Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №944/3998/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3998/25

Провадження №2/944/664/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Ільків С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про скасування арештів нерухомого майна,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, у якому просить: скасувати арешти за реєстраційними номерами обтяження 10920707 та 10920710 від 10.03.2011, які накладені на підставі ухвали Франківського районного суду міста Львова від 21.02.2011 про забезпечення позову у цивільній справі №2-1297/11; скасувати заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 3388503 від 27.06.2006 та запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 3710186 від 09.09.2006, які були зареєстровані на підставі Договору іпотеки № 3372 від 27.06.2006 року, який посвідчено Приватним нотаріусом Гуцал Л.І.; скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження 9437777 від 21.01.2010, який накладений на підставі ухвали Яворівського районного суду Львівської області № 2-1817 від 07.10.2009 року; скасувати арешт з житлового будинку та земельної ділянки за реєстраційним номером обтяження 3509009 від 22.11.2013, який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 39333567, виданий 20.11.2013, видавник: старший державний виконавець ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області Пікула Олег Богданович; скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження 3682936 від 04.09.2006, який накладений на підставі постанови ВДВС у Яворівському районі Львівської області № б/н від 04.09.2006.

На обґрунтування позову зазначає, що у 2012 році він на прилюдних торгах з реалізації предмета іпотеки придбав житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 320,4 кв. м, що раніше належав боржнику (іпотекодавцю) ОСОБА_3 . Однак він не може реалізувати свої правомочності власника зазначено вище нерухомого майна та яке він придбав на прилюдних торгах, оскільки таке майно, до цих пір, перебуває під арештами та заборонами, які мали бути припинені після придбання ним цього майна. Як станом на зараз, так і станом на 2012 рік, приписи спеціального законодавства визначали, що після реалізації майна на прилюдних торгах всі арешти та заборони з такого майна повинні бути знятими. Метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду відповідачем у даній справі він визначив боржника, чиє майно було обтяжене, а саме ОСОБА_3 , а осіб, в чиїх інтересах такі обтяження застосовувались – третіми особами. Враховуючи наведене вище, вважає, що наявні передбачені законом підстав для скасування всіх обтяжень (арештів, іпотеки), які були застосовані щодо попереднього власника майна, оскільки такі обтяження грубо порушують його гарантоване Конституцією і законами України право власності.

Ухвалою від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15 серпня 2026 року представник АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Ільків С.М. подала відзив на позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування заперечення зазначає, що АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» не погоджується із позовною заявою в частині позовних вимог про скасування заборони на нерухоме майно, реєстраційний № обтяження 3388503 від 27.06.2006 та запис про іпотеку, реєстраційний № обтяження 3710186 від 09.09.2006, які були зареєстровані на підставі Договору іпотеки № 3372 від 27.06.2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Гуцал Л. І., вважає, що остання не ґрунтується на нормах матеріального права, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Так, відповідно до 4.5.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у редакції від 02.04.2012 року, що була чинна на момент існування зазначених правовідносин, було передбачено, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику». Разом з тим, згідно із ч. 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 08.08.2012 року, що була чинна на момент існування зазначених правовідносин, було встановлено, що у разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця. Отже, виходячи із норм законодавства, що діяли на момент проведення торгів та реалізації майна, саме на державному виконавцеві лежав обов`язок зняття обтяжень із реалізованого на торгах іпотечного майна і такі дії повинні були бути вчинені ним не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику. Таким чином, твердження про те, що Банк не здійснив відповідні зміни в реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є некоректним, адже саме державний виконавець мав здійснити дії, спрямовані на зняття обтяження, про що Банк надав відповідь у листі від 18.04.2025 року за вих. № 12410/840. При цьому Банк зазначив, що 29.07.2013 року право вимоги за Кредитним договором № 639/06-ф від 26.06.2006 року (в забезпечення якого укладено договір іпотеки) передано ТОВ «Кредекс Фінанс». У позовній заяві Позивач посилається Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка чинна станом на сьогоднішній день і передбачає, що обов`язок зняття обтяження лежить на іпотекодержателю, однак дана норма не може бути застосована до спірних правовідносин в силу вимог ст. 58 Конституції України. Також адвокат Позивача вводить в оману Суд щодо відсутності відповіді на звернення від 20.04.2025 року, оскільки таку відповідь Банком було скеровано листом від 06.05.2025 року за вих. № 12410/957, у якому зазначено, що для вирішення питання зняття обтяження (заборони відчуження) Банком було підготовлено довідку, що є підставою для вчинення реєстраційних дій в Державному реєстрі, для її отримання, просимо нового власника об`єкту нерухомості або його представника за довіреністю, звернутись у відділення Банку за адресою м. Львів, вул. Пекарська, 23, з оригіналом, або нотаріально засвідченою копією документа, який посвідчує право власності на нерухоме майно. Вказаний лист був скерований на адресу адвоката Позивача, однак не отриманий ним, і повернувся із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Станом на сьогоднішній день ані Позивач, ані його представник не прибували у відділення для отримання пакета довідки, що є підставою для вчинення реєстраційних дій. Також позивачем обраний неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки у ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції), на яку посилається позивач, йдеться про те, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Таким чином, вказана норма не може бути застосована до запису щодо іпотеки та обтяження, накладеного на підставі договору іпотеки, а стосується виключно арештів, накладених у рамках виконавчого провадження. Разом із тим, вказана норма стосується тих випадків, коли майна за позивачем не зареєстровано, адже у вказаній нормі йде мова щодо позову про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту, а не лише про позов про зняття арешту за умови, коли особа являється власником і право власності такої особи ніким не оспорюється. З врахуванням висновків, наведених у постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України (оскарженні дій державного виконавця. Отже, у зв`язку із відсутністю спору щодо майна, справа підлягає до розгляду не у порядку позовного провадження, а її слід розглядати за правилами судового контролю за виконанням рішень, адже до наявності незнятих записів призвела бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Додатково звертає увагу суду на те, що орган виконавчої служби узагалі не залучений до участі у справі, хоча саме бездіяльність виконавця стала підставою для цього позову. Разом із тим, оскарження бездіяльності виконавця у порядку цивільного судочинства можливе лише сторонами виконавчого провадження (ст. 447-1 ЦПК України). Тому відповідно до положень ст. ст. 5, 287 КАС України позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц). Отже, виходячи із наведеного вище, Позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови в позові. Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, в тому числі, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважаємо, що наявні достатні підстави для закриття провадження у вищевказаній справі. Щодо строків звернення із даним позовом зазначає, що саме на державному виконавцеві лежав обов`язок зняття обтяжень із реалізованого на торгах іпотечного майна і такі дії повинні були бути вчинені ним не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику. Майно було передано Позивачу 19.10.2012 року, відповідно, про наявність обтяження він міг дізнатися, починаючи із 2012 року і з цього часу розпочався перебіг трирічного строку позовної давності, а позовна заява подана у 2025 році, тобто зі спливом цього строку. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Інші позовні вимоги не стосуються правовідносин, у яких бере/брав участь АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Ухвалою від 09 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представника позивача Дяківа В.Б. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представника третьої особи АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Ільків С.М. просила відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

В судове засідання представник третьої особи АТ «Райффайзен Банк» не прибув, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 та треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не прибули, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, письмових пояснень та будь-яких клопотань до суду не подавали.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

У судовому засіданні 09 вересня 2026 року відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, зважаючи на складність справи, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 21 вересня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та заслухавши пояснення представника позивача і представника третьої особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Суд встановив, що у 2012 році ОСОБА_2 на прилюдних торгах з реалізації предмета іпотеки придбав житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 320,4 кв. м, що раніше належав боржнику (іпотекодавцю) ОСОБА_3

17 жовтня 2012 року відповідно до ст. 66 чинного на той час Закону України «Про виконавче провадження» було складено Акт державного виконавця, про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), затверджений начальником ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області.

19 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Гуцал Л.І. на підставі зазначеного вище Акта ОСОБА_2 було видане Свідоцтво про право власності позивача на придбаний ним на прилюдних торгах зазначений вище житловий будинок.

23 жовтня 2012 року ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 320,4 кв. м, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №35948764 від 23 жовтня 2012 року.

Також право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 420332667.

Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 389334582 підтверджується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4625855300:07:002:0020, на якій розташований придбаний ним житловий будинок.

Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31 березня 2025 року № 420333570 та № 420334821, від 01 квітня 2025 року № 420336498 та № 420561246, щодо зазначеного вище нерухомого майна, яке ОСОБА_2 придбав на прилюдних торгах та власником якого є, існують обтяження, а саме: 1. житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 – арешт, реєстраційний номер обтяження 10920707 від 10.03.2011, накладений на підставі ухвали, бн, 21.02.2011, Франківський районний суд м. Львова, ВДВС Яворівського РУЮ. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; 2. земельна ділянка 4625855300:07:002:0020 – арешт, реєстраційний номер обтяження 10920710 від 10.03.2011, накладений на підставі ухвали, б/н, 21.02.2011, Франківський районний суд м. Львова, ВДВС Яворівського РУЮ. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; 3. житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 – заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 3388503 від 27.06.2006, Договір іпотеки 3372, 27.06.2006, Приватний нотаріус Гуцал Л.І. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; 4. житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 – іпотека, Реєстраційний номер обтяження 3710186 від 09.09.2006, Договір іпотеки 3372, 27.06.2006, Приватний нотаріус Гуцал Л.І. Іпотекодержатель: Акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк», Код: 14361575, місто Київ, вулиця О. Гончара, 41. Особа, майно/ права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; 5. житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 – арешт, реєстраційний номер обтяження 9437777 від 21.01.2010, накладений на підставі ухвали, 2-1817, 07.10.2009, Яворівський районний суд Львівської області, відділ ДВС Яворівського РУЮ у Львівській області. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; 6. земельна ділянка 4625855300:07:002:0020 – арешт, номер запису про обтяження 3509009 від 22.11.2013, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 39333567, виданий 20.11.2013, видавник: старший державний виконавець ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області Пікула Олег Богданович. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; 7. житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 – арешт, номер запису про обтяження 3509009 від 22.11.2013, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 39333567, виданий 20.11.2013, видавник: старший державний виконавець ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області Пікула Олег Богданович. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; 8. житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 – арешт, реєстраційний номер обтяження 3682936 від 04.09.2006, накладений на підставі постанови, б/н, 04.09.2006, ВДВС у Яворівському районі Львівської області, виконавчий документ № 2з-3 від 04.09.2006 року Яворівського районного суду у Львівській області. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 .

Отже, на підставі описаних вище письмових доказів суд встановив, що на нерухоме майно, яке позивач у справі ОСОБА_2 придбав на прилюдних торгах у жовтні 2012 року, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 4625855300:07:002:0020, на якій цей будинок розташований, накладено ряд обтяжень різної правової природи, всього вісім, з різних підстав та в різних справах (провадженнях).

При цьому, всі обтяження були накладені щодо попереднього власника цього майна ОСОБА_3 (відповідача у справі), як іпотекодавця, відповідача в цивільних справах, боржника у виконавчих провадженнях, на забезпечення виконання його боргових зобов`язань перед фізичними і юридичними особами (треті особи у справі та інші, встановити яких неможливо з об`єктивних причин, описаних вище).

Також ніхто не оскаржував і не оспорює право власності ОСОБА_2 на вказані об`єкти нерухомого майна, правомірність їх придбання на прилюдних торгах, проведення самих торгів тощо.

Отже, очевидним є те, що існування обтяжень майна, яке перебуває у власності ОСОБА_2 , право власності на яке набуте та зареєстроване ним правомірна у встановленому законом порядку, накладених щодо попереднього власника цього майна, порушує права та законні інтереси позивача як власника майна.

Відповідно, позивач має право та підстави звернутись до суду з вимогою про скасування таких обтяжень.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Щодо арештів (заборона та запис про іпотеку) за реєстраційними номерами обтяження 3388503 від 27.06.2006 та 3710186 від 09 вересня 2006 року суд зазначає таке.

Як зазначено вище, позивач ОСОБА_2 придбав на прилюдних торгах житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний будинок був предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки № 3372 від 27.06.2006, який було посвідчено приватним нотаріусом Гуцал Л.І. Іпотекодавцем згідно з даним договором був боржник ОСОБА_3 , а іпотекодержателем АТ «Індустріально-експортний банк» (теперішня назва юридичної особи АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (третя особа у счправі), що підтверджується описаними вище Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 522 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення застави майна ОСОБА_3 та його реалізації на прилюдних торгах) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 574 Цивільного кодексу України (в цій же редакції) застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 575 Цивільного кодексу України (в цій же редакції) визначено окремі види застав, зокрема, встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України (в цій же редакції) предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 593 Цивільного кодексу України (в цій же редакції) право застави припиняється у разі реалізації предмета застави .

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Аналогічні за змістом норми містяться у наведених статтях чинної редакції Цивільного кодексу України.

Відповідно до визначень, наданих у ст. 1 Закону України «Про іпотеку»: боржник – іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання; іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель – кредитор за основним зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону .

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, відповідно до наведених вище положень ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» ними в імперативній формі передбачено припинення іпотеки у випадку реалізації предмета іпотеки, а також внесення відповідних відомостей до державного реєстру.

Також відповідно до п. 4.5.14 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у редакції, чинній на час проведення зазначених прилюдних торгів, було передбачено, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в цій же редакції) заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Частиною 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у вказаній редакції) було встановлено, що у разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця.

Отже, на час придбання ОСОБА_2 зазначеного вище нерухомого майна на прилюдних торгах існував законодавчо визначений порядок припинення обтяження іпотечного майна, а саме, як зазначено вище, було встановлено обов`язок державного виконавця у разі реалізації майна боржника на прилюдних торгах подати заяву про реєстрацію припинення іпотеки до органу чи посадової особи, уповноважених здійснювати таку реєстрацію.

Однак, як встановив суд, державний виконавець, який здійснював реалізацію на прилюдних торгах предмета іпотеки – житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав боржнику (іпотекодавцю) ОСОБА_3 всупереч вимогам наведеної норми ч. 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не подав заяви про державну реєстрацію припинення зазначеної іпотеки.

Представник третьої особи у справі АТ «Креді Агріколь Банк» посилається на дану обставину як на підставу відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині.

Тобто позиція АТ «Креді Агріколь Банк» зводиться до того, що оскільки державний виконавець після реалізації майна боржника (іпотекодавця) ОСОБА_3 не подав заяву про державну реєстрацію припинення зазначеної іпотеки, то відповідне обтяження може бути скасоване за результатами розгляду даного позову ОСОБА_2 .

Однак суд вважає такий підхід надмірно формальним і таким, що не відповідає ситуації, яка склалась та існує фактично.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Як зазначено у рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Отже, у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема у рівності всіх у своїх правах та перед законом, а справедливе застосування норм права повинно мати передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 25 березня 2019 року у справі № 607/4316/17-ц.

Також суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 295/10621/13-ц, згідно з якою суд повинен враховувати конкретні обставини справи, застосовувати загальні засади цивільного права – принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також керуватися однією з аксіом цивільного судочинства «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

На даний час існує ситуація, коли ОСОБА_2 , як зазначено вище, придбав вказане нерухоме майно у встановленому законом порядку на прилюдних торгах, зареєстрував право власності на нього, ніхто не оскаржував і не оспорює право власності позивача на цей об`єкт нерухомого майна, правомірність його придбання на прилюдних торгах, проведення самих торгів тощо, володіє цим майном протягом тривалого часу, однак не може в повній мірі реалізувати своє право власності через існування обтяження (іпотеки), застосованого на забезпечення виконання зобов`язань попереднім власником, державну реєстрацію припинення якої не було скасовано не з його вини і не внаслідок його дій чи бездіяльності.

Суд враховує також висновки щодо застосування норм права, висловлені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, де вказано, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб.

Також в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 372/2894/17 сформульовано висновок про те, що за своєю суттю прилюдні (електронні торги) є безпечною підставою набуття майна, оскільки публічна процедура реалізації майна має гарантувати невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб.

Щодо незалучення до участі в даній справі органу державної виконавчої служби та/або державного виконавця, який здійснював реалізацію майна боржника (іпотекодавця) ОСОБА_3 , а також щодо належного відповідача за цією вимогою, суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Сполучник «або» в українській мові вживається на означення того, що з ряду перелічуваних предметів (явищ тощо) можливий тільки один, а також підкреслює взаємовиключення перелічуваних предметів, явищ і таке інше.

Позов у зазначеній частині ОСОБА_2 пред`явив до ОСОБА_3 як іпотекодавця (боржника), а АТ «Креді Агріколь Банк» як іпотекодержатель у правовідносинах з ОСОБА_3 залучений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Водночас, як вказано у зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, однак його участь не є обов`язковою, оскілки такий орган не є боржником чи особою, в інтересах якої застосовано обтяження. Також суд враховує, що ОСОБА_2 не був учасником виконавчого провадження, в ході якого здійснювалась реалізація на прилюдних торгах майна ОСОБА_3 .

Також суд не бере до уваги посилання як представника позивач, так і представника третьої особи на звернення ОСОБА_2 із заявою до АТ «Креді Агріколь Банк», в якій просив здійснити зміни в реєстрі щодо припинення відповідних записів про іпотеку та заборону (копія листа додається), та відповідь банку на вказане звернення, зважаючи на таке.

Частиною 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що була чинна на момент виникнення зазначених правовідносин, було встановлено, що державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов`язаний подати протягом п`яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця.

Отже, з системного аналізу наведеної норми слідує висновок, що чинним на той час законодавством було чітко визначено, що у разі придбання нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за результатом прилюдних торгів, державна реєстрація припинення такої іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця, а на підставі заяви обтяжувача – в інших випадках припинення іпотеки.

Відповідно, зазначені обставини (звернення позивача та відповідь банку) не мають значення для вирішення справи в даній частині.

Крім того, суд вважає позицію третьої особи у справі АТ «Креді Агріколь Банк» непослідовною і суперечливою, зважаючи на таке.

Банк не оспорює право власності ОСОБА_2 на зазначене вище майно, правомірність його набуття та припинення іпотеки в силу закону, а також не доводить необхідності збереження цього обтяження (іпотеки) як забезпечення реалізації своїх прав та інтересів, оскільки правовідносини іпотеки з ОСОБА_3 вже припинені, водночас, заперечує щодо виключення з державних реєстрів відповідних записів про обтяження майна, яке вже тривалий час належить позивачу. Тобто збереження оспорюваного запису в державному реєстрі жодним чином не захищає права та законні інтереси АТ «Креді Агріколь Банк», а його скасування не порушує АТ «Креді Агріколь Банк» прав.

Водночас, збереження спірних записів, як вже зазначено вище, безумовно обмежує та порушує право власності позивача ОСОБА_2 на вказані об`єкти нерухомого майна.

Також, на переконання суду, наявність протягом тривалого часу нескасованого обтяження майна за відсутності будь-яких майнових претензій до нього, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Отже, враховуючи описані вище норми законодавства та фактичні обставини, які встановлені судом та доведені в ході розгляду справи, практику Верховного Суду, суд вважає, що продовження існування у спірному випадку заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 3388503 від 27.06.2006 та запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 3710186 від 09.09.2006, які були зареєстровані на підставі Договору іпотеки № 3372 від 27.06.2006, який посвідчено Приватним нотаріусом Гуцал Л.І., суперечить наведеним вище принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому дане обтяження нерухомого майна, яке належить позивачу ОСОБА_2 , слід скасувати.

Щодо арештів за реєстраційними номерами обтяження 10920707 та 10920710 від 10 березня 2011 року суд зазначає таке.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житловий будок та земельна ділянка, придбані ОСОБА_2 на прилюдних торгах, арештовані на підставі ухвали Франківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2011 року. Особа, майно/права якої обтяжуються – ОСОБА_3 .

Як встановив суд з наданої представником позивача копії ухвали Франківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2011 року в цивільній справі № 2-1297/11 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа: КС «Надія», про стягнення заборгованості, даною ухвалою було про забезпечено позов шляхом накладення арешту на зазначене вище нерухоме майно, яке на той час належало відповідачу (боржнику) ОСОБА_3 .

Зазначена ухвала була виконана органом державної виконавчої служби, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровані відповідні обтяження.

Також суд встановив, що зазначена ухвала Франківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2011 року про забезпечення позову судом не скасовувалася.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 березня 2011 року у справі № 2-1297/11 позов було задоволено.

Також суд бере до уваги, що на момент постановлення зазначеної ухвали зазначене вище нерухоме перебувало в іпотеці та було передано на реалізацію на прилюдних торгах з метою задоволення вимог стягувача – іпотекодержателя, тобто вимог з вищим пріоритетом.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Тобто за приписами ч. 1 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи.

Слід зазначити, що із змісту ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на час постановлення зазначеної вище ухвали Франківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2011 року про забезпечення позову в цивільній справі № 2-1297/11 та на час розгляду цієї справи по суті, можна зробити висновок, що даною нормою також було передбачено скасування заходів забезпечення позову виключно за зверненням учасників справи або з ініціативи суду.

Водночас, інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі №753/12741/17 та від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц зроблено висновки про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не був учасником справи № 2-1297/11 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа: КС «Надія», про стягнення заборгованості, пред`явлення ним позову про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом зняття з нього арешту є правомірним порядком (способом) захисту його прав.

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 522/2279/21 підтримано зазначені вище висновки, а також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Враховуючи наведені вище обставини, норми законодавства та практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що арешти, реєстраційні номери обтяжень 10920707 та 10920710 від 10.03.2011, які накладені на підставі ухвали Франківського районного суду міста Львова від 21.02.2011 року у справі №2-1297/11, також слід скасувати.

Щодо арешту за реєстраційним номером обтяження 9437777 від 21 січня 2010 року, суд зазначає таке.

Як вбачається з інформаційної довідки № 420561246 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 9437777 від 21.01.2010, на підставі ухвали Яворівського районного суду Львівської області № 2-1817 від 07.10.2009, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 (боржник).

Згідно з відповіддю від 16 квітня 2025 року, наданою на адвокатський запит представника позивача про надання копії цієї ухвали та інформації про те, хто був стягувачем згідно з даною ухвалою та в межах якої справи (провадженя) така ухвала була постановлена, Яворівський районний суд Львівської області повідомив, що матеріали справи № 2-1817 невиправно пошкоджені, а саме повністю знищені вогнем в результаті пожежі 11.03.2014 в приміщенні Яворівського районного суду Львівської області, тому надати копію ухвали від 07.10.2009 немає можливості.

Беручи до уваги, що в цьому випадку, як і в описаному вище випадку арештів за реєстраційними номерами обтяження 10920707 та 10920710 від 10 березня 2011 року, такі обтяження були застосовані на підставі ухвали суду, постановленої у справі, учасником якої ОСОБА_2 не був, суд вважає, що в цій частині також слід врахувати положення ст. ст. 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, зміст яких описано вище, наведену вище практику Верховного Суду, висловлену у постановах від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22, від 20 січня 2020 року у справі №753/12741/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц та від 27 червня 2024 року у справі № 522/2279/21

Враховуючи наведені вище обставини, норми законодавства та практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що арешт реєстраційний номер обтяження 9437777 від 21.01.2010, який накладений на підставі ухвали Яворівського районного суду Львівської області № 2-1817 від 07.10.2009, також слід скасувати.

Щодо арешту за реєстраційним номером обтяження 3509009 від 22 листопада 2013 року суд зазначає таке.

Як вбачається з інформаційних довідок № 420336498 та № 42033482 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку кадастровий номер 4625855300:07:002:0020 накладено арешт, номер запису про обтяження 3509009 від 22.11.2013, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: 39333567, виданий 20.11.2013, видавник: старший державний виконавець ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області Пікула О.Б., особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 .

Згідно з відповіддю Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 липня 2025 року, наданою на адвокатський запит представника позивача, повідомлено, що виконавче провадження ВП 39333567, в межах якого накладено зазначений арешт, здійснювалося на виконання судового наказу від 06.10.2009 № 2н-421, який був виданий Яворівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 27803,30 грн. 25.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.

Як описано вище, спірний арешт був накладений державним виконавцем 25.06.2015 в межах виконавчого провадження з виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 27803,30 грн .

Однак на момент прийняття державним виконавцем даної постанови про арешт майна боржника, обтяжене нерухоме майно вже вибуло з власності боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_3 , оскільки було реалізованим на прилюдних торгах з метою задоволення вимог стягувача – іпотекодержателя (вимог з вищим пріоритетом) і власником цього майна на той час вже був ОСОБА_2 .

Отже, даний арешт безумовно не відповідає завданням виконавчого провадження як захід виконання судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки арешт накладемо не на майно боржника, а іншої особи, яка на той час вже була законним власником даного майна.

Також особа, в інтересах якої був накладений даний арешт, стягувач у виконавчому провадженні АТ «Райффайзен Банк Аваль», не подало заперечень щодо скасування цього арешту.

Також суд враховує, що як повідомлено у відповіді Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 липня 2025 року, 25.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 39333567 стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

В постанові Верховного Суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Слід зазначити, що в даній справі Верховний Суд дійшов таких висновків з метою захисту прав та інтересів боржника у виконавчому провадженні, на майно якого був накладений арешт, тому тим більше підлягають захисту права особи, яка не була боржником, проте майно якої було арештовано.

Тому з врахуванням наведених вище норм ст. ст. 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, суд вважає, що а даному випадку з метою захисту прав та законних інтересів ОСОБА_2 як власника обтяженого майна, необхідно скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження 3509009 від 22.11.2013, який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 39333567, виданої 20.11.2013 старшим державним виконавцем ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області Пікулою О.Б.

Щодо арешту за реєстраційним номером обтяження 3682936 від 04 вересня 2006 року, суд зазначає таке.

Як вбачається з інформаційної довідки № 420561246 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 3682936 від 04.09.2006, на підставі постанови б/н від 04.09.2006, ВДВС у Яворівському районі Львівської області, виконавчий документ № 2з-3 від 04.09.2006 року Яворівського районного суду Львівської області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 .

Згідно з відповіддю Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 липня 2025 року, наданою на адвокатський запит представника позивача, повідомлено, що надати інформацію про те, хто був стягувачем згідно виконавчого документу № 2з-3, виданого 04.09.2006 Яворівським районним судом Львівської області, немає можливості оскільки такі матеріали знищені після закінчення терміну зберігання 3 роки, а в Автоматизованій системі виконавчого провадження такі відомості відсутні.

Отже, враховуючи, що даний арешт накладено виконавцем щодо ОСОБА_3 , який був боржником у виконавчому провадженні, беручи до уваги відсутність виконавчого провадження на підставі виконавчого документа № 2з-3, виданого 04.09.2006 Яворівським районним судом Львівської області, суд, як і в попередніх випадках, на підставі ст. ст. 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, суд вважає, що а даному випадку з метою захисту прав та законних інтересів ОСОБА_2 як власника обтяженого майна, також необхідно скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження 3682936 від 04.09.2006, на підставі постанови від 04.09.2006, ВДВС у Яворівському районі Львівської області, виконавчий документ № 2з-3 від 04.09.2006 року Яворівського районного суду Львівської області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 .

Щодо доводів представника третьої особи АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» щодо пропуску позивачем строків позовної давності звернення із даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Цивільного процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України суд не може брати до уваги та вирішувати заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, подану третьою особою у справі.

При цьому відповідач ОСОБА_3 з відповідною заявою до суду не звертався.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-

Згідно ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За подання позовної заяви ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 4844,80 грн, що підтверджується квитанцією від 30 липня 2025 року.

Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13,76, 81, 89, 259, 264-268 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати арешти за реєстраційними номерами обтяження 10920707 та 10920710 від 10 березня 2011 року, які накладені на підставі ухвали Франківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2011 року про забезпечення позову у цивільній справі № 2-1297/11.

Скасувати заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 3388503 від 27 червня 2006 року та запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 3710186 від 09 вересня 2006 року, які були зареєстровані на підставі Договору іпотеки № 3372 від 27 червня 2006 року, який посвідчено Приватним нотаріусом Гуцал Л.І.

Скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження 9437777 від 21 січня 2010 року, який накладений на підставі ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2009 року у справі № 2-1817.

Скасувати арешт житлового будинку та земельної ділянки за реєстраційним номером обтяження 3509009 від 22 листопада 2013 року, який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39333567, виданої 20 листопада 2013 року, видавник: старший державний виконавець ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області Пікула Олег Богданович.

Скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження 3682936 від 04 вересня 2006 року, який накладений на підставі постанови ВДВС у Яворівському районі Львівської області № б/н від 04 вересня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 );

відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа - Акціонерне Товариство "Креді Агріколь Банк", код ЄДРПОУ 14361575, юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 42/4;

третя особа - Акціонерне Товариство "Райффайзен Банк", код ЄДРПОУ 14305909, юридична адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А.

Суддя Д.Б. Поворозник