Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №464/3847/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3847/26

пр.№ 2/464/2772/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.10.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання – Гуцул В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТзОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом, поданим представницею Куксою К.О., до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024 у розмірі 90 325,93 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і уклав 09.11.2024 кредитний договір № 215327303, шляхом підписання такого, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора, отримавши грошові кошти у розмірі 29 900 грн. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 90 325,93 грн. Зазначила, що на підставі договору факторингу № МВ-ТП/26 від 11.03.2025, укладених між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТзОВ «Таліон Плюс», а також згідно з реєстром прав вимоги № б/н від 11.03.2025, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024. На підставі договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, укладеного між ТзОВ «Таліон Плюс» і позивачем, а також згідно з реєстром прав вимоги № 2 від 30.09.2025, ТзОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024. Відтак, ОСОБА_1 , має непогашену заборгованість перед ТзОВ «Юніт Капітал», яка підлягає стягненню в судовому порядку

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представниця позивача Кукса К.О. в судове засідання не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровував.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За умовами ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наявності всіх наведених вище умов суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи неявку сторін, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

09.11.2024 ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 215327303, шляхом підписання такого та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразових ідентифікаторів WUTU, 7399, внаслідок чого отримав грошові кошти у розмірі 29 900 грн, кінцевою датою повернення кредиту - 09.12.2029, зі сплатою дисконтної процентної ставки у розмірі 0,31 % на день (за період від 09.11.2024 до 09.12.2024), за базовою процентною ставкою у розмірі 0,98 % на день, одноразовою комісією за надання кредиту у розмірі 1 495 грн.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024, що підтверджується долученим платіжним дорученням від 09.11.2024.

За відсутності доказів на спростування факту отримання відповідачем кредитних коштів, беручи до уваги вище встановлені обставини, суд вказані докази визнає належним, у зв`язку з чим відсутні підстави для вирішення клопотання про витребування інформації, що містить банківську таємницю, адже надані докази надають можливість встановити дійсні фактичні обставини справи.

У відповідності до первинних документів, а саме розрахунку, виданого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача перед первісним кредитором станом на 11.03.2025 становить 62 497,04 грн та складається з: 29 898,22 грн - за тілом кредиту, 17 949,71 грн - за відсотками, 14 949,11 грн - за неустойкою.

11.03.2025 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/26, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Таліон Плюс» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

У пункті 1.3 розділу 1 Договору, сторони погодили, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з реєстру прав вимоги № б/н від 11.03.2025, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТзОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024, заборгованість за яким становить 62 497,04 грн та складається з: 29 898,22 грн - за тілом кредиту, 17 949,71 грн - за відсотками, 14 949,11 грн - за неустойкою.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс» станом на 30.09.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024 становить 105 275,04 грн та складається з: 29 898,22 грн - за тілом кредиту, 60 427,71 грн - за відсотками, 14 949,11 грн - за неустойкою.

30.09.2025 між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Юніт Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно з реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025, ТзОВ «Таліон Плюс» відступило на користь позивача право вимоги до відповідача за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024 заборгованість у розмірі 105 275,04 грн, що складається з: 29 898,22 грн - за тілом кредиту, 60 427,71 грн - за відсотками, 14 949,11 грн - за неустойкою.

Водночас, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024 у розмірі 90 325,93 грн, що складається з: 29 898,22 грн - за тілом кредиту, 60 427,71 грн - за відсотками.

Однак, аналізуючи розрахунок заборгованості наданий ТзОВ «Таліон Плюс», суд виходить з наступного.

У відповідності до первинних документів, а саме розрахунків виданих ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача перед первісним кредитором станом на 11.03.2025 становить 62 497,04 грн та складається з: 29 898,22 грн - за тілом кредиту, 17 949,71 грн - за відсотками, 14 949,11 грн - за неустойкою. При цьому, слід вказати, що первісним кредитором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 11.03.2025 припинено нарахування відсотків за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024. Відтак, подальше нарахування відсотків кредитором в особі ТзОВ «Таліон Плюс» після 11.03.2025 є безпідставними, оскільки відсутні належні та допустимі докази на здійснення особою такої діяльності. У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання про відмову в стягненні відсотків нарахованих ТзОВ «Таліон Плюс» за період з 12.03.2025 до 30.09.2025 у розмірі 42 778 грн.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності доказів на спростовання факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів на умовах, що передбачені кредитним договором, взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, які нею не виконувалися належним чином, оскільки доказів повернення фактично отриманих та використаних коштів в добровільному порядку матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТзОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 215327303 від 09.11.2024 у розмірі 47 847,93 грн, що складається з: 29 898,22 грн - за тілом кредиту, 17 949,71 грн - за відсотками, є обґрунтованими та підставними, відтак підлягають до часткового задоволення.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження факту понесених судових витрат позивачем у розмірі 7 000 грн було долучено до позовної заяви: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, протокол погодження вартості послуг, додаткової угоди № 25771379534 від 21.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 1 000 грн, оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 215327303 від 15.12.2021 у розмірі 47 847 (сорока семи тисяч восьмисот сорока семи) гривень 93 (дев`яноста трьох) копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень та судовий збір у розмірі 1 410 (однієї тисячі чотирьохсот десяти) гривень 34 (тридцяти чотирьох) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, бльвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163 (р/р НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352 , МФО 322001);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча Людмила САБАРА