Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №447/2532/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/849/26

Справа №447/2532/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Друзюк М.М., розглянувши матеріали, які надійшли з ВПД № 1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 03.07.2026 об 23 год 35 хв в м. Новий Розділ, вул. Андрія Шептицького, 1, керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz C 220 D, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження на місці огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820, а також у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Через систему «Електронний суд» 15.09.2026 від захисниці ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент, зазначений у протоколі. Поліцейськими не надано відеозапису безпосереднього руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , зупинки транспортного засобу чи факту виходу ОСОБА_1 з місця водія. ОСОБА_1 є особою похилого віку та має вкрай тяжкий стан здоров`я. Зокрема, у червні-липні 2023 року він переніс гострий інфаркт міокарда та переніс складну хірургічну операцію на серці. У зв`язку з перенесеним інфарктом міокарда, операцією на серці під штучним кровообігом та порушенням кровопостачання головного мозку у ОСОБА_1 наявні об`єктивні фізіологічні особливості мовлення, що жодним чином не пов`язано з вживанням алкогольних чи наркотичних речовин. Крім того, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не фіксувався в присутності двох свідків, що є прямим порушенням вимог ст. 266 КУпАП. Відеозаписи, додані до протоколу, здійснювалися на невідомі пристрої без будь-якої їх ідентифікації в протоколі. Також захисниця зазначила, що до матеріалів адміністративної справи додано копію постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, що ніяк не підтверджує та не доводить факту перебування водія в стані сп`яніння або факт відмови на проходження огляду. Вказала, що направлення до КНП «Новороздільська міська лікарня» датоване 03.07.2026 о 23:40 год, однак протокол про адміністративне правопорушення складений 0 23:56 год, що свідчить про внесення працівниками поліції недостовірних даних, порушення встановленої законом послідовності процесуальних дій. На відеозаписі, доданому до протоколу, зафіксовано часову позначку 23:18-23:19 год. Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення час вчинення правопорушення вказано як 23:35 год, постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП складено о 23:40 год, а сам протокол о 23:56 год, що свідчить про недостовірність фіксації обставин справи. Враховуючи наведене, просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на позицію захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема:

– протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №710102 від 03.07.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 03.07.2026 об 23 год 35 хв в м. Новий Розділ, вул. Андрія Шептицького, 1, керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz C 220 D, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820, а також у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР,

– копією постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП,

– актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, яка не відповідає обстановці), від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився,

– направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявленням стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.07.2026, у якому зазначено заклад охорони здоров`я, куди скеровується ОСОБА_1 , а саме КНП «Новороздільська міська лікарня»,

– диском з відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, в яких відображені обставини, які відбувалися за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Для кваліфікації дій за цією ознакою встановленню підлягають факт керування особою транспортним засобом та факт її відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується відеозаписом, який містить фіксацію обставин події, з яких вбачається, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи захисниці про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються наявним у матеріалах справах відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 заперечував лише факт керування транспортним засобом на трасі, однак не заперечував, що здійснював рух транспорним засобом, зокрема, заїжджав у гараж. Крім того, на відеозаписі під назвою «Video 2026-07-07 at 22.59.50» чітко вбачається, що за кермом транспортного засобу марки Mercedes-Benz C 220 D перебував саме ОСОБА_1 .

Аргументи захисниці про те, що наявність у ОСОБА_1 захворювань та фізіологічних особливостей мовлення, які, на її думку, могли бути сприйняті працівниками поліції як ознаки алкогольного сп`яніння, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не ставиться у вину керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності є відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

Посилання захисниці на те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду не була зафіксована у присутності двох свідків, є безпідставною. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, у разі застосування технічних засобів відеозапису залучення двох свідків для фіксації відмови водія не є обов`язковим. Матеріали справи містять відеозапис, на якому зафіксовані дії ОСОБА_1 , які вказували на його відмову від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи захисниці про те, що відеозаписи здійснювалися на невідомі пристрої без їх належної ідентифікації, суд оцінює критично. Відсутність у протоколі відомостей про конкретний пристрій, яким здійснювався відеозапис, саме по собі не спростовує достовірності його змісту та не свідчить про порушення порядку фіксації обставин правопорушення. Захисницею не наведено об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що зазначений відеозапис не стосується події, яка є предметом розгляду, або зазнав монтажу чи іншого втручання, що могло б вплинути на його зміст. На відеозаписі під назвою «clip-0» зафіксовано спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зміст зазначеного відеозапису дає можливість безпосередньо встановити факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Розбіжності у часі, який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписі події, на думку суду, не спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що ставиться йому у провину та не є достатньо вагомою підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 710102 від 03.07.2026 та відеозапису події неналежними доказами.

Всі інші доводи захисниці судом оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, захисниця оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 . Відеозапис безпосередньо фіксує обставини спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , пропозицію пройти огляд та його відмову від проходження такого огляду, а тому є належним та допустимим доказом відповідних обставин. У своїй сукупності ці докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстави для закриття адміністративного правопорушення відсутні.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого ним правопорушення, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись, 283, 284 КУпАП, п.12-12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Друзюк М. М.