Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №679/108/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 679/108/26

Провадження № 2/682/729/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Матвєєвої Н.В.

за участі секретаря судового засідання Кисельової А.М.

з участю представника відповідачки - адвоката Жилюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2026 року до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла цивільна справа за підсудністю з Нетішинського міського суду Хмельницької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 01.11.2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №100609237, в електронній формі, підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кошти в розмірі 19000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

28.02.2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги за кредитним договором № 100609237 від 01.11.2023 року. Оскільки ОСОБА_1 порушила умови договору має заборгованість в розмірі 68744,37 грн., з яких: 19000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 48414,37 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1330 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Просить суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість та судові витрати зі сплати судового збору та за надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою судді від 10 березня 2026 відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року за клопотанням представника позивача від АТ КБ "Приватбанк" витребувані докази на підтвердження факту перерахування коштів відповідачці за кредитним договором №100609237 від 01.11.2023 року.

Ухвалою від 07.09.2026 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 522/672/23 (провадження №61-4595сво25).

Ухвалою суду від 21.09.2026 року поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 01.10.2026 року о 10.40 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві до суду просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника, позов підтримав, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідачки - адвокат Жилюк О.В. в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на письмові пояснення у яких зазначив, що ОСОБА_1 частково визнає позовні вимоги в частині тіла кредиту, щодо відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожний день прострочення у розмірі 3,5% вважає їх несправедливими у розумінні положення ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", їх розмір порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника. Окрім того, заперечує щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн, оскільки складання позовної заяви не представляє великої складності, через її типовість не потребує значного часу на її підготовку.

Крім того, 01.10.2026 року представник відповідачки надав додаткові пояснення, в яких вказав, що із анкети - заяви на кредит № 100609237 від 01.11.2023 року, яка заповнена перед підписанням договору, вбачається, що сторони погодили кредит в розмірі 19 000 грн. строком на 15 днів з 01.11.2023 року до 16.11.2023 року, сума до повернення складає 23322,50 грн, в тому числі комісія за надання кредиту - 1330 грн, нарахована за ставкою 7% від суми кредиту за договором та проценти за користування кредитом в сумі 2992,50 грн, нараховані за ставкою 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування. Означені умови кредитування були погоджені генеральним директором ТОВ "Мілоан" 01.11.2023 року, відповідно до якого погоджена сума - 19 000 грн, погоджений строк -15 днів, комісія - 7 %, одноразово, процентна ставка - 1,05 % за кожен день кредитування.

Таким чином, у даній справі мають місце нечіткі та двозначні положення договору № 100609237 від 01.11.2023 року, які слід тлумачити на користь ОСОБА_1 відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" та стягнути із ОСОБА_1 на користь позивачка заборгованість за кредитним договором в розмірі тіла кредиту -19000 грн, заборгованості за комісією в сумі 1330 грн, заборгованості за процентами в сумі - 2992,50 грн. Аналогічна справа була розглянута ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду №552/672/23.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 01.11.2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 100609237, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 19000 грн., строком на 105 днів, тобто з 01.11.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періоду. Пільговий період складає 15 днів, з процентною ставкою 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день, що настає з дати видачі кредиту та завершується 16.11.2023 року. Відповідно до п. 1.3.2 Договору поточний період складає 90 днів, зі сплатою 3,5% процентів, які нараховуються від фактичного залишку кредиту за кожен день, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 14.02.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості). Комісія за надання кредиту 1330 грн., яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до п. 2.3 договору, передбачена пролонгація кредитного договору на наступних умовах.

П.2.3.1 Договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та /або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, що Кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду, збільшення строку кредитування, позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження пільгового періоду та збільшення строку кредитування (прологацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

П.2.4.1 Договору передбачено обов`язок позичальника повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п.1.4 Договору -14.02.2024 року.

П.2.4.4 цього Договору передбачено право позичальника достроково повернути кредит у повному обсязі або частково.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом Украiни «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ст. 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реестрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 100609237 від 01.11.2023 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором 568934, який надсилався відповідачці ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

З даних листа №20.1.0.0.0/7-260424/118652-БТ від 28.04.2026 року АТ КБ "Приватбанк" слідує, що в банку емітовано банком карту № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . На рахунок якої 01.11.2023 року здійснено зарахування коштів в сумі 19000 грн.

28.02.2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги за кредитним договором № 100609237 від 01.11.2023 року.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Ч. 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З цих підстав слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" перейшли всі права кредитора за кредитним договором № 100609237 від 01.11.2023 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 порушила умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 68744,37 грн., з яких: 19000 грн. просторочена заборгованість за сумою кредиту, 48414,37 грн. - просрочена заборгованість за процентами, 1330 грн. - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, отримані кредитні кошти в сумі 19000 грн. у строк, визначений у договорі не повернула, відтак з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором в частині тіла кредиту - 19000 грн, що не оспорюється нею та її представником.

Разом з тим суд не погоджується із запереченнями відповідачки та представника відповідача щодо підставності нарахування процентів за користування кредитом за 15 днів в розмірі 2992,50 грн. зважаючи на нечіткі та двозначні положення договору в частині строку кредитування та нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки п.1.3, 1.3.1, 1.3.2 Договору про споживчий кредит № 100609237, укладеного 01.11.2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 чітко зазначено строк кредитування - 105 днів, тобто з 01.11.2023 року (дата надання кредиту), який складається з пільгового та поточного періоду. Пільговий період складає 15 днів, з процентною ставкою 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день, що настає з дати видачі кредиту та завершується 16.11.2023 року, поточний період складає 90 днів, зі сплатою 3,5% процентів, які нараховуються від фактичного залишку кредиту за кожен день, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 14.02.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Відтак суд не вбачає підстав для нарахування процентів за користування кредитом лише за 15 днів, оскільки вказаний строк є пільговим періодом, та не є кінцевим строком кредитування.

Посилання представника відповідача на анкету - заяву, в якій визначено строк кредитування -15 днів не приймається судом до уваги, оскільки анкета - заява не є договором та не підтверджує домовленості сторін, в тому числі і щодо строку кредитування та процентів за користування кредитними коштами, а є попередньою заявкою (ініціативою) відповідачки, яка лише частково була акцептована кредитодавцем.

Разом з тим суд вважає, що позивачем за період з 24.12.2023 року до 06.01.2024 року, проценти за користування кредитом нараховані в порушення Закону України "Про споживче кредитування", виходячи із денної процентної ставки - 3,5 %, тоді як діяла знижена процентна ставка 2,5 % до 21.04.2024 року. Тому з цих підстав розмір процентів за користування кредитом підлягає зменшенню на суму 2660 грн.

Тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами у сумі 45 754,37 грн., а також комісія за надання кредиту в сумі 1330 грн., оскільки в цій частині позов не оспорюється стороною відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору стягуються відповідно до розміру задоволених вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Ст. 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт №Д/13808 надання послуг від 05.01.2026 року, детальний опис наданих послуг, ордер на надання правничої допомоги.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, заперечень представника відповідача щодо обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., оскільки вони є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, часом витраченим на надання правничої допомоги, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог із відповідчки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2558,56 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5767,83 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1048-1055,1070 ЦК України, ст. 6-16, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 100609237 від 01.11.2023 року в розмірі 66 084,37 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір в розмірі 2558,56 грн. та 5767,83 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".

Головуючий суддя Н.В.Матвєєва