Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №308/4052/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/4052/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Придачук О.А., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів

встановив:

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтовувала тим, що у якому зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народився син - ОСОБА_3 . Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.07.2022 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано.

Син проживає разом з нею і їй важко самій утримувати дитину, забезпечити необхідний рівень життя для його нормального фізичного та духовного розвитку. При цьому відповідач має можливість надавати допомогу на утримання сина так як є здоровим, молоди, має можливість працювати, на його утриманні ніхто не знаходиться

Починаючи з народження сина вона не мала змоги працювати, оскільки кожного дня займається доглядом за дитиною та його вихованням. Стабільних доходів не має, офіційно ніде не працює, тому потребує допомоги від відповідача. Зазначала, що вона належним чином піклується про стан здоров`я дитини, разом із сином регулярно відвідують медичні заклади, проходять обов`язкові профілактичні огляди, отримують консультації лікарів-спеціалістів, здійснюють лабораторні дослідження та аналізи для контролю стану здоров`я дитини.

Натомість відповідач за весь час окремого проживання жодного разу не надав жодної матеріальної допомоги на утримання дитини: ні на придбання одягу та взуття, ні на забезпечення продуктами харчування, ні на розвиток та навчання дитини, ні на оплату медичних послуг, профілактичних оглядів, проведення щеплень, лабораторних досліджень чи лікування. Таким чином, обов`язок щодо повного матеріального забезпечення, виховання та піклування про здоров`я неповнолітнього сина фактично покладено виключно на нею.

На скільки позивачці відомо, відповідач офіційно працевлаштований за кордоном та отримує гідну заробітну плату, зі слів позивачки у розмірі близько 2000 доларів США. Будь-які документи щодо отримання заробітної плати її колишнім чоловіком у неї відсутні у зв`язку з відсутністю інформації щодо точного місця його роботи та отриманих доходів.

З врахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 гривень, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 10 000,00 (грн. щомісячно на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня звернення позивачки до суду - з 16 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду змінити та стягнути аліменти на утримання сина в розмірі 4000 грн.

Вказує, що його матеріальний стан погіршився, у зв`язку з відсутністю постійної роботи і він отримує періодичні доходи від тимчасових підробітків та не має можливості сплачувати визначені судом аліменти на утримання сина. Вважає, що саме зменшення суми коштів, які позивач отримувала від нього, стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

При цьому вважає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. А тому з врахуванням загального правила дотримання рівності обов`язку обох батьків щодо утримання дитини та те, що позивачка має можливість працевлаштуватися, оскільки вік сина та стан його здоров"я дозволяє їй працювати, а також з огляду на те, що майна він не має, дохід отримує низький, на його утриманні перебуває хвора мати, розмір аліментів підлягає зменшенню.

Крім того зауважив, що позивачка перешкоджає йому спілкуватися з сином.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказує, що відповідачем не надано суду доказів неможливості сплачувати аліменти в розмірі 10 000 грн. Судом вірно зазначено, що відповідач є молодим за віком, фізично здоровим, працездатним, тривалий час він проживає за кордоном, відповідно отримує достатню заробітну плату, інших утриманців не має.

Зазначає, що розмір аліментів у сумі 10 000 грн не є надмірним з огляду на вік дитини, її повсякденні потреби та матеріальні можливості відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд встановив, що з 31.07.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.07.2022 року у справі № 308/7703/22.

У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим повторно 08.09.2020 Ужгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Відповідачем не заперечується факту проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір"ю - ОСОБА_2 .

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу відповідача чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір аліментів.

Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з`ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов`язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що оскільки малолітній син сторін проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, а отже потребує матеріальної допомоги від батька. Однак визначений судом розмір аліментів є необґрунтованим.

ОСОБА_1 вказує на те, що він виконує свої батьківські обов`язки щодо утримання сина та добровільно сплачував позивачці грошові кошти, цікавиться життям сина, його розвитком, станом здоров`я, успіхами. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про перерахунок коштів АТ «Універсал Банк».

При цьому судом апеляційної інстанції враховується те, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що нею здійснюються щомісячно витрати, пов`язанні з утриманням малолітнього сина в розмірі 20 000 грн. Зокрема ОСОБА_2 не надала докази того, що їх син відвідує гуртки, спортивні секції, додаткові заняття, чи стан його здоров`я потребує додаткових витрат, спеціального харчування.

У контексті наведених обставин, наявних в матеріалах справи доказів, правових норм, що регулюють правовідносини у сфері обов`язку обох батьків утримувати дитину, враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, наявні правові підстави для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів до 6000 грн.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, наведені вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду зміні в частині визначеного розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивач на утримання малолітнього сина.

Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами норм статей 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року змінити.

Визначити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 6000 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: