Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №464/5747/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5747/26

пр.№ 2-о/464/252/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі судді Шашуріної Г.О.,

за участі секретаря судового засідання Гурової С.Л.,

розглянувши за правилами окремого провадження цивільну справу № 464/5747/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

у с т а н о в и в:

Заявник звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із заявою, в якій просить встановити факт належності їй правовстановлюючого документа – свідоцтва про право власності на квартиру, яке видане Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів № Г-06844 від 13 червня 1996 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 17 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

У судове засідання призначене на 10:30 год 07 жовтня 2026 року учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення такого. Заявник та представник заінтересованої особи скористалися правом, наданим ч.3 ст.211 ЦПК України, подали до суду заяви, в якій просять проводити розгляд справи у їх відсутності. Заявник заяву підтримує та просить задоволити.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Як регламентовано ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За приписами ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 953/6430/22 зроблено правовий висновок, що зміст положень частини третьої статті 294 ЦПК України не свідчить, що суд в справах окремого провадження про встановлення факту має повністю замінювати заявника в доказовій діяльності та на власний розсуд визначати та збирати докази.

Згідно з вимогами п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на квартиру від 13 червня 1996 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до копії паспорта НОМЕР_1 , такий видано ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові і зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 .

Свідоцтвом про народження від 05.02.1952 року стверджується, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть від 05 листопада 2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши надані заявником докази у їх сукупності, суд вважає, що такі є недостатніми для підтвердження факту належності правовстановлюючого документа, у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України.

Суд зазначає, що заявником не надано належних доказів, які підтверджують наявність юридичного факту, а саме документів, що були підставою видачі свідоцтва про право власності на квартиру, документів, що були підставою реєстрації в квартирі та сплати комунальних послуг, показання свідків, яким достовірно відомо про належність квартири на праві власності заявниці. Відповідно до п. 12. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 (315) ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Проте. заявником не надано доказів того, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту відсутні.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 315-319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ),

заінтересована особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ЄДРПОУ 26526811 (м. Львів, вул. Городоцька, 299).

Повне рішення суду складено 12 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.6 ст.259, ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Галина ШАШУРІНА