Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №607/17158/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

13.10.2026Справа №607/17158/26

13 жовтня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

-з участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів та просила визначити аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня подання цього позову і до досягнення донькою повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2025 року у справі № 607/15362/25 шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року у справі № 607/25457/25 стягнуто з відповідача аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 2563 грн починаючи з 05 грудня 2025 року і до досягнення повноліття дитиною.

На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який звернуто до виконання.

Однак, станом на 2026 рік вказана сума недостатня для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Дитина підросла, відповідно збільшились витрати на її утримання, хворіє на «залізодефіцитну анемію».

Крім того, відповідач на даний час перебуває на службі у ЗСУ.

Посилаючись на наведене, просить змінити спосіб стягнення з твердої суми на частку.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначеного розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволення клопотання позивача, витребувано відомості про доходи

відповідача з державного реєстру фізичних осіб платників податків, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2025 року у справі № 607/15362/25.

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 03 квітня 2024 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року у справі №607/25457/25 ухвалено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2563 грн, але не менше 50% (відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з 05 грудня 2025 року і до досягнення дочкою повноліття.

На підставі вказаного рішення суду 21 січня 2026 року видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання.

З довідки №225 від 21 липня 2026 року, виданої Великоберезовецькою селищною радою встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 .

Згідно довідки №76 від 22 липня 2026 року, виданої КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ТОР встановлено, що ОСОБА_1 працює в КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ТОР з 20 червня 2014 року та займає посаду - Парамедик (молодший бакалавр) першої категорії (підстанція №1 м.Тернопіль). Дохід останньої за період липень 2025 року – червень 2026 року становить 239 393,42 грн.

Як вбачається з довідки КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_3 встановлено діагноз перелом лівої п/з ног.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21 липня 2026 встановлено, що ОСОБА_3 встановлено діагноз: залізодефіцитна анемія, середнього ступеня важкості, закритий перелом лівої великогомілкової кістки з допустимими зміщеннями.

Згідно відповіді № 3265813 від 03 вересня 2026 року з Держаного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів за період з 1 кварталу 2025 року по 4 квартал 2026 року встановлено, що ОСОБА_2 з червня 2026 року по липень 2026 року отримував дохід у Військовій НОМЕР_2 .

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В силу вимог ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Даний висновок викладено в правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 143цс13.

Зміна способу стягнення аліментів (ч.3 ст.181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Окрім цього, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182, 184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 152/100/18.

Присутня в судовому засіданні позивач пояснила, що на даний час визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі не є достатній для забезпечення потреб дочки, остання підросла, збільшилися витрати на її утримання, розвиток, стан здоров`я. Дочка потребує лікування, внаслідок отриманої травми ноги.

Крім того, відповідач перебуває на військовій службі, що свідчить про покращення матеріального стану останнього.

Відповідач в судове засідання не з`явився та будь-яких доводів на спростування тверджень позивача суду не подав.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги інтереси дитини та забезпечення її гармонійного розвитку, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення шляхом зміни способу стягнення аліментів, визначивши їх в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дочкою повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, стан здоров`я, вік та потреби дочки, для забезпечення її гармонійного розвитку.

Судом встановлено, що відповідач є особою молодого віку, обставин незадовільного стану здоров`я судом не встановлено, інших утриманців крім дочки не має, відтак, останній не позбавлений можливості працювати та виконувати свій батьківський обов`язок щодо утримання дитини.

Таким чином, суд вважає, що визначений розмір аліментів забезпечить потреби та нормальні умови життя дочки.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст.4, 10, 81, 259, 263-268, 272, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 180,182,192 Сімейного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2026року у справі за № 607/25457/25.

Стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дочкою повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька