Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №209/6155/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/6155/26

Провадження № 3/209/1024/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою суду від 03 вересня 2026 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, (справа № 209/6155/26 провадження № 3/209/962/26) повернуто до ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - для належного дооформлення.

25 вересня 2026 року вказана адміністративна справа повернулася на адресу суду після належного дооформлення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №168384 від 16.08.2026, 16.08.2026 близько 19 год. 00 хв. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , яка забрала спільно нажиті золоті прикраси, та під впливом того, що віддасть тоді, коли надасть кошти на лікування, чим вчинив економічне та психологічне насилля. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак на адресу суду подав заяву, в якій вказав, що свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнає, з обставинами викладеними у протоколі згоден. Окремо просив суд суворо його не карати, оскільки на даний час конфлікт із потерпілою вичерпано. Також вказав, що просить суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду подала заяву, в якій зазначила, що просить суд ОСОБА_1 суворо не карати, оскільки на даний час вони порозумілися та примирилися, претензій до нього не має. Також просить суд проводити розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи вищевикладене та на підставі ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколів про адміністративне правопорушення.

Оцінивши зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подане захисником та керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної або іншої шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У відповідності зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Як встановлюється з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , своїми діями вчинив домашнє насилля психологічного та економічного характеру, оскільки його вина у вчиненні адміністративних правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є доведеною «поза розумним сумнівом» та підтверджується дослідженими доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №168384 від 16.08.2026, де викладено обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.08.2026, відповідно до якої потерпіла ОСОБА_2 просить ОНП вжити заходи до її чоловіка, який забрав її мобільний телефон та павербанк, чим вчинив домашнє насилля психологічного характеру

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 16.08.2026, у яких остання вказала, що її чоловік ОСОБА_1 підійшовши до неї схопив її телефон та павербанк та поклав до своєї сумки, сказавши при цьому, щоб вона повернула золото дитині. На прохання віддати речі, останній відмовився.

Перераховані вище докази зібрані у передбаченому законом порядку, не викликають сумніву щодо їх належності та допустимості, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

За встановлених фактичних обставин справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час розгляду адміністративного матеріалу.

При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено.

Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, його майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні, а також те, що, за його поясненнями та заявою потерпілої ОСОБА_2 , на цей час між подружжям відбулося примирення та досягнуто порозуміння. Зазначені обставини суд ураховує при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, оскільки вони характеризують ставлення правопорушника до вчиненого та його поведінку після події.

Водночас суд зазначає, що визнання вини та примирення з потерпілою не спростовують встановлених судом обставин вчинення правопорушення та не усувають протиправності поведінки особи. Домашнє насильство посягає на охоронювані законом права та інтереси потерпілої особи, а тому не може розглядатися виключно, як приватний конфлікт між членами сім`ї, правові наслідки якого залежать лише від подальшого волевиявлення його учасників. Отже, факт примирення сторін підлягає врахуванню судом у сукупності з іншими обставинами справи, однак сам по собі не усуває необхідності належного реагування на вчинене правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, визнання вини та примирення з потерпілою, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень, оскільки таке стягнення відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП та є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення і запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно із ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до ст. 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Враховуючи обставини справи, особу, що притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд не вбачає підстав для направлення його на проходження програми в порядку ст. 39-1 КУпАП.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, пункту 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з останніми змінами та доповненнями, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» становить 3328 грн 00 коп., а тому з правопорушника в користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. (3328х 0,2).

Керуючись ст.ст. 40-1, ч.1 ст. 173-2, 283, 284, 307,308-310 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України(EAП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача (IBAN):UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Кам`янського.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови для виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА