Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №650/4880/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 650/4880/26

Провадження №2/603/355/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), в інтересах якого діє адвокат Столітній М. М., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6906549 від 28.07.2023 року в розмірі 15 730,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що 28.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») і ОСОБА_1 в електронній формі та з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 6906549, за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 4 000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на її платіжну картку на строк 360 днів із встановленням плати за користування кредитом в розмірі 1,99 % в день. Однак, внаслідок порушення відповідачем умов вказаного кредитного договору, право грошової вимоги за яким перейшло до позивача за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, неповернення кредитних коштів, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 року становить 15 730,80 грн. З огляду на наведені обставини просять стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 визнала позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» частково – у розмірі 4 000,00 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту. Водночас вважає, що застосована кредитором процентна ставка (1,99 % в день, що дорівнює 726,35 % річних) є несправедливою, надмірною, кабальною і такою, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості. На підставі наведеного просить істотно зменшити розмір процентів з урахуванням принципів розумності та справедливості. Заявлену позивачем вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн вважає безпідставною, і неспівмірною зі складністю справи. Разом із відзивом ОСОБА_1 також заявила клопотання про розстрочення виконання рішення суду у цій справі на 4 місяці рівними частинами, яке мотивоване тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою і матір`ю чотирьох неповнолітніх дітей. Усі наявні фінансові ресурси сім`ї спрямовуються виключно на харчування, одяг, ліки та забезпечення потреб чотирьох дітей, а тому одноразове стягнення всієї суми заборгованості унеможливить забезпечення базових потреб її сім`ї.

У відповіді на відзив представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначив, що відповідач добровільно уклав кредитний договір № 6906549 від 28.07.2023 року, погодився з його умовами, у тому числі щодо розміру та порядку нарахування процентів, отримав кредитні кошти та взяв на себе обов`язок щодо їх повернення. Нарахування процентів за користування кредитним коштами здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Загальне покликання на принципи розумності, справедливості та добросовісності без доведення порушення таких принципів саме умовами договору не є достатньою правовою підставою для зменшення належних позивачу процентів. З огляду на наведене просить задовольнити позов у повному обсязі. Окрім того, представник позивача звертає увагу на те, що наведені відповідачем обставини самі по собі не підтверджують наявності передбачених ст. 435 ЦПК України виняткових обставин, які б зумовлювали необхідність розстрочення виконання рішення суду саме на запропонований відповідачем строк. Звертає увагу суду, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів свого фактичного майнового стану, зокрема відомостей про всі джерела доходів сім`ї, наявне майно, банківські рахунки, отримання соціальних виплат чи іншої фінансової допомоги, а також документів, які б підтверджували, що одноразове виконання рішення дійсно є об`єктивно неможливим або істотно ускладненим. З огляду на викладене позивач просить відмовити у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

У запереченнях на відповідь позивача на відзив відповідач ОСОБА_1 визнала отримання нею кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн, однак заперечує щодо нарахованих первісним кредитором процентів в розмірі 7 373,20 грн, а також процентів, нарахованих позивачем, в сумі 4 457,00 грн, просить суд перевірити правильність їх нарахування. Звертає увагу суду, що процентна ставка в розмірі 1,99 % в день суперечить вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023 року в частині максимальної денної процентної ставки. Просить суд відмовити у стягненні 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі як неспівмірних із ціною та складністю спору, а у разі встановлення судом підстав для їх компенсації — визначити їх у розумному та співмірному розмірі відповідно до ст. 137 ЦПК України. Окрім того, ОСОБА_1 просить розстрочити виконання рішення суду з урахуванням її сімейного і майнового стану та наявності на її утриманні чотирьох неповнолітніх дітей.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 20.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») інформацію про належність платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також інформацію про зарахування коштів у період з 28.07.2023 року по 06.08.2023 року на цю платіжну картку в сумі 4 000,00 грн за ініціативою ТОВ «Авентус Україна».

Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд установив такі обставини.

28.07.2023 року ТОВ «Авентус Україна» (далі – товариство) і ОСОБА_1 (далі – споживач) в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання споживчого кредиту № 6906549 (далі – кредитний договір).

Як видно зі змісту п. 1.1 вказаного договору, укладення цього договору відбувалося за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний застосунок.

У п. 1.2 договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язалось надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000,00 грн. Строк кредиту – 360 днів.

Згідно з п. п. 1.5 – 1.5.2 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,493 % в день застосовується, якщо споживач до 27.08.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. При цьому споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно з п. 1.4 договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розрахований з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 32 656,00 грн (п. 1.8.1 договору).

За змістом п. 3.1. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 27.07.2023 року або 28.07.2023 року (п. 2.2 договору).

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, визначеними у п. 2.1. договору (п. 2.4 договору).

До договору про надання споживчого кредиту № 6906549 долучено копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору, підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

До позовної заяви також долучено копії паспорта споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, стандартизована форма), підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» (нова редакція), затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року.

До позовної заяви також долучено копію листа ТОВ «Пейтек Україна» № 20240612-2а від 12.06.2024 року, згідно з яким на картку № НОМЕР_1 перераховано 28.07.2023 року кошти в розмірі 4 000,00 грн.

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260909/107132-БТ від 15.09.2026 року ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 28.07.2023 року і 29.07.2023 року було здійснено зарахування коштів у сумі 4 000,00 грн.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), наданої ТОВ «Авентус Україна», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 року станом на 26.05.2024 року складала 11 273,00 грн, з яких 4 000,00 грн – тіло кредиту, 7 273,20 грн – відсотки. Також зі змісту вказаного розрахунку відомо, що ОСОБА_1 15.09.2023 року здійснила платіж на погашення заборгованості за кредитом в сумі 50,00 грн, який був зарахований на оплату процентів. Відповідно до вказаного розрахунку відсотки за кредитом нараховані в період з 28.07.2023 року до 28.10.2023 року (за винятком 27.08.2023 року, 92 дні) за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.

27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) і позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (фактор) було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт зобов`язався відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 року до позовної заяви долучено копії витягу з реєстру боржників від 27.05.2024 року (додатку № 1 до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року), акта прийому-передачі реєстру боржників від 27.05.2024 року за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, акта прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді від 27.05.2024 року за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, а також платіжних інструкцій №№ 420, 421, 424 від 31.05.2024 року.

Зі змісту вищевказаного витягу з реєстру боржників відомо, що ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6906549 на загальну суму 11 273,20 грн, з яких 4 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7 273,20 грн – заборгованість за відсотками.

Згідно з рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822) від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 року, складеною ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», позивач нарахував відсотки за кредитом в сумі 4 457,60 грн в період з 28.05.2024 року до 22.07.2024 року (56 днів) за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» потрібно задовольнити частково з огляду на такі підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 6 та ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023 року), яким, серед іншого, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами чотири – шість.

Так, у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023 року) визначено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто, починаючи з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року розмір денної процентної ставки не повинен бути більшим 2,5 %, з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року – не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 року – не більше 1 %.

Відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що ОСОБА_1 28.07.2023 року уклала з ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) кредитний договір № 6906549, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». За умовами вказаного кредитного договору відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності. Однак, отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого в неї виникла заборгованість.

Визначаючись із розміром заборгованості відповідача за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи відомо, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 28.05.2024 року до 22.07.2024 року (56 днів) нарахувало відсотки за кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день (4 000,00 грн * 1,99 % * 56 = 4 457,60 грн).

Водночас з урахуванням п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року – 1,5 %.

Отже, максимально можливий розмір нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» процентів за період з 28.05.2024 року до 22.07.2024 року має становити 3 360,00 грн (4 000,00 грн * 1,5 % * 56 днів).

Також суд бере до уваги, що первісний кредитор за період з 28.07.2023 року до 28.10.2023 року (за винятком 27.08.2023 року, 92 дні) нараховував проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день. Вказаний розмір відсотків узгоджується з вимогами Закону України «Про споживче кредитування». З урахуванням здійсненого відповідачем платежу в розмірі 50,00 грн заборгованість зі сплати відсотків за вказаний період становить 7 273,20 грн (4 000,00 грн * 1,99 % * 92 дні – 50,00 грн).

На підставі наведеного загальна сума відсотків, яка підлягає стягненню за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 року, становить 10 633,20 грн.

Щодо доводів відповідача, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, необхідно зазначити, що ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений ч. 3 цієї статті.

Однак при розгляді цієї справи ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» або Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд відхиляє відповідні доводи відповідача, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23, оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 року в розмірі 14 633,20 грн, з яких: 4 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 10 633,20 грн – заборгованість за процентами.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду на чотири місяці суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Отже, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Суд установив, що у відповідачки ОСОБА_1 є четверо малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями відповідних актових записів про народження.

На підтвердження того, що відповідач з дітьми мають статус внутрішньо переміщених осіб, до відзиву на позовну заяву долучено копії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6111-7002032705, № 6111-7002032756 від 13.05.2024 року, № 6111-7501961614, № 6111-7501961615, № 6111-7501961616 від 23.03.2026 року.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить висновку про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання відповідачем рішення суду в цій справі. Суд зважає на ступінь вини відповідача у виникненні вказаного спору та водночас враховує відомості про перебування на утриманні відповідача чотирьох малолітніх дітей, а також те, що відповідач має статус внутрішньо переміщеної особи.

Отже, за вказаних обставин відповідачу ОСОБА_1 доцільно розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 року в розмірі 14 633,20 грн на строк чотири місяці зі сплатою на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» щомісяця по 3 658,30 грн, починаючи з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», серед іншого, просить стягнути з відповідача на користь товариства судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Суд установив, що до позовної заяви на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу долучено копії договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, заявки № 21818 від 15.06.2026 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2259136 від 14.07.2026 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020 року, акта № 21818 від 14.07.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, рахунка на оплату № 21818-14/07-2026 від 14.07.2026 року за договором № 10/12-2024 від 10.12.2024 року.

Так, за договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеним між адвокатом Столітнім М. М. і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (клієнт), клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Розділом 4 вказаного договору передбачено, серед іншого, порядок оплати послуг адвоката, обставини, які враховуються при визначенні розміру гонорару. Згідно з п. 4.8 договору клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно з узгодженим та підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду по справі законної сили.

В постанові від 31.07.2024 року в справі № 295/7967/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно з вимогами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом вказаних вимог закону розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Згідно з актом № 21818 від 14.07.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року адвокат Столітній М. М. надав ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» послуги професійної правничої допомоги загальною вартістю 10 000,00 грн.

Суд вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Водночас суд зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц) та постанові від 12.05.2020 року (справа № 904/4507/18) Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного розміру.

Згідно з вимогами п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У постанові від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Окрім того, у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року в справі № 686/5757/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу на те, що до заявленої вартості наданої адвокатом Столітнім М. М. правничої допомоги включено представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6906549 від 28.07.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях, вартістю 1 640,00 грн (п. 10 акта № 21818 від 14.07.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024 року). Однак, як видно з матеріалів справи, представник позивача не брав участі в жодному судовому засіданні в цій справі та заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Також суд враховує, що вказана справа належить до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, процесуальні дії сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, а також взявши до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру відповідних витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме такий розмір суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

З огляду на наведене, зважаючи на приписи ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» необхідно стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 790,68 грн (3 000,00 грн * 14 633,20 грн / 15 730,80 грн), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача потрібно стягнути 2 476,63 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2 662,40 грн * 14 633,20 грн / 15 730,80 грн).

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 354, 435 ЦПК України, ст. 205, 207, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6906549 від 28.07.2023 року в розмірі 14 633 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн 20 (двадцять) коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 6906549 від 28.07.2023 року в розмірі 14 633,20 грн строком на чотири місяці зі сплатою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» щомісяця по 3 658 (три тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн 30 (тридцять) коп., починаючи з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати по справі в розмірі 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн 63 (шістдесят три) коп. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 790 (дві тисячі сімсот дев`яносто) грн 68 (шістдесят вісім) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. М. Галіян