Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №207/6037/23 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/6037/23

№ 2/207/30/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Південний районний суд м.Кам`янського у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

при секретарі Рубцовій К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою Координаційного центру з надання правової допомоги до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Координаційний центр з надання правової допомоги звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачем вказано, що згідно наказу №91-к від 28.02.2019 року відповідача призначено на посаду начальника управління «Дніпровська міжрегіональна ресурсно-комунікаційна платформа», якого 24.07.2022 року ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку із укладанням контракту та зарахуванням його до складу добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце роботи, посада та середній заробіток на період дії контракту відповідачу було збережено. Позивач звертався з листом до Кам`янської РВА для пересвідчення виконання відповідачем поставлених командиром завдань (державних або громадських обов`язків) та з відповіді стало відомо про наявність контракту з означенням відсутності інформації про залучення ОСОБА_1 до виконання поставлених командиром завдань, що також підтвердилось відповіддю командира Добровольчого формування №1 Кам`янської міської територіальної громади. При цьому стало відомо про розірвання 24.01.2023 року контракту на підставі заяви відповідача, тому позивач наказом №7-к від 25.01.2023 року визнав таким, що втратив чинність наказ про увільнення відповідача від роботи.

Вказується, що позивач звертався до відповідача з вимогою надати пояснення стосовно причин відсутності на роботі у період з 24.07.2022 року о 24.01.2023 рік та необхідністю повернення безпідставно виплаченого середнього заробітку. З відповіді останнього стало відомо лише про укладання ним контракту та його розірвання. З огляду на те, що ОСОБА_1 не залучався до виконання державних або громадських обов`язків, безпідставно набув грошові кошти у вигляді середнього заробітку за вказаний вище період в розмірі 60832,84 гривень просять їх стягнути на користь позивача.

У судовому засіданні позивач підтвердив обставини, які викладені вище та наполягав на задоволення позовних вимог у повному обсязі. Одночасно подано заяву про залишення відзиву без розгляду у зв`язку з пропуском строку для його подачі.

Відповідач у судовому засідання заявлені вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позов. Просив відмовити у задоволення позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з викладеними доводами, які є необґрунтованими та спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності. Просить врахувати їхні аргументи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Слід зазначити, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.11.2023 року серед іншого справу призначено на 25.01.2024 року та відповідачу у справі було визначено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 обізнаний про судове засідання та через систему «Електронний суд» 22.01.2024 року подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження проведення підготовчого засідання. При цьому лише 04.06.2026 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, що свідчить про пропуск строку на його подання, тому суд залишає відзив без розгляду та вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засідання встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за наказом Координаційного центру з надання правової допомоги №91-к від 28.02.2019 року

ОСОБА_1 з 01.03.2019 року призначено на посаду начальника управління «Дніпровська міжрегіональна ресурсно-комунікаційна платформа».

Контрактом добровольця територіальної оборони, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.03.2022 року №84, підтверджується, що громадянин ОСОБА_1 на добровільній основі та командир добровольчого формування № НОМЕР_1 Кам`янської міської територіальної громади підтверджується укладання контракту, який набрав чинності 25.07.2022 року.

Згідно наказу Координаційного центру з надання правової допомоги №305-к від 22.12.2022 року ОСОБА_1 увільнено з 24.07.2022 року від роботи у зв`язку із укладанням контракту та зарахуванням його до складу добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 із збереженням місця роботи, посада та середнього заробітку на період дії контракту.

Листом командира Добровольчого формування №1 Кам`янської міської територіальної громади №9 від 25.01.2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 з 24.07.2022 року до 24.01.2023 року входив до особового складу Добровольчого формування №1 Кам`янської міської територіальної громади. З 24.07.2022 року ОСОБА_1 до виконання завдань (державних або громадських обов`язків) не залучався. 24.01.2023 року на підставі заяви за власним бажанням ОСОБА_1 контракт було розірвано.

Згідно наказу Координаційного центру з надання правової допомоги №7-к від 25.01.2023 року визнано таким, що втратив чинність наказ про увільнення ОСОБА_1 від роботи.

Довідкою №001/15-11/3084 від 01.11.2023 року Координаційного центру з надання правової допомоги про нарахований та виплачений середній заробіток ОСОБА_1 за період дії контракту добровольця територіальної оборони з 24.07.2022 року по 24.01.2023 рік підтверджується виплачений працівнику середній заробіток в розмірі 60832,84 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.119 КЗпП, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Згідно з приписами частини 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правовоїпідстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 201/6498/20, набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Обов`язковими умовами для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення є: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою, відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України). Майно не може вважатися набутим чи зберженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин в майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.08.2018 по справі 334/2517/16-ц, згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, у вигляді середнього заробітку, відпали, тому отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, суд зауважує, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування позову, а також не приймає до уваги твердження відповідача про безпідставність заявлених вимог та зазначає, що аргументи викладені відповідачем у відзиві спростовуються дослідженим доказами у справі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З огляду на наведене, дослідивши фактичні обставини справи, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному,повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справив їх сукупності, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Питання судових витрат вирішити відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.2, 12, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, cуд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Координаційного центру з надання правової допомоги до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Координаційного центру з надання правової допомоги (код 38259562) безпідставно набуті грошові кошти у вигляді середнього заробітку в розмірі 60832 гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Координаційного центру з надання правової допомоги (код 38259562) судовий збір у розмірі 2684 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подобєд О.К