Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №681/1122/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1122/26

Провадження 2/681/1117/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 жовтня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши в м. Полонному за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В липні 2026 року позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» (далі -Товариство) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 620,80 грн, а також судові витрати по справі.

В обґрунтування вимог вказано, що 15.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено кредитний договір № 132955 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами договору ТОВ «ФК «Авіра груп» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Надалі право вимоги до боржника від ТОВ «ФК «Авіра груп» перейшло до ТОВ «Венера фінанс» на підставі договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025.

Відповідач не виконала взяті за кредитним договором зобов`язання, тож станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за договором становить 7 620,80 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4 000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2 620,80 грн, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4.Договору 1 000,00 грн.

Позивачем для ОСОБА_1 направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання, тож Товариство просить стягнути вище вказану суму заборгованості в судовому порядку.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з доданими до неї документами отримала в електронний кабінет 10.08.2026 та 31.07.2026 відповідно, про що свідчать дані довідки та квитанції про доставку електронних документів (а.с.40,33-34).

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви, пам`ятка про права та обов`язки надсилались судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача та отримані ОСОБА_1 25.08.2026, про що свідчать дані рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.42).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

31.07.2026 позивач звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області (а.с.2).

Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 38).

Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем 31.07.2026 до її електронного кабінету (а.с. 33-34).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 15.03.2025 ОСОБА_1 , пройшовши ідентифікацію, уклала з ТОВ «ФК «Авіра груп» Договір про надання фінансового кредиту № 132955 (далі – Договір), який разом з Графіком розрахунків та загальної вартості кредиту, підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL7508 (а.с.8-14).

Згідно з умовами договору, ТОВ «ФК «Авіра груп» надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1.Договору).

Кредит надається строком на 90 днів, до 12.06.2025 (п.1.2.Договору), зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу, тип процентної ставки – фіксована, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 14 днів (п.1.3. Договору).

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору Комісія, зазначена у цьому пункті, залишається незмінною (п.1.4.Договору).

Відповідно до п.1.5.Договору кредит надається в безготівковій формі, датою надання є 15.03.2025 по 12.06.2025.

Графік платежів, який є додатком № 1 до Договору, встановлює конкретні дати та розміри платежів, які підлягають внесенню, загальну вартість кредиту, а також серед іншого визначає загальний розмір відсотків за користування кредитом протягом строку кредитування в розмірі 2592,00 грн (а.с.13).

Кредитор свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний ОСОБА_1 в п.9 Договору, у розмірі 4000,00 грн, що підтверджується даними довідки щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.15).

19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» укладено Договір факторингу № 19122025/2, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Авіра груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Венера фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Венера фінанс» приймає належні ТОВ «ФК «Авіра груп» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.16-18).

Факт оплати Товариством прийнятих за вказаним договором факторингу вимог підтверджується даними платіжних інструкції № 182 від 19.12.2025, № 211 від 22.01.2026, № 235 від 18.02.2026 (а.с.20-21).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19122025/2 ТОВ «ФК «Венера фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором в розмірі 7620,80 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2620,80 грн - заборгованість за відсотками; 1000,00 грн - заборгованість за комісією за надання, обслуговування і повернення кредиту (а.с.19).

Згідно наданої виписки з особового рахунка, заборгованість ОСОБА_1 складає суму 7 620,80 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2620,80 грн - заборгованість за відсотками; 1000,00 грн - заборгованість за послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту (а.с.22).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції на час укладення вище вказаного договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд вважає, що кредитний договір № 132955, підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, кредитодавець виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

ОСОБА_1 свої обов`язки за договором не виконала, у встановлений договором строк кредит не повернула, відсотків за користування кредитними коштами не сплатила.

Матеріалами справи підтверджено перехід прав вимоги за Договором від ТОВ «ФК «Авіра груп» до ТОВ «ФК «Венера фінанс».

Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу, позивач має право вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.

Станом на час розгляду справи доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором матеріали справи не містять.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з відповідача на користь Товариства слід стягнути прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Перевіряючи розмір нарахованої позивачем заборгованості за відсотками в розмірі 2 620,80 грн суд враховує, що за умовами Договору відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн на 90 днів зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 0,72 % на добу.

А тому розрахунок заборгованості за відсотками становить 2592,00 грн (4000,00 грн тіло кредиту ?0,72%?90 днів строку кредитування), такий розмір відсотків відповідає розміру відсотків, встановленому Графіком платежів, та підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства.

Що стосується стягнення комісії за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору в розмірі 1 000,00 грн, то слід зазначити таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 року по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з наведеним відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту в розмірі 1 000,00 грн., оскільки Договір не містить переліку послуг, які б підлягали оплаті, та доказів надання таких послуг за замовленням позичальника, зокрема, надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагав частіше одного разу на місяць.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Венера фінанс» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 132955 від 15.03.2025 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 592,00 грн.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з частковим задоволенням позову на 86,5 %, в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2 303,00 грн (що становить 86,5 % від сплаченої суми судового збору 2 662,40 грн, який сплачено з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 500 грн суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

До матеріалів заяви представником позивача додано Договір № 09/04/2026 про надання правничої допомоги від 09.04.2026 (а.с.26-27), згідно з яким адвокатське бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В. прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ТОВ «ФК «Венера фінанс».

Як вбачається з акту про отримання правової допомоги від 25.08.2026 сторони погодили, що послуги з правничої допомоги надані адвокатом якісно та в повному обсязі, та складаються з наступного:

- зустріч та консультація клієнта 1500,00 грн (0,5 годин);

- складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики 9000 грн (3 години);

- інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи 4500 грн (1,5 години);

- канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи відсутність клопотань відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, суд позбавлений можливості її зменшення.

При цьому, суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Так, в якості витрат позивач зазначає «про інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу, справи які оцінені в 4500 грн.

В той же час, справа не містить окремих заяв чи клопотань представника позивача, крім поданої 01.09.2026 заяви про розподіл судових витрат, яка не є необхідною та подана представником за власним бажанням, адже вимога про стягнення витрат на правничу допомогу викладена в прохальній частині позовної заяви.

Також, матеріали справи не містять доказів щодо моніторингу «Єдиного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи. Крім того, слід зазначити про відсутність необхідності та доцільності такого моніторингу адже і позивач і його представник мають зареєстровані електронні кабінети, де відображається вся актуальна інформація по справі.

З огляду на викладене, представником позивача не надано доказів на підтвердження понесених витрат в цій частині.

Щодо послуги під назвою «Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції», то такі витрати в даному випадку не є неминучими та виправданими, оскільки відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет, куди представником позивача була надіслана позовна заява з додатками (а.с.33-34), а тому доцільності виготовлення копій документів та їх надіслання відповідачу засобами поштового зв`язку не було.

Враховуючи викладене, реальними, неминучими та такими, що підтверджені доказами є розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 500 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову на 86,5 %, в силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 9082,50 грн (що становить 86,5 % від 10500 грн).

Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» заборгованість за кредитним договором № 132955 від 15.03.2025 в сумі 6 592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами – 2592,00 грн.

В задоволення решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2303 (дві тисячі триста три) грн 00 коп. та 9082 (дев`ять тисяч вісімдесят дві) грн 50 коп. понесених витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: вул.Львівська, 23, офіс 703 м.Київ поштовий індекс 03115.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 13.10.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК