Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №606/1294/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1294/26

Рішення

Іменем України

07 жовтня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.,

при секретарі Зіньковській Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бочана Івана Павловича до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бочан І.П. звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та майно колишнього колгоспного двору, в якому просить визнати за позивачем ним право власності на 2/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 як за членом колишнього колгоспного двору, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бочан І.П. та позивач Лагойда В.Б. в судове засідання не з`явилися, однак звернулися до суду з заявою, в якій просять справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не повідомила суд про причини неявки.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки виданої виконкомом Золотниківської сільської ради № 117 від 07 квітня 2025 року згідно по господарської книги особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 року двір був колгоспним, в ньому проживали та були зареєстровані – голова двору - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту “а” та “б” пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ”, положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Таким чином, із вищевказаного вбачається, що власниками по 1/5 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 були ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після заміжжя змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22 квітня 2020 року ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 47.

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .

На день смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з нею за адресою АДРЕСА_1 проживали її чоловік ОСОБА_4 та син – відповідач по справі ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином чоловік ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_4 та син – відповідач по справі ОСОБА_3 вступили в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_9 , і стали власниками по 1/10 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 за законом.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08 лютого 2024 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 8.

Після його смерті відкрилася спадщина на його майно, яке складалося з 3/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , з яких 2/10 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами як члена колишнього колгоспного двору і 1/10 частки – як спадкоємця після смерті дружини - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 08 квітня 2025 року № 87/02-31 приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І. ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належний померлому ОСОБА_10 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються рішенням Теребовлянського районного суду від 16 березня 2026 року у цивільній справі № 606/1004/25 року, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 2/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 як за членом колишнього колгоспного двору.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, ст.ст. 392, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

ухвалив :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 як за членом колишнього колгоспного двору.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядається вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий Малярчук В.В.