОСОБА_1 була заздалегідь ознайомлена із листом-погодженням про працевлаштування та запропонованими їй умовами. Вона добровільно та власноручно написала заяву від 28.08.2024 про призначення її на посаду вчителя початкових класів Дибщенської філії Козівського ліцею №1 з оплатою праці «відповідно до тарифікації», чим фактично надала свою письмову згоду на роботу з навантаженням 10,5 годин у порядку, передбаченому абзацом 2 частини 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Дискримінації щодо позивачки судом встановлено не було.

Щодо законності відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, то позивачка заявляла вимогу про стягнення 7000 грн витрат на правничу допомогу, то вважають, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог, через повну відсутність належних доказів понесених витрат. Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду, для відшкодування витрат на правову допомогу учасник справи обов`язково має надати суду детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі послуг та платіжні документи. Позивачка надала лише ордер, свідоцтво адвоката та договір, які підтверджують виключно повноваження представника, але жодним чином не доводять фактичного обсягу наданих послуг, витраченого часу чи реальності здійснених витрат. За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення цієї вимоги.

Враховуючи викладене, вважають, що рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року в оскаржуваній позивачем частині є законним, вмотивованим:, ухваленим на основі всебічного та повного дослідження матеріалів справи. Апеляційна скарга позивача не містить правових аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Від представника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради також надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення та рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року у справі № 951/825/24 в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про зобов`язання надати повне тижневе навантаження в кількості 18 годин із відповідною виплатою заробітної плати та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн - залишити без змін.

Щодо безпідставності вимог про зобов`язання надати педагогічне навантаження в обсязі 18 годин, то вказують, що суд першої інстанції дійшов абсолютно правильного та обґрунтованого висновку про те, що визначення та розподіл педагогічного навантаження є виключною прерогативою та дискреційними повноваженнями керівника закладу освіти. Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту», розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником.

Зазначають, що суд не має права втручатися в господарську та управлінську діяльність роботодавця, підміняти собою директора Козівського ліцею № І чи визначати конкретну кількість годин для вчителя, оскільки це суперечило б положенням чинного законодавства. Окрім того, встановлення позивачу навантаження обсягом менше норми було зумовлене об`єктивними обставинами, які не залежать від волі відповідачів у цій справі. У зв`язку з ліквідацією Дибщенської гімназії Козівської селищної ради та утворенням Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради відбулося значне зменшення кількості учнів та класів у 2024-2025 навчальному році, що призвело до загального зменшення кількості навчальних годин.

У рішенні суд першої інстанції чітко встановив, що зменшення обсягу педагогічного навантаження ОСОБА_1 відбулося виключно через об`єктивні передумови, які не залежать від волі чи дій керівництва навчального закладу. На основі аналізу офіційної мережі закладу та рішень виконавчого комітету селищної ради суд констатував, що внаслідок реорганізації та ліквідації Дибщенської гімназії як юридичної особи у новоутвореній Дибщенській філії суттєво зменшилась кількість класів та учнів. Суд підтвердив, що попередній обсяг годин фізично відсутній у навчальному плані закладу, а тому надання позивачу навантаження у попередньому розмірі є неможливим через брак учнівського контингенту.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 була заздалегідь ознайомлена із листом-погодженням про працевлаштування та запропонованими їй умовами. Вона добровільно та власноручно написала заяву від 28.08.2024 про призначення її на посаду вчителя початкових класів Дибщенської філії Козівського ліцею Ж Козівської селищної ради з оплатою праці «відповідно до тарифікації», чим фактично надала свою письмову згоду на роботу з навантаженням 10,5 годин у порядку, передбаченому абзацом 2 частини 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Дискримінації щодо позивачки судом встановлено не було, оскільки суд першої інстанції детально дослідив процедуру працевлаштування та спростував твердження позивача про те, що вона не знала про встановлення їй меншого навантаження. У рішенні суду зазначено, що перед призначенням директор ліцею надіслав лист-погодження, де було чітко зафіксовано навантаження в обсязі 10,5 годин. Позивач особисто ознайомилася з цим документом та власноручно написала заяву, в якій просила прийняти її на роботу з оплатою праці саме відповідно до поточної тарифікації Дибщенської філії Козівського ліцею №1. Вважають, що суд прийшов до вірного висновку, що написання такої заяви позивачем та подальше добровільне виконання обов`язків згідно з розкладом є офіційним вираженням письмової згоди працівника на роботу на умовах меншого навантаження.

Розглядаючи звинувачення позивача у дискримінації, суд визнав їх безпідставними та зазначив, що відповідачі застосовували однакові критерії та підходи до всіх працівників під час проведення тарифікації. Стосовно посилань позивача на обсяг годин іншого вчителя, суд у рішенні наголосив, що цей педагог не є учасником судового процесу. Відповідно до чинного процесуального права, суд не має можливості оцінювати правомірність навантаження третіх осіб, які не залучені до справи. Крім того, суд окремо підкреслив, що розподіл годин є виключною прерогативою та дискреційним повноваженням керівника закладу освіти, тому Суд зазначив, що не має права виручатися в оперативну діяльність керівника та підміняти собою директора ліцею.

Щодо законності відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, то позивачка заявляла вимогу про стягнення 7000 грн витрат на правничу допомогу, вважають, що суд пертої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог, через повну відсутність належних доказів понесених витрат. Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду, для відшкодування витрат на правову допомогу учасник справи обов`язково має надати суду детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі послуг та платіжні документи. Позивачка надала лише ордер, свідоцтво адвоката та договір, які підтверджують виключно повноваження представника, але жодним чином не доводять фактичного обсягу наданих послуг, витраченого часу чи реальності здійснених витрат. За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення цієї вимоги та звертають увагу суду, що на одному із засідань Козівського районного суду у справі № 951/825/24, представник позивачки ОСОБА_5 заявив відмову від представлення інтересів ОСОБА_1 , через її неадекватну поведінку, без зазначення вимог щодо відшкодування будь-якою стороною у цій справі його послуг наданих позивачці.

Враховуючи викладене, вважають, що рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року в оскаржуваній позивачем частині є законним, вмотивованим та ухваленим на основі всебічного та повного дослідження матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених у ній та просить її задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної скарги не визнали, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що позивач до 27.08.2024 працювала на посаді вчителя початкових класів Дибщенської гімназії Козівської селищної ради (а.с. 5, 7, 80,т.1).

10.06.2024 сесія Козівської селищної ради ухвалила рішення № 2514 «Про припинення діяльності закладів освіти Козівської селищної ради в результаті реорганізації шляхом приєднання до Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради (ЄДРПОУ 24626968)» (том 1 а.с.144-146), у зв`язку з чим відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради прийняв наказ № 32-ос від 10.06.2024, яким припинив діяльність Дибщенська гімназія Козівської селищної ради в результаті реорганізації шляхом приєднання до Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради Дибщенську гімназію Козівської селищної ради (а.с.61, т.1). Відтак, Дибщенська гімназія Козівської селищної ради 20.08.2024 припинена як юридична особа, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ( а.с.71, т.1). Натомість 12.07.2024 сесія Козівської селищної ради своїм рішенням № 2558 «Про утворення філій у складі опорного закладу освіти Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради» утворила Дибщенську філію у складі опорного закладу освіти Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради (а.с.82-82 зворіт, т.1). Про утворення Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.72-72 зворіт, т.1).

11.06.2024 листом № 01-28/07 директор Дибщенської гімназії Козівської селищної ради повідомила позивача про майбутнє вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із ліквідацією як юридичної особи вказаного навчального закладу (а.с.6, т.1).

27.08.2024 директор Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради ліцею Максимів М.О. на підставі проведеної тарифікації на 2024/2025 навчальний рік, з метою працевлаштування всіх педагогічних працівників Дибщенської гімназії та інших закладів, які припинили свою діяльність в результаті реорганізації шляхом приєднання до Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради надіслав у заклад 27.08.2024 лист – погодження № 167 щодо призначення в порядку переведення педагогічних працівників ( а.с.78-78 зворіт, т.1). У вказаному листі за результатами попередньо проведеної тарифікації було запропоновано ОСОБА_1 посаду вчителя початкових класів в Дибщенській філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради із педагогічним навантаженням обсягом 10,5 годин.

27.08.2024 комісія у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запропонували ОСОБА_1 перевестися на посаду вчителя початкових класів Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради із тижневим навантаженням 10,5 годин, також посаду вихователя у дошкільному підрозділі 0,5 ставки та заміну вчителя української мови та літератури у 7 класі (6 год). ОСОБА_1 надала згоду на переведення на посаду вчителя початкових класів та не надала згоди на призначення на посаду вихователя 0,5 ставки та заміни уроків ОСОБА_9 у 7 класі (6 год). Про наведене складено акт, котрий підписано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.70 зв., т.1).

ОСОБА_1 27.08.2024 власноручно написала заяву про звільнення її з посади вчителя початкових класів Дибщенської гімназії Козівської селищної ради в порядку переведення на посаду вчителя початкової освіти Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради (а.с.191, т.1).

Наказом директора Дибщенської гімназії Козівської селищної ради № 28-кд від 27.08.2024 позивача звільнено з посади вчителя початкових класів Дибщенської гімназії Козівської селищної ради в порядку переведення на посаду вчителя початкової освіти Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради (а.с.80, т.1).

28.08.2024 ОСОБА_1 на ім`я директора Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради власноручно написала заяву, у якій вказала, що просить прийняти її на посаду вчителя початкових класів із тижневим навантаженням відповідно до тарифікації Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради в порядку переведення з Дибщенської гімназії з 31.08.2024 (а.с.77 зворіт, т.1).

Наказом директора Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради № 201К від 28.08.2024 позивача призначено з 31.08.2024 на посаду вчителя початкових класів ї Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради в порядку переведення з Дибщенської гімназії Козівської селищної ради з оплатою праці відповідно до тарифікації (а.с.80 зворіт, т.1).

В результаті реорганізації Дибщенської гімназії Козівської селищної ради шляхом приєднання до Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради зменшилася кількість учнів, котрі навчалися у попередні навчальні роки у Дибщенській гімназії Козівської селищної ради внаслідок чого, відповідно, зменшилася кількість навчальних годин (занять), а відтак зменшилось педагогічне навантаження вчителів, які виявили бажання перевестися із Дибщенської гімназії Козівської селищної ради до Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради, що підтверджується долученим позивачем листом завідувача Дибщенською філією Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради № 89 від 02.09.2024 (а.с.31,т.2), рішенням сесії Козівської селищної ради № 1013 від 10.09.2021 «Про затвердження мережі закладів загальної середньої освіти Козівської територіальної громади на 2021-2022 навчальний рік» (а.с.220-221, т.2), даними щодо мережі ЗЗСО Козівської селищної ради на 2021/2022 н.р. (а.с.222, т.2), рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради № 196 від 05.09.2022 «Про затвердження мережі закладів загальної середньої освіти Козівської територіальної громади на 2022/2023 навчальний рік» (а.с.223-224,т.2), даними щодо мережі ЗЗСО Козівської селищної ради на 2022/2023 н.р. (а.с.225, т.2), рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради від 05.09.2023 № 198 «Про затвердження мережі закладів загальної середньої освіти Козівської територіальної громади на 2023/2024 навчальний рік» ( а.с.226 – 227 зворіт,т.2), даними щодо мережі ЗЗСО Козівської селищної ради 2023/2024 н.р. (а.с.228-230, т.2), рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради № 250 від 19.09.2024 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради від 28.08.2024 № 246 «Про затвердження мережі закладів загальної середньої освіти Козівської територіальної громади на 2024/2025 навчальний рік» а.с.231-231 зворіт, т.2), даними щодо мережі ЗЗСО Козівської селищної ради на 2024/2025 н.р. (а.с.232-234,т.2).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для зменшення тижневого навантаження вчителя початкових класів ОСОБА_1 у Дибщенській філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради ступенів, порівняно із тижневим педагогічним навантаженням, яке було і позивача попередні навчальні роки у Дибщенській гімназії Козівської селищної ради, стало зменшенням кількості учнів та класів, що стало об`єктивною передумовою для зміни умов праці позивачки.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (стаття 22 Закону України «Про оплату праці»).

У статті 29 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19), 25 січня 2023 року у справа № 455/1378/18 (провадження № 61-7964св22).

Згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада вчителя належить до посад педагогічних працівників.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічна діяльність вчителя включає діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень.

Частиною 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства. Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 559/321/16 (провадження № 14-367цс18) зазначено, що зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Козівської селищної ради від 10.06.2024 за № 2514 «Про припинення діяльності закладів освіти Козівської селищної ради в результаті реорганізації шляхом приєднання до Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради (ЄДРПОУ 24626968)» вирішено припинити діяльність Дибщенська гімназія Козівської селищної ради в результаті реорганізації шляхом приєднання до Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради Дибщенську гімназію Козівської селищної ради (а.с.61, 144-146, т.1).

Із повідомлення (про можливе вивільнення) директора Дибщенської гімназії Козівської селищної ради від 11.06.2024 № 01-28/07, вбачається, що ОСОБА_1 повідомлена про майбутнє вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із ліквідацією як юридичної особи вказаного навчального закладу(а.с. 81, т.1).

Наказом директора Дибщенської гімназії Козівської селищної ради №28-КД від 27 серпня 2024 року, на підставі заяви ОСОБА_1 , лист погодження Козівського ліцею №1 Козівської селищної ради від 27.08.2024, ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів Дибщенської гімназії Козівської селищної ради в порядку переведення на посаду вчителя початкових класів Дибщенській філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради, відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України (а.с.80, т.1).

Згідно із листа-погодження щодо призначення в порядку переведення педагогічних працівників з Дибщенської гімназії Козівської селищної ради у Козівському ліцеї № 1 Козівської селищної ради від 27.08.2024 за № 167, директором Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради, ОСОБА_10 запропоновано працевлавштування в Козівському ліцеї № 1 Козівської селищної ради згідно наявних вакантних посад та кваліфікаційних вимог до цих посад, і тарифікації на 2024-2025 навчальний рік, у зв`язку з припиненням діяльності Дибщенської гімназії для наступних працівників: зокрема ОСОБА_1 було запропоновано посаду вчителя початкових класів в Дибщенській філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради із педагогічним навантаженням обсягом 10,5 годин. Також у вказаному листі-погодження, зазначено, що у разі згоди працівника на працевлаштування в порядку переведення в Козівський ліцей №1, надати таким працівникам заяви про призначення в порядку переведення із зазначенням дати працевлаштування (а.с.78-79, т.1).

У заяві від 28.08.2024, ОСОБА_1 просила прийняти її на посаду вчителя початкових класів із тижневим навантаженням відповідно до тарифікації Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради в порядку переведення з Дибщенської гімназії з 31.08.2024 (а.с.77 зворіт, т.1).

При цьому, з акту відмови педагогом ОСОБА_1 Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 від 27.08.2024, вбачається, що комісія у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , запропонували ОСОБА_1 посаду вчителя початкових класів 10,5 годин, посаду вихователя у дошкільному підрозділі 0,5 ставки та заміну вчителя ОСОБА_9 (уроки української мови та літератури у 7 класі (6 год). ОСОБА_1 надала згоду на переведення на посаду вчителя початкових класів та не надала згоди на переведення її на посаду вихователя у дошкільному підрозлілі 0,5 ставки та заміни вчителя ОСОБА_9 у 7 класі (6 годин)(а.с.70 зворіт, т.1).

Наказом директора Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради № 201К від 28.08.2024 позивача призначено з 31.08.2024 на посаду вчителя початкових класів Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради в порядку переведення з Дибщенської гімназії Козівської селищної ради з оплатою праці відповідно до тарифікації ( а.с.80 зворіт, 1)

Відповідно до тарифікації педагогічних працівників Дибщенської гімназії на 2023-2024 навчальний рік було 39 учнів, 6 класів та у Дибщенській філії Козівського ліцею № 1 2024-2025 навчальний рік, 21 учень, 3 класи.

Отже, причиною зменшення педагогічного навантаження ОСОБА_1 стало зменшення класів та учнів з 6 класів 39 учнів у 2023-2024 до 3 класів, 21 учня у 2024-2025, що підтверджується долученим позивачем листом завідувача Дибщенською філією Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради № 89 від 02.09.2024 (а.с.31,т.2), рішенням сесії Козівської селищної ради № 1013 від 10.09.2021 «Про затвердження мережі закладів загальної середньої освіти Козівської територіальної громади на 2021-2022 навчальний рік» (а.с.220-221, т.2), даними щодо мережі ЗЗСО Козівської селищної ради на 2021/2022 н.р. (а.с.222, т.2), рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради № 196 від 05.09.2022 «Про затвердження мережі закладів загальної середньої освіти Козівської територіальної громади на 2022/2023 навчальний рік» (а.с.223-224,т.2), даними щодо мережі ЗЗСО Козівської селищної ради на 2022/2023 н.р. (а.с.225, т.2), рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради від 05.09.2023 № 198 «Про затвердження мережі закладів загальної середньої освіти Козівської територіальної громади на 2023/2024 навчальний рік» ( а.с.226 – 227 зворіт,т.2), даними щодо мережі ЗЗСО Козівської селищної ради 2023/2024 н.р. (а.с.228-230, т.2), рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради № 250 від 19.09.2024 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради від 28.08.2024 № 246 «Про затвердження мережі закладів загальної середньої освіти Козівської територіальної громади на 2024/2025 навчальний рік» а.с.231-231 зворіт, т.2), даними щодо мережі ЗЗСО Козівської селищної ради на 2024/2025 н.р. (а.с.232-234,т.2).

Таким чином, установивши, що зменшення встановленого законом педагогічного навантаження ОСОБА_1 було зумовлене реальними змінами в організації праці школи (зменшення кількості класів та учнів у 2024-2025 роках, у зв`язку із ліквідацією Дибщенської гімназії Козівської селищної ради та утворенням Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради), про які вона була повідомлена з дотриманням вимог частини третьої статті 32 КзПП України, і, незважаючи на таку зміну істотних умов праці, продовжила працювати у новому навчальному році, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів – Козівський ліцей № 1 Козівської селищної ради та відділ освіти, культури молоді і спорту Козівської селищної ради надати позивачеві ОСОБА_1 повне тижневе навантаження на 2024 – 2025 навчальний рік з 01.09.2024 в кількості 18 годин з відповідною виплатою заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка письмової згоди на встановлення педагогічного навантаження менше 18 годин не надавала, наказ про зміну педагогічного навантаження їй не вручався, а тому встановлення навантаження у розмірі 10,5 години є незаконним, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, зокрема тим, що з листом-погодження Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради від 27.08.2024 за № 167 щодо призначення в порядку переведення педагогічних працівників з Дибщенської гімназії Козівської селищної ради у Козівському ліцеї № 1 Козівської селищної ради, відповідно до якого ОСОБА_1 було запропоновано посаду вчителя початкових класів в Дибщенській філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради із педагогічним навантаженням обсягом 10,5 годин та у разі згоди працівника на працевлаштування в порядку переведення в Козівський ліцей №1, надати заяву про призначення в порядку переведення із зазначенням дати працевлаштування, позивач була ознайомлена 27 серпня 2024 року, про що свідчить письмова заява позивача до директора Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради від 28.08.2024, у якій просила прийняти її на посаду вчителя початкових класів із тижневим навантаженням відповідно до тарифікації Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради в порядку переведення з Дибщенської гімназії з 31.08.2024. Отже, подання такої заяви є вираженням письмової згоди працівника на запропоновані умови праці 10,5 годин.

Крім того, як вбачається із акту відмови педагогом ОСОБА_1 Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 від 27.08.2024, складеного комісією у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_1 надала згоду на переведення на посаду вчителя початкових класів 10,5 годин та не надала згоди на переведення її на посаду вихователя у дошкільному підрозділі 0,5 ставки та заміни вчителя української мови та літератури у 7 класі (6 годин).

Колегія суддів звертає увагу, що лист-погодження Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради від 27.08.2024 за № 167 за своїм змістом є повідомленням позивача про зміну істотних умов праці, тим документом, яким фактично попереджено ОСОБА_1 про зміну її навантаження з нового навчального року. При цьому, позивачка погодилася із такими умовами, оскільки згідно з наказом директора Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради № 201К від 28.08.2024 ОСОБА_1 , на підставі її заяви, призначено з 31.08.2024 на посаду вчителя початкових класів Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради в порядку переведення з Дибщенської гімназії Козівської селищної ради з оплатою праці відповідно до тарифікації ( а.с.80 зворіт, т.1). А, відтак зменшення педагогічного навантаження прийнято відповідачем із дотриманням вимог трудового законодавства і без порушення трудових прав ОСОБА_1 .

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідач в односторонньому порядку змінив її істотні умови праці, що призвело до порушення її трудових прав та зменшення розміру заробітної плати, оскільки зменшення педагогічного навантаження на 2024-2025 навчальний рік, що викликано реальними змінами в організації праці школи (зменшення кількості класів та учнів у 2024-2025 навчальному році, у зв`язку із ліквідацією Дибщенської гімназії Козівської селищної ради та утворенням Дибщенської філії Козівського ліцею № 1 Козівської селищної ради) та відповідно вплинуло на тижневе навантаження вчителів, є об`єктивною передумовою для зміни умов праці позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 559/321/16 (провадження № 14-367цс18) зазначено, що зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

Що стосується посилання заявниці в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції, безпідставно відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Тернопільського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року в частині оскарження відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів – Козівський ліцей № 1 Козівської селищної ради та відділ освіти, культури молоді і спорту Козівської селищної ради надати позивачеві ОСОБА_1 повне тижневе навантаження на 2024 – 2025 навчальний рік з 01.09.2024 в кількості 18 годин з відповідною виплатою заробітної плати — залишено без змін.

Тому враховуючи вимоги частини 2 пункту 1 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, в даному випадку — ОСОБА_1 .

Крім того, сторона позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції надала лише ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Козівському районному суді Тернопільської області (а.с.87, т.1), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.86, т.1) та договір про надання правничої допомоги (а.с.108-110, т.1)

Колегія суддів звертає увагу, що інформація, яка міститься в договорі про надання правової допомоги, не може вважатись тим детальним описом обсягу робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку - детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, стороною позивача не надано суду доказів щодо обсягу наданої правничої допомоги і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, зокрема акту приймання-передачі наданих послуг. Сам по собі договір про надання правничої допомоги та ордер вказують лише на право адвоката представляти інтереси, однак жодним чином не підтверджуються факту надання послуг з правничої допомоги.

Відтак, оскільки сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, тобто фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, міститися у акті приймання-передачі послуг за договором, то колегія суддів приходить до висновку, що підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, немає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивачки з висновками суду.

При цьому, докази та обставини, на які посилається позивачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року, залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення виготовлено 08 жовтня 2026 року

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома