Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №595/1446/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1446/26

Провадження № 3/595/314/2026

Провадження № 3/595/315/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції №2 Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області на:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2026 року о 15.01 год. в м. Бучач по вул. Галицькій, 195 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу про зупинку, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та звукового сигналу, продовжив рух, після чого був заблокований працівниками поліції, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Також, 30 вересня 2026 року о 15.01 год. в м. Бучач по вул. Галицька, 195 ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «Lifan КР 200», б/н, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер 6810» чи у КНП «Бучацька міська лікарня» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Так, з протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 785081 та серії ЕПР1 № 785098 від 30 вересня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 був повідомлений, про те, що розгляд справи відбудеться, відповідно, о 10.00 год. та 11.00 год. 13 жовтня 2026 року в Бучацькому районному суді, що підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність вказаного провадження. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак на підставі ст. 268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку про доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративні правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР ) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.122-2 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Згідно з п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Відповідно до п.8.9. ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою:

б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу;

Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП підтверджується зібраними по справі доказами, а саме даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 785098 від 30 вересня 2026 року, де у графі: «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно зазначив: «згоден».

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП працівниками поліції до протоколу долучено DVD-R диск з відеозаписами.

З переглянутих у судовому засіданні відеозаписів, вбачається, що працівники поліції рухаються за мотоциклом, який не виконував вимогу про зупинку, продовжував рух та зупинився лише тоді, коли його заблокували працівники поліції. Поліцейський повідомив водію, як пізніше встановлено ОСОБА_1 , що його т/з під його керуванням зупинено, оскільки він керував таким без мотошолома, а також транспортний засіб не зареєстрований у встановленому законом порядку, а в подальшому він не виконував законну вимогу працівників поліції про зупинку, у зв`язку з чим здійснювалося переслідування транспортного засобу. Надалі працівник поліції повідомив водію, що від нього чутно алкоголем, у зв`язку з чим, на вимогу п. 2.5 ПДР України, запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер 6810», так і в медичному закладі водій в підсумку відмовився. На запитання поліцейського чи вживав він спиртні напої вказав, що напередодні випив пиво. Під час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому правопорушеннях не заперечував, дії працівників поліції не оскаржував.

З огляду на вищенаведене приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а саме невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то його вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 785081 від 30 вересня 2026 року, де у графі: «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно зазначив: «вину визнаю».

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7971537 від 30 вересня 2026 року, на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме за те, що він 30.09.2026 о 15:01:26 год. в м. Бучач по вул. Галицька, 195 керував транспортним засобом без мотошолома, чим порушив п.2.3 «г» ПДР України, не зареєстрованим т/з, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України та не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Наведене вище свідчить про те, що ОСОБА_1 був правомірно зупинений працівниками поліції, доказів протилежного на спростування вказаних обставин останній суду не надав та матеріали справи не містять.

Як встановлено з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810».

ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, що підтверджується направленням інспектора СРПП ВП №2 Боднара В.В., адресованого КНП «Бучацька міська лікарня» 30 вересня 2026 року.

Відеоматеріали, які долучені до матеріалів адміністративної справи і переглянуто в судовому засіданні, чітко відображають обставини, які мають значення для справи, є допустимими доказами та оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також узгоджуються з іншими доказами по справі.

Як вбачається з рапорту ст. інспектора-чергового відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Свистуна І.В. від 30.09.2026, 30.09.2026 о 15.04 год. в м. Бучач по вул. Галицькій, за порушення ПДР було зупинено водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Стінка Чортківського району, який керував мотоциклом «Ліфан», не зареєстрованим у встановленому законом порядку, а також в нього були явні ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду відмовився.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є грубим умисним порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказана норма Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на таке.

Згідно довідки № 134146-2026 від 02.10.2026, виданої відділенням поліції № 2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, згідно ІП ІТС «Адмінпрактика», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , посвідчення водія не отримував.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-8 цього Кодексу.

Санкцією частини 1статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Слід зазначити, що стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20).

У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

З огляду на встановлені обставини справи ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП і враховуючи вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, тобто за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, санкція якої передбачає накладення одночасно двох видів адміністративних стягнень.

У відповідності до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір.

На підставі ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 33-36, 280, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (стаття 308 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. І. Тхорик