Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №308/6072/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/6072/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Шевчука В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви, постановлену головуючою суддею Хамник М.М., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» залишено без руху для надання належних доказів сплати судового збору.

29 квітня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» подало заяву про усунення недоліків, зазначивши, що зауваження суду щодо платіжної інструкції №4121420 від 10.04.2026 є формальними та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому провадження у справі слід відкрити.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» визнано неподаною та повернуто позивачу.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги посилається на те, що суд безпідставно дійшов до висновку про повернення заяви. Вказує, що платіжна інструкція №4121420 від 10.04.2026 є належним доказом сплати судового збору. Зокрема в такій вірно зазначено реквізити щодо перерахування судового збору на рахунок суду, а законом не встановлено обов`язку зазначати даті сторони, яка є відповідачем для ідентифікації документу про сплату судового збору.

Крім того зауважує, що в платіжній інструкції міститься призначення платежу в якому зазначено, що судовий збір сплачується за кредитним договором №4121420 від 30.10.2020 і вказане дозволяє суду ідентифікувати сплату судового збору за подання позову.

Вважає, що судом вчинено надмірний формалізм і вказане перешкоджає позивачу доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» залишено без руху для надання належних доказів сплати судового збору.

29 квітня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» подало заяву про усунення недоліків, зазначивши, що зауваження суду щодо платіжної інструкції №4121420 від 10.04.2026 є формальними та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому провадження у справі слід відкрити.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» визнано неподаною та повернуто позивачу.

Однак, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, зокрема й з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Відповідно до частини другої статті 40 «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року №1591-IX платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Пунктом 37 Розділу ? Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг від 29.07.2022 № 163 встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов?язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача (або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Пунктом 40 Розділу ? Інструкції визначено, що платник має право ініціювати платіжну операцію за фактичного платника та/або на користь фактичного отримувача коштів шляхом надання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг платника. Платіжна інструкція, крім обов?язкових реквізитів, визначених у пункті 37 розділу II цієї Інструкції, повинна містити: 1) унікальний ідентифікатор фактичного платника або найменування/ прізвище, власне ім?я. по батькові (за наявності), код фактичного платника та/або 2) унікальний ідентифікатор фактичного отримувача або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код фактичного отримувача.

Відповідно до пункту 41 Інструкції, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Крім того, Верховний Суд, зокрема, в ухвалі від 31 травня 2018 року у справі № 922/496/17 та у постанові від 19 січня 2019 року у справі № 905/1057/18 звернув увагу на обов`язковість правильного оформлення платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору та вказав, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Також згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Відповідно до інструкції платіжне доручення оформлюється згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Так, одним із реквізитів є «призначення платежу». Платник заповнює його таким чином, аби надати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства. Він же відповідає за дані, зазначені в цьому реквізиті.

У платіжному дорученні, яке є документом про сплату судового збору, у розділі «Призначення платежу» мають бути вказані відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується збором.

Як слідує з платіжної інструкції №4121420 від 10.04.2026 у графі «Призначення платежу» зазначено: «Судовий збір, за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», Ужгородський міськрайонний суд, КД 4121420, без ПДВ».

У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» просить стягнути кредитну заборгованість з ОСОБА_1 за кредитним договором №4121420 від 30.10.2020.

Оскільки судовий збір сплачено позивачем за тринадцять днів до подання позовної заяви і у платіжній інструкції №4121420 від 10.04.2026 у графі призначення платежу зазначено номер кредитного договору, є підстави вважати, що судовий збір сплачено за подання вказаного позову.

Крім того судом не перевірено чи зараховано судовий збір до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відтак висновок суду першої інстанції про неможливість ідентифікувати за чи сплачено судовий збір за подання саме вказаного позову, є помилковим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо залишення позовної заяви без руху та в подальшому - визнання неподаною та повернення позовної заяви.

А тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням такої до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 379, 381-384, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді