Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №453/1453/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1453/26

№ провадження 2/453/1051/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судового засідання – Бендеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Львівської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

24.07.2026 року ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Змінчак Лідії Василівни через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовною заявою до Сколівської міської ради Львівської, в якій просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) площею 0,48 умовних кадастрових гектарів на території Труханівської сільської ради (тепер - Сколівської міської ради) Стрийського району Львівської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 1329 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 230.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 27.07.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 22.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовна заява обгрунтована наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.11.2016 року серії НОМЕР_1 , виданим Труханівською сільською радою Сколівського району Львівської області.

ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою старостою сіл Труханів та Побук Сколівської міської ради Львівської області від 16.07.2026 року № 271. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно, яке він прийняв як спадщину за законом після смерті свого батька - ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном з дня відкриття спадщини, згідно з чинним на той час законодавством щодо прийняття спадщини, зокрема, статтями 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшло, зокрема, право на середню земельну ділянку частку (пай) площею 0.48 умовних кадастрових гектарів на території Труханівської сільської ради (тепер - Сколівської міської ради) Сколівського (тепер – Стрийського) району Львівської області, що належало його батькові - ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 1329 від 30.05.1997, зареєстрованого за № 230. Проте, за життя спадкодавця правовстановлючий документ було втрачено.

Відділом №5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 13.07.2026 надано інформацію з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), виданих Сколівською райдержадміністрацією по Труханівській сільській раді про те, що за гр. ОСОБА_4 зареєстровано право на середню земельну ділянку частку (пай) площею 0.48 умовних кадастрових гектарів, під порядковим номером 230 на підставі сертифікату ЛВ 1329 від 30.05.1997 на території Труханівської сільської ради Сколівського (тепер – Стрийського) району Львівської області. Про отримання права спадкодавцем на середню земельну ділянку частку (пай) додатково свідчить розпорядження голови Сколівської районної державної адміністрації від 09.06.1997 року № 234 «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та їх розміри в умовних кадастрових гектарах.

За життя батько позивача склав заповіт, посвідчений 20 березня 2008 року Боднар М.Д., секретарем виконкому Труханівської сільської ради, та зареєстрований за реєстровим № 664, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 09.07.2026 року № 85916959, згідно якого усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, покійний заповів своїй дочці ОСОБА_1 (позивачу по справі).

Позивач прийняла спадщину шляхом постійного спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою, виданою старостою сіл Труханів та Побук Сколівської міської ради Львівської області від 16.07.2026 № 272.

Нотаріусом, завідувачем Сколівської державної нотаріальної контори, відкрито 23.03.2018 спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (номер у нотаріуса 69/2018). 9 липня 2026 року спадкоємець звернувся до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай). Однак, листом від 14.07.2026 року № 498/02-14 нотаріус, завідувач Сколівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно з причини відсутності правовстановлюючих документів на таке нерухоме майно. З огляду на зазначене, позивач має право успадкувати та оформити належне спадкодавцю право на середню земельну частку (пай), однак через відмову нотаріуса позбавлена можливості здійснити це в позасудовому порядку.

Позивачка – ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але попередньо її представником – адвокатом Змінчак Л.В. було подано до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі довірителя, зазначивши про те, що позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Відповідач – Сколівська міська рада Львівської області явку представника в судове засідання не забезпечив, але попередньо головою М. Романишин подано до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача. При вирішенні спору покладається на розсуд суду.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Врахувавши заяви сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.11.2016 року, серія НОМЕР_1 , виданим Труханівською сільською радою Сколівського району Львівської області, на підставі актового запису № 25.

Згідно довідки, виданої старостою сіл Труханів та Побук Сколівської міської ради Львівської області від 16.07.2026 № 271, ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно, яке такий прийняв як спадщину за законом після смерті свого батька - ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном з дня відкриття спадщини, згідно з чинним на той час законодавством щодо прийняття спадщини, зокрема, статтями 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 належить, зокрема, право на середню земельну ділянку частку (пай) площею 0.48 умовних кадастрових гектарів на території Труханівської сільської ради (тепер - Сколівської міської ради) Сколівського (тепер – Стрийського) району Львівської області, що належало його батькові ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 1329 від 30.05.1997, зареєстрованого за № 230. Проте, за життя спадкодавця правовстановлючий документ було втрачено.

Про отримання права спадкодавцем ОСОБА_3 на середню земельну ділянку частку (пай), також свідчить розпорядження голови Сколівської районної державної адміністрації від 09.06.1997 № 234 «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та їх розміри в умовних кадастрових гектарах.

За життя батько позивача - ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 20 березня 2008 року Боднар М.Д., секретарем виконкому Труханівської сільської ради, та зареєстрований за реєстровим № 664, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 09.07.2026 року № 85916959. Згідно з заповітом усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, покійний заповів своїй дочці - позивачу у справі ОСОБА_1 .

Згідно експертного висновку №056/1705-m від 23 вересня 2026 року, особові імена ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть (повторно), запис ОСОБА_2 ) та СТАСЬ (відповідь із відділу №5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин, ГУ Держгеокадастру у Львівській області, розпорядження про затвердження розрахунку вартості земельної ділянки (паю) (список), ОСОБА_7 ) попри розбіжності у документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.

Згідно довідки №269 від 21.09.20256, виданої старостою сіл Труханів та Побук С. Попович, на день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , - проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і заповіт в сільській раді не складав. Разом з ним на момент смерті були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину, або ж не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, тобто шести місяців, він не заявив про відмову від неї. Спадщина відкрилася у день смерті спадкодавця у відповідності до вимог ч.2 ст. 1220 ЦК України.

Як встановлено судом, позивач прийняла спадщину шляхом постійного спільного проживання разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою, виданою старостою сіл Труханів та Побук Сколівської міської ради Львівської області від 16.07.2026 року № 272.

Нотаріусом, завідувачем Сколівської державної нотаріальної контори, відкрито 23.03.2018 спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (номер у нотаріуса 69/2018).

9 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай). Однак, листом від 14.07.2026 № 498/02-14 нотаріус, завідувач Сколівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно з причини відсутності правовстановлюючих документів на таке нерухоме майно.

Як передбачено ч.1 ст. 16 ЦК Ураїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Так, відповідно до п.п. 16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність», паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, а основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 № 666/94, право на земельну частку (пай) може бути об`єктом спадщини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04 2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку(пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (п.10).

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону (п.11).

Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливістю реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай) позбавляє позивача реалізувати своє право власності на земельну ділянку. За таких підстав, суд вбачає, що чинним законодавством в даному випадку не визначено позасудовий порядок вирішення даного спірного питання, а тому заявлені позовні вимоги про визнання права на земельну частку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 392 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Львівської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , - право на земельну частку (пай) площею 0,48 умовних кадастрових гектарів на території Труханівської сільської ради (на даний час - Сколівської міської ради) Стрийського району Львівської області, що належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 1329 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 230.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Сколівська міська рада Львівської області, місцезнаходження: м-н. Незалежності, 1, м. Сколе Стрийський район Львівська область, код ЄДРПОУ 04056262.

Суддя