Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №453/1507/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1507/25

№ провадження 1-кп/453/95/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ;

при секретарі ОСОБА_2 ;

з участю прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, не працюючого, пенсіонера, раніше судимого вироком Сколівського районного суду Львівської області від 16 липня 2024 року за ст. 126-1 та 390-1 КК України на один рік один місяць позбавлення волі, покарання відбув, депутатом не являється,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України-

встановив:

ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, в період з 25 квітня 2025 року по 27 серпня 2025 року, перебуваючи за місцем спільного проживання із своїм пасинком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв відносно нього психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в його бік та призвело до психологічних страждань останнього, а також погіршило якість життя, зокрема, викликало в нього побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно свого пасинка ОСОБА_5 , зокрема Сколівським районним судом Львівської області за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та ч.3 ст. 173-2 КУпАП 02 червня 2025 року у справі №453/658/25 та 24 липня 2025 року у справі №453/1061/25.

Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім`ї, ОСОБА_4 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжуючи свою протиправну поведінку, повторно вчинив психологічне насильство стосовно пасинка ОСОБА_5 , що призвело до його психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілого.

Зокрема, ОСОБА_4 , 27 серпня 2025 року, приблизно о 17:40 годині, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, знаходячись у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , разом із пасинком ОСОБА_5 , вчинив відносно останнього, психологічне насильство, а саме кричав, ображав його нецензурними словами, чим вчинив на нього психологічний тиск.

Вказаними насильницькими діями ОСОБА_4 тривалий час систематично заподіював своєму пасинку ОСОБА_5 психологічні страждання, що виражались у словесних образах, погрозах йому фізичною розправою та приниженні його честі та гідності, що неодноразово викликало у потерпілого побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, а також завдало шкоди його психічному здоров`ю.

Крім того, ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.28 Конституції України а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, в період з 19 липня 2025 року по 24 жовтня 2025 року, перебуваючи за місцем спільного проживання із своєю дружиною ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв відносно неї психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршило якість життя, зокрема викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_6 , зокрема, Сколівським районним судом Львівської області за ч.3 ст. 173-2 КУпАП 14 серпня 2025 року у справі №453/1223/25 та 21 жовтня 2025 року у справі №453/1657/25.

Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім`ї, ОСОБА_4 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжуючи свою протиправну поведінку, повторно вчинив психологічне насильство стосовно дружини ОСОБА_6 , що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Зокрема, ОСОБА_4 , 24 жовтня 2025 року, приблизно о 14:18 годині, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, знаходячись у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_6 , вчинив відносно останньої психологічне насильство, а саме кричав, ображав її нецензурними словами, чим вчинив на неї психологічний тиск.

Вказаними насильницькими діями ОСОБА_4 тривалий час систематично заподіював своїй дружині ОСОБА_6 психологічні страждання, що виражались у словесних образах, погрозах їй фізичною розправою та приниженні її честі та гідності, що неодноразово викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, а також завдало шкоди її психічному здоров`ю.

Крім того, ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.28 Конституції України а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, в період з 01 грудня 2025 року по 25 лютого 2026 року, перебуваючи за місцем спільного проживання із своєю дружиною ОСОБА_6 та пасинком ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв відносно них психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в їхній бік та призвело до психологічних страждань останніх, а також погіршило якість життя потерпілої ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_5 зокрема, викликало в них побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_6 та пасинка ОСОБА_5 , зокрема, востаннє Сколівським районним судом Львівської області за ч.3 ст. 173-2 КУпАП та ч.1 ст. 187 КУпАП за фактами що мали місце 01 грудня 2025 року, 03 грудня 2025 року, 09 грудня 2025 року та 10 грудня 2025 року.

Незважаючи на вжиті заходи реагування, щодо недопущення вчинення насильства у сім`ї, ОСОБА_4 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжуючи свою протиправну поведінку, повторно вчинив психологічне насильство стосовно дружини ОСОБА_6 та пасинка ОСОБА_5 , що призвело до їх психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілих.

Зокрема, ОСОБА_4 , 25 лютого 2026 року, приблизно о 11:30 годині, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, перебуваючи у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_6 та пасинком ОСОБА_5 , де вони спільно проживають, вчинив відносно останніх психологічне насильство, а саме кричав, ображав їх нецензурними словами, чим вчинив на них психологічний тиск.

Вказаними насильницькими діями ОСОБА_4 тривалий час систематично заподіював своїй дружині ОСОБА_6 та пасинку ОСОБА_5 психологічні страждання, що виражались у словесних образах, погрозах їм фізичною розправою та приниженні їхньої честі та гідності, що неодноразово викликало у потерпілих побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, а також завдало шкоди їх психічному здоров`ю.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому змісту ч.3 ст. 349 КПК України та переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції обвинуваченого, вину визнав повністю та пояснив, що дійсно він, умисно та безпричинно, перебуваючи за місцем спільного проживання із своєю дружиною ОСОБА_6 , яка є інвалідом першої групи категорії «А», та пасинком ОСОБА_5 , який є інвалідом другої групи, що за адресою: вул. Шевченка, 42, смт. Славське, Стрийського району Львівської області, систематично протягом 2025-2026 років вчиняв відносно них психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в їх бік, приниженні та призвело до психологічних страждань останніх, а також погіршило якість життя. За вказані дії він неодноразово був притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини та пасинка. Просить суворо не карати, щиро розкаюється у скоєному.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились, надали клопотання, в якому просять справу слухати у їх відсутності. При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_4 покладаються на розсуд суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, передбачених ст. 345 КК України, визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши йому положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі вище наведеного, суд, допитавши обвинуваченого, взявши до уваги думку потерпілих щодо призначення покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині характеризуючих матеріалів, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, доведена у судовому засіданні повністю.

Суд вважає, що дії ОСОБА_4 у вчиненні домашнього насильства - вірно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, оскільки він умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо дружини ОСОБА_6 та пасинка ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань потерпілих, з якими він перебуває у сімейних відносинах.

При цьому, кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив декілька тотожних злочинів, а відтак кваліфікація його дій за ст. 126-1 КК України є вірною за всіма епізодами, що узгоджується з правовим висновком ВП Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 травня 2018 року у справі №187/1354/15 (провадження №51-1017км18), згідно якої вчинення кількох епізодів тотожних злочинів повинно кваліфікуватися за однією статтею КК України, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж частини статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують.

Обтяжуючими вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень обставинами, передбачених ст. 67 КК України, суд вбачає вчинення злочинів повторно, вчинення кримінальних правопорушень щодо осіб з інвалідністю, вчинення кримінальних правопорушень щодо подружжя.

Пом`якшуючими вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень обставин, передбачених ст. 66 КК України, суд вбачає його щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень.

При визначенні міри покарання ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який задовільно характеризується, на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий за вчинення домашнього насильства, покарання відбув, а також той факт, що він повністю визнав свою вину, щиро кається. Суд враховує і те, що обвинувачений ніде не працює.

З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ст. 126-1 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням на певний строк та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України, та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробувальним строком на 1 (один) рік.

Згідно п.2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п.4 ч.1 ст. 91-1 КК України, заборонити ОСОБА_4 заборонити листування, телефонні переговори з дружиною ОСОБА_6 та пасинком ОСОБА_5 , які постраждали від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб строком на 2 (два) місяці.

Речові докази: - DVD-R диски із відеозаписами та флеш носій на 4гб із відео, які зберігаються при матеріалах кримінальних проваджень – залишити у матеріалах кримінальних проваджень.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_7