Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №175/7032/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/7032/25

Провадження № 2/175/1638/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

за участю секретаря Рожкової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальних збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальних збитків та моральної шкоди та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила суд постановити рішення, яким: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь позивача грошову суму у розмірі 27894,50 грн., яка складається з недоплаченої частки страхового відшкодування у розмірі 24184,46 грн., пеню за період з 21 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року у розмірі 2688,03 грн., інфляційні збитки за період з 21 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року у розмірі 749,70 грн., 3% річних за період з 21 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року у розмірі 272,31 грн. та стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 176908,31 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн., а також стягнути судові витрати.

28 серпня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив в якому вона зазначила, що відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП має здійснювати страховик, оскільки саме він є належним відповідачем у позовах про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Просила відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2

29 серпня 2025 року від представника відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» надійшов відзив в якому вона зазначила, що розмір страхового відшкодування був здійснений відповідно до звіту №47164 від 21 лютого 2025 року про визначення вартості матеріального збитку в повному обсязі. Зазначила, що наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку не може братися до уваги, оскільки він складений не в передбачений ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Окрім того, вказує, що позивачкою не було оскаржено визначений розмір страхового відшкодування, остання з ним погодилася та отримала страхові виплати у розмірі 83832,91 грн. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 надав заяву в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 09 жовтня 2024 року о 19-15 год. в с-щі Слобожанське по вул. Героїв України та пр. Слобожанський водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «ЗАЗ – DAEWOO» н/з НОМЕР_1 на проспекті Слобожанський на перехресті з вул. Героїв України (Теплична) при повороті ліворуч не надала переваги в русі авто «Рено» н/з НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо та скоїла з ним зіткнення

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року у справі №175/17571/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с. 26)

Постанова набрала законної сили 30 листопада 2024 року.

Автомобіль «RENAULT» державний номерний знак НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .(а.с. 23)

З матеріалів справи встановлено, що під час ДТП автомобілем «ЗАЗ – DAEWOO» державний номерний знак НОМЕР_1 керувала відповідач ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ – DAEWOO» державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», що підтверджується відповідним полісом №220738333, який діяв на дату ДТП.(а.с. 24)

21 жовтня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» з повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування. (а.с. 69-72)

Згідно розрахунку страхового відшкодування розмір матеріального збитку (з врахуванням зносу деталей, що замінюються) становить 65151,05 грн., франшиза становить 2500 грн. (а.с. 68)

28 листопада 2024 року позивачці було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 59651,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №65118 (а.с. 66)

Згідно звіту №01-11-24-1Р про оцінку колісного транспортного засобу від 14 листопада 2024 року складеного на замовлення ОСОБА_1 вартість матеріального збитку заподіяного власнику RENAULT Megane Scenic AE5041TK пошкодженого внаслідок ДТП становить 107142,37 грн. (а.с. 30-35)

15 січня 2025 року позивачка подала до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» заяву про врахування вищезазначеного звіту та здійснення доплати суми страхового відшкодування у розмірі 48366,32 грн. (а.с. 79)

Згідно звіту 47164 про оцінку вартості збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 21 лютого 2025 року складеного на замовлення ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» встановлено, що вартість матеріального збитку без урахування ПДВ становить 86332,91 грн. та з урахуванням ПДВ 97723,50 грн. (а.с. 140-141)

06 березня 2025 року відповідачем ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 24181,86 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №13758. (а.с. 84, 148)

Позивач вважає, що відповідачами було порушено її права, не доплачено суму страхового відшкодування, не відшкодовано матеріальні збитки, а тому вона була змушена звернутися до суду для захисту своїх прав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Згідно положень статті 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із:

1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;

2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;

3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

У разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру.

У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Відповідно до положень статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Для встановлення вартості матеріального збитку стороною позивача та відповідача було надано до суду звіт №01-11-24-1Р про оцінку колісного транспортного засобу від 14 листопада 2024 року складений на замовлення ОСОБА_1 , згідно якого вартість матеріального збитку заподіяного власнику RENAULT Megane Scenic AE5041TK пошкодженого внаслідок ДТП становить 107142,37 грн. та звіт №47164 про оцінку вартості збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 21 лютого 2025 року складений на замовлення ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» згідно якого вартість матеріального збитку без урахування ПДВ становить 86332,91 грн. та з урахуванням ПДВ 97723,50 грн.

Окрім того, на замовлення позивача було також проведено судову транспортно-товарознавчу експертизи та надано висновок експерта №3299/25 від 08 грудня 2025 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, згідно якого вартість відновлювального ремонту становить 279925,68 грн.(станом на дату проведення експертизи) та 238840,54 грн. (станом на дату ДТП 09 жовтня 2024 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT» державний номерний знак НОМЕР_3 становить 130432,32 грн.(станом на дату проведення експертизи) та 109739,65 грн. (станом на дату ДТП 09 жовтня 2024 року). (а.с. 178-181)

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Тому, з урахуванням вимог п. 1.3 даної Методики слід дійти висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. поняттю вартості матеріального збитку.

З урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, суд дійшов висновку, що саме висновок експерта №3299/25 від 08 грудня 2025 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи найточніше відповідає вимогам Методики, а тому при розрахунку вартості матеріального збитку завданому позивачу, суд буде виходити з даного висновку.

Згідно висновку експерта №3299/25 від 08 грудня 2025 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту становить 279925,68 грн.(станом на дату проведення експертизи) та 238840,54 грн. (станом на дату ДТП 09 жовтня 2024 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT» державний номерний знак НОМЕР_3 становить 130432,32 грн.(станом на дату проведення експертизи) та 109739,65 грн. (станом на дату ДТП 09 жовтня 2024 року).

28 листопада 2024 року позивачці було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 59651,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №65118 (а.с. 66)

06 березня 2025 року відповідачем ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 24181,86 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №13758. (а.с. 84, 148)

Загальний розмір виплаченого страхового відшкодування становить 83832,91 грн., франшиза становить 2500 грн., а отже розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 109739,65 – (83832,91 + 2500) = 23406,74 грн.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

У разі повідомлення страховиком (МТСБУ) заявника протягом строку, встановленого частиною четвертою цієї статті, про неподання ним одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, перебіг граничного строку для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату зупиняється з дня надання (надсилання) такого повідомлення та поновлюється з наступного робочого дня після отримання страховиком (МТСБУ) таких документів у повному обсязі (останнього документа з усіх необхідних у разі надання їх не в повному обсязі).

У разі проведення страховиком (МТСБУ) заходів з визначення (з`ясування) причин, обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, які включають здійснення експертиз та/або досліджень, граничний строк прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату продовжується до отримання результатів таких експертиз та/або досліджень, але не може перевищувати 90 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті.

позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» з повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування 21 жовтня 2024 року, а отже граничним строком для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування є 21 січня 2025 року.

Першу виплату позивачка отримала вчасно 28 листопада 2024 року, натомість іншу виплату позивачка отримала лише 06 березня 2025 року, тобто з пропущеним встановленим законом строком

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

ВС неодноразово наголошував, що грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору — страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 7 червня 2017 року №6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Також у пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у ч.8 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Таким чином за період з 21 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року підлягає стягненню пеня у розмірі 2628,63 грн., інфляційні збитки у розмірі 749,70 грн. та 3% річних у розмірі 266,36 грн.

Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків у розмірі 196908,31 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявності складу правопорушення, тобто при певних умовах, до таких належать: а) наявність шкоди; б) протиправність поведінки боржника; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою; г) вина боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До джерел підвищеної небезпеки відноситься, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з Висновком Великої Палати Верховного Суду, наданим в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п. 85).

З матеріалів справи встановлено, що страховиком ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» було сплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 83832,91 грн. Судом було також встановлено, що сума недоплаченого страхового відшкодування становить 23406,74 грн.

Отже всього сума страхового відшкодування складатиме 109739,65 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За правилами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Системний аналіз указаних положень законодавства, дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на вішкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то такому разі майнова шкода у повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

Такого ж правового висновку дійшли Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 487/577/15-ц від 29 листопада 2019 року, № 761/41395/1 ц від 25 листопада 2019 року, № 490/898/16-ц від 01 серпня 2019 року, № 761/30666/16-ц від 12 квітня 2018 року.

Згідно висновку експерта №3299/25 від 08 грудня 2025 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту становить 279925,68 грн.(станом на дату проведення експертизи) та 238840,54 грн. (станом на дату ДТП 09 жовтня 2024 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT» державний номерний знак НОМЕР_3 становить 130432,32 грн.(станом на дату проведення експертизи) та 109739,65 грн. (станом на дату ДТП 09 жовтня 2024 року).

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та пошкодженням транспортного засобу, а розмір завданої шкоди на відновлення транспортного засобу відповідачем не спростовано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення вартості матеріального збитку, з урахуванням страхового відшкодування у розмірі 109739,65 грн. з відповідача на користь позивача має бути стягнуто (279925,68 грн. - 109739,65 грн.)= 170186,03 грн.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що через пошкодження її транспортного засобу вона зазнала моральної шкоди. Неправомірні дії відповідача призвели до її душевних страждань, стану постійного стресу, погіршення здоров`я, а тому вважає, що з відповідача має бути стягнуто 20000 грн. за спричинену моральну шкоду внаслідок ДТП.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим суд вважає, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є надмірним і не відповідає принципам розумності та справедливості. Хоча позивач й зазнав моральних страждань, що виразилися в душевних переживаннях, тривозі, зміні звичного способу життя та необхідності матеріальних витрат, однак матеріали справи не містять доказів, що підтверджують настільки глибокі та тривалі страждання, які б виправдовували суму в 20000 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальних збитків та моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 223, 263-266 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальних збитків та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄДРПОУ:00034186) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 23406,74 грн., пеню за період з 21 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року у розмірі 2628,63 грн., інфляційні збитки за період з 21 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року у розмірі 749,70 грн., 3% річних за період з 21 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року у розмірі 266,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) матеріальні збитки завдані внаслідок ДТП у розмірі 170186,03 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.