Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №595/1096/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1096/26

Провадження № 3/595/227/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області на:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 26 липня 2026 року о 01.30 год. в с. Соколів по вул. Гостинець, 20 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810» та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Ковалівський Б.В., будучи присутнім у судовому засіданні, заперечив щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, подав до суду письмове заперечення, в якому просить провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення такого до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Подане заперечення мотивує тим, що 26.07.2026 інспектором ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М. складено протокол серії ЕПР1 № 729178, згідно з яким ОСОБА_1 , нібито, 26.07.2026 о 01 год. 30 хв. в с. Соколів по вул. Гостинець, 20 керував автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду. У самому протоколі час його складення зазначено о 02 год. 15 хв. Сторона захисту не погоджується із викладеними у протоколі обставинами, оскільки ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом не керував, а належних і достатніх доказів протилежного стороною, яка оформила матеріали, не наведено. Окрім цього, під час оформлення адміністративних матеріалів допущено порушення, які безпосередньо стосуються права особи на захист. Вважає, що для висновку про наявність складу інкримінованого правопорушення передусім необхідно достовірно встановити, що ОСОБА_1 був особою, яка фактично керувала автомобілем. Із наданого відеозапису прибуття працівників поліції на місце події не вбачається, щоб ОСОБА_1 керував автомобілем, здійснював його рух або зупиняв його. На момент наближення службового автомобіля поліції «Daewoo Lanos» уже перебував у нерухомому стані. Сам момент керування автомобілем ОСОБА_1 на цьому відеозаписі відсутній. Працівники поліції також не продемонстрували відеоматеріал, який би безпосередньо відображав рух автомобіля під його керуванням. Більше того, під час спілкування на місці події працівники поліції неодноразово стверджували, що в їхньому розпорядженні є відеозапис, на якому, начебто, зафіксовано, як саме ОСОБА_1 керував автомобілем. Проте, незважаючи на прохання пред`явити цей запис і показати, якими саме кадрами підтверджується особа водія, відповідного відеозапису ОСОБА_1 не показали та стороні захисту не надали. Не встановлено також, із якого саме технічного засобу здійснено, нібито, наявну фіксацію, коли її проведено та чи можна на ній ідентифікувати водія. Посилання поліцейських на існування відеозапису не є рівнозначним поданню самого доказу. Суд має оцінювати зміст фактично наявних і досліджених матеріалів, а не припущення про те, що десь існує запис, на якому можна встановити особу водія. Якщо такий запис справді існує, сторона захисту наполягає на його наданні, дослідженні повністю та забезпеченні можливості перевірити дату, час, послідовність подій і можливість ідентифікувати особу за кермом. Водночас, сам факт перебування ОСОБА_1 біля автомобіля після прибуття поліції не підтверджує, що саме він керував ним до цього. Встановлення факту керування не може ґрунтуватися лише на припущенні, пов`язаному з його присутністю на місці події чи подальшим спілкуванням із працівниками поліції. На місці події перебували й інші особи, які прямо повідомляли працівникам поліції, що ОСОБА_1 цим транспортним засобом не керував. Зокрема, один із чоловіків підійшов до працівників поліції та заперечив причетність ОСОБА_1 до керування, намагаючись пояснити обставини події. Проте, замість з`ясування того, що саме відомо цій особі та чи була вона очевидцем обставин до прибуття поліції, поліцейський запропонував їй відійти і фактично не вислухав її пояснень. Крім того, інші присутні особи не підтверджували, що бачили ОСОБА_1 за кермом автомобіля під час руху. Незважаючи на очевидне значення цих відомостей для правильного встановлення особи водія, працівники поліції не забезпечили належного з`ясування обставин, про які повідомляли присутні, та не надали їм належної оцінки при оформленні матеріалів. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції повідомили йому про те, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Однак, при цьому не уточнили, що його оформлення здійснюватиметься безпосередньо на місці події та саме в цей час, не роз`яснили порядку проведення відповідної процесуальної дії, передбачених законом прав особи під час складення протоколу та необхідності залишатися на місці до завершення його оформлення. Більше того, поліцейські запропонували ОСОБА_1 перебувати в автомобілі, не повідомивши про початок складення протоколу та не запропонувавши взяти участь у його оформленні. При цьому ОСОБА_1 протягом тривалого часу перебував на місці події, спілкувався з працівниками поліції, відповідав на їхні запитання та не перешкоджав проведенню процесуальних дій. Оскільки поліцейські не повідомили про необхідність його подальшої присутності, у нього склалося переконання, що всі необхідні дії за його участю вже завершено, а тому підстав залишатися на місці події більше немає. Саме з цих міркувань він залишив автомобіль та пішов із місця події, не маючи наміру ухилятися від оформлення адміністративних матеріалів чи відмовлятися від реалізації своїх процесуальних прав. Незважаючи на зазначені обставини, протокол про адміністративне правопорушення було остаточно оформлено за відсутності ОСОБА_1 , а у відповідних графах працівниками поліції проставлено позначки «відмовився» щодо надання пояснень, підписання протоколу, ознайомлення з його змістом та отримання примірника. Вважає, що зазначені записи не відповідають фактичним обставинам оформлення адміністративних матеріалів, оскільки відмова від реалізації процесуальних прав передбачає відповідне волевиявлення особи. Зокрема, для встановлення факту відмови від підписання протоколу особі необхідно надати можливість ознайомитися з його змістом та запропонувати підписати документ. Аналогічно відмова від отримання примірника протоколу можлива лише після того, як особі фактично запропоновано його отримати. У цьому випадку ОСОБА_1 складений протокол не пред`являвся, можливості надати письмові пояснення чи зауваження не забезпечувалося, а його примірник для вручення не пропонувався. Таким чином, працівники поліції фактично ототожнили відсутність особи під час остаточного оформлення документа з її відмовою від реалізації передбачених законом прав, хоча такі обставини мають різне правове значення. Окремої уваги заслуговує подальша поведінка працівників поліції. Якщо вони вважали присутність ОСОБА_1 необхідною для завершення оформлення адміністративних матеріалів, то після встановлення факту його відсутності мали можливість вжити передбачених законом заходів для встановлення його місцяперебування та забезпечення участі у відповідних процесуальних діях. Зокрема, поліцейські могли передати інформацію оперативному черговому відповідного підрозділу поліції або диспетчерській службі через наявні канали службового зв`язку, а також організувати заходи для встановлення фактичного місцяперебування ОСОБА_1 . При цьому працівникам поліції були відомі його анкетні дані, що дозволяли ідентифікувати особу та використати відповідні відомості для встановлення зв`язку з нею. Однак матеріали справи не містять відомостей про вжиття поліцейськими таких заходів, здійснення спроб зв`язатися з ОСОБА_1 чи забезпечити вручення йому складеного протоколу. Натомість оформлення адміністративних матеріалів було завершено шляхом внесення позначок про, нібито, відмову особи від відповідних процесуальних дій. Особливого значення недотримання зазначених вимог набуває з огляду на те, що ОСОБА_1 заперечує сам факт керування транспортним засобом. Оформлення протоколу без забезпечення його участі позбавило останнього можливості безпосередньо під час складення документа викласти свої заперечення, звернути увагу на відсутність належних доказів керування, повідомити про осіб, які не підтверджували такого факту, та вимагати внесення відповідних пояснень до адміністративних матеріалів. За наведених обставин вважає, що працівники поліції не забезпечили належної реалізації процесуальних прав ОСОБА_1 , а внесені до протоколу позначки «відмовився» не можуть самі по собі підтверджувати свідому та добровільну відмову від надання пояснень, підписання документа чи отримання його примірника. Зазначені порушення у своїй сукупності ставлять під обґрунтований сумнів достовірність відповідних відомостей протоколу та підлягають оцінці судом з урахуванням вимог статей 251, 252, 254, 256 та 268 КУпАП, зокрема під час перевірки дотримання права особи на захист і належності оформлення доказів у справі. З огляду на наведене, сторона захисту наголошує: відсутність у наданому відеофрагменті моменту керування, ненадання відеозапису, існування якого декілька разів стверджували поліцейські, неотримання пояснень осіб, які заперечували факт керування, а також порушення порядку оформлення протоколу повинні оцінюватися у сукупності. Жодна з цих обставин не може бути замінена припущенням про те, що ОСОБА_1 обов`язково був водієм. За відсутності достовірного встановлення цього факту відмова від огляду не утворює інкримінованого йому складу правопорушення.

Суд, заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена даними, що містяться в матеріалах справи, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729178 від 26 липня 2026 року, складеному стосовно ОСОБА_1 , де роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, викладено суть правопорушення, про складання якого ОСОБА_1 був повідомлений, однак копію такого він не отримав, оскільки покинув місце події.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.

Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпек у для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не переміщували в митний режим транзиту.

Так, у судовому засіданні було досліджено DVD-R диск з відеозаписами, які долучено до матеріалів справи, на яких зафіксовано, як працівники поліції під`їхали до транспортного засобу, який знаходився у кюветі з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, за кермом такого, як надалі встановлено, перебував ОСОБА_1 . На запитання поліцейського чи він перебував за кермом т/з, ОСОБА_1 ствердно відповів: «так» (export-mgiko 26.07.2026 о 01:33:07 год.). Водій повідомив, що автомобіль належить його шваґру. На запитання працівника поліції чому він з`їхав у кювет, ОСОБА_1 відповів, що не вмістився у поворот. На вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, ОСОБА_1 такого не надав, пояснив, що посвідчення водія він не отримував, зараз в процесі отримання такого. Чоловік, який стояв неподалік вказаного транспортного засобу, повідомив, що він є пасажиром такого, пояснив, що близько 5 хв. тому, орієнтовно о 01.30 год., водій не увійшов у поворот, тому з`їхав у кювет. Працівник поліції повідомив водію, що від нього чутно алкоголем з порожнини рота, та в нього порушена мова, у зв`язку з чим, на вимогу п. 2.5 ПДР, запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі водій відмовився (01:37:16 год., 01:37:31 год., 01:37:38 год.). Надалі працівниками поліції ОСОБА_1 роз`яснено, що відносно нього буде складено адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 126 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після чого ОСОБА_1 покинув службовий автомобіль працівників поліції, не отримавши копії таких.

Відтак, відеозаписи детально відтворюють події та їх послідовність, відповідають фактичним обставинам справи та приймаються судом в якості доказів.

Суд зазначає, що відеозаписи свідчать про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відтак, відеозаписи детально відтворюють події та їх послідовність, відповідають фактичним обставинам справи та приймаються судом в якості доказів.

За даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7613120 від 26 липня 2026 року, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме, за те, що він 26.07.2026 о 01.30:54 год. в с. Соколів по вул. Гостинець, 20 керував транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Згідно рапорту ст. інспектора-чергового ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Шуї В.С. від 26.07.2026, 26.07.2026 о 02.59 год. поступило повідомлення від інспектора СРПП ВП № 2 Гузана А.М. про виявлення та оформлення адмінправопорушення за ст. 130 КУпАП. В ході патрулювання 26.07.2026 о 01 год. 35 хв. в с. Соколів Чортківського району по вул. Гостинець працівниками поліції в кюветі було виявлено транспортний засіб марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 який на нагрудну камеру повідомив, що він керував даним транспортним засобом, не впорався із керуванням та з`їхав у кювет, при цьому матеріальних збитків будь-кому не завдав, тілесних ушкоджень не отримав. Під час перевірки документів останній не мав посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом. Також, в ході спілкування з ОСОБА_1 у останнього були явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810» та в медичному закладі останній відмовився. На ОСОБА_1 складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7613120 за ч. 2 ст. 126 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729178 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Слід зауважити, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 по всій території України введено воєнний стан, який триває досі.

З цього часу на території Тернопільської області діє щоденно комендантська година, яка станом на 26 липня 2026 року встановлена з 00:00 до 05:00 год. та у зв`язку із цим заборонено перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень у цей час.

Як слідує з матеріалів справи, працівники поліції підставно з`ясовували обставини перебування транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у кюветі, що мало місце 26 липня 2026 року о 01.30 год. в с. Соколів по вул. Гостинець, 20.

Як встановлено з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова, поведінка, що не відповідає обстановці. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і в медичному закладі, що підтверджується направленням інспектора з РПП ВП № 2 Гузана А.М., адресованого КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради 26.07.2026.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких у суду не викликає сумнівів, у повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_1 – адвоката Ковалівського Б.В., з приводу того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом за обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, то суд приходить до переконання, що такі не відповідають дійсності та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, відеозаписом, долученим до матеріалів справи, згідно якого в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодних заперечень з приводу керування ним транспортним засобом не висловлював, неодноразово зазначив, що він з`їхав у кювет, оскільки не вмістився у поворот, що також підтвердив чоловік, який стояв поруч автомобіля і вказав, що він був пасажиром такого.

За наведених обставин, суд критично оцінює твердження захисника, оскільки вони суперечать іншим, дослідженим в судовому засіданні доказам, які узгоджуються між собою та, відповідно, судом відхиляються.

Усі інші заперечення захисника ОСОБА_1 - адвоката Ковалівського Б.В., суд розцінює як спосіб захисту, який жодним доказом не підтверджений.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є грубим умисним порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказана норма Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам Кобець проти України від 14.02.2008, Берктай проти Туреччини від 08.02.2001, Леванте проти Латвії від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на таке.

Згідно довідки № 96344-2026 від 27.07.2026, виданої відділенням поліції № 2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , згідно даних ІП «Адмінпрактика» ІТС ІПНП, посвідчення водія не отримував.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-8 цього Кодексу.

Санкцією частини 1статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Слід зазначити, що стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20).

У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Аналізуючи досліджені під час розгляду справи докази вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У відповідності до ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір.

На підставі ч.1 ст.130 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (стаття 308 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. І. Тхорик