Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №447/2325/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1631/26

Справа №447/2325/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

12.10.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз тепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю: представника позивача: Фрея Т.В.

відповідача ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 16 596,31 грн.

В обґрунтування вимог щодо предмета спору покликається на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 19.11.2019 №329 ТОВ «Нафтогаз тепло» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води на території м. Новий Розділ Львівської області, даним рішенням також погоджено застосування тарифів на постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , до якої позивачем надаються послуги з ПТУ та ПГВ. Позивач забезпечив надання теплової енергії споживачам м. Новий Розділ, в тому числі відповідачу, впродовж опалювальних сезонів 2019-2020 років 2020-2021 років, 2021-2022 років, 2022-2023 років, 2023-2024 років, 2024-2025 років, 2025-2026 років. Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу, від`єднана від системи централізованого опалення та обладнана індивідуальною системою опалення. Позивачем нарахування по вказаній квартирі проводиться за опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, за теплову енергію, витрачену на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та за абонентське обслуговування.

Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги та не вносив плату за абонентське обслуговування, в результаті чого, виникла заборгованість у розмірі 16 596,31 грн, з яких: 9 265,57 грн – заборгованість за теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, 2 034,60 грн – заборгованість по платі за абонентське обслуговування ПТЕ, 2 128,42 грн – заборгованість по платі за абонентське обслуговування ПГВ, 2 494,70 грн – інфляційне збільшення, 673,02 грн – 3% річних.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Процесуальні дії в справі.

Ухвалою суду від 07.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву, заперечень.

Через систему «Електронний суд» 12.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем неправомірно нарахована заборгованість з лютого 2020 року, оскільки типовий індивідуальний договір був оприлюднений на вебсайті компанії лише 01.10.2021 і набув чинності з 01.11.2021, відтак будь-які нарахування до 01.11.2021 року є неправомірними. Позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за абонентське обслуговування з постачання гарячої води, однак факт відсутності надання послуги та повного демонтажу мережі підтверджується Актом-обстеження від 10.09.2020. Надані позивачем акти про пуск теплоносія фіксують виключно пуск теплової енергії на опалення. Централізоване водопостачання гарячої води не здійснювалося протягом усього спірного періоду. Крім того, вказав, що позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 9 265,57 грн – заборгованості за опалення місць загального користування, проте у під`їзді опалювальні прилади повністю відрізані від мережі. Повідомив, що позивачем неправомірно було долучено до матеріалів позовної заяви копію паспорта, РНОКПП та копію договору купівлі-продажу, адже відповідач не надавав ТОВ «Нафтогаз тепло» вказані документи, не підписував договору на обробку та поширення персональних даних та не укладав з позивачем жодного договору. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Через систему «Електронний суд» 12.08.2026 від відповідача надійшло клопотання, в якому просить визнати акти про пуск теплоносія за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки неналежними та недопустимими доказами у справі. В обґрунтування зазначає, що акти про пуск теплоносія за 2024 та 2025 роки підписані легітимним Головою ОСББ, який з 2022 року по теперішній час перебуває за кордоном. Під час складення вказаних актів дана особа не перебувала в м. Новий Розділ та, відповідно, їх не підписувала. Крім того, в актах за 2022 та 2023 роки в графі «Голова ОСББ» стоїть прізвище та підпис особи, яка жодного відношення до даної посади не мала.

Через систему «Електронний суд» 12.08.2026 від відповідача надійшло клопотання, в якому просить застосувати наслідки строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань та 3% річних, що виникли та були нараховані за період з лютого 2020 року по червень 2023 року.

Через систему «Електронний суд» 18.08.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач не є стороною укладення актів про пуск теплоносія, відтак не має процесуальної деліктоздатності оскаржувати повноваження осіб, які підписали вказані акти від імені ОСББ. Зазначив, що жодних заперечень від ОСББ щодо обсягів теплової енергії на адресу позивача не надходило. Факт перебування Голови ОСББ за кордоном чи відсутність його підпису на актах не спростовує безперервного процесу постачання позивачем теплової енергії до будинку. Щодо доводів відповідача про незаконне використання його персональних даних та долучення копій паспорта, РНОКПП і договору купівлі-продажу, вказав, що звернення до суду з метою стягнення заборгованості за фактично надану послугу з постачання теплової енергії є реалізацією права позивача на захист своїх майнових інтересів, а тому в даному випадку згода відповідача на обробку та використання його даних законом не вимагається. Стосовно застосування строків позовної давності зазначив, що обчисленні строків позовної давності відновилося 04.09.2025 на підставі Закону України №4434-ІХ, відтак позовна давність щодо вимог позивача не спливла, а тому заборгованість підлягає стягненню в повному обсязі. Вказав, що нарахування за послугу постачання теплової енергії проводяться з врахуванням того, що квартира, яка належить відповідачу, обладнана системою індивідуального опалення. Власники житлових та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, які відключені від системи централізованого опалення, є співвласниками багатоквартирних будинків, які зобов`язані забезпечувати належне її утримання, що також включає і витрати на оплату комунальних послуг щодо цього спільного майна. А тому, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені від системи централізованого опалення та постачання гарячої води.

Через систему «Електронний суд» 19.08.2026 від відповідача надійшли заперечення, в яких вказав, що в актах пуску гарячої води та теплової енергії підписані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак єдиним керівником ОСББ «Шептицького 1а» є ОСОБА_4 , відтак особи, які розписувалися в актах позивача, є сторонніми громадянами і не мали права представляти ОСББ. Крім того, вказав, що типовий індивідуальний договір приєднання був оприлюднений лише 01.10.2021, жодного договору у 2020 році між сторонами укладено не було. Квартира відповідача з 2004 року обладнана індивідуальним опаленням, а труб гарячої води демонтована за межами квартири. Оскільки договірні відносини у 2020 році були відсутні, а факт споживання послуг квартирою відповідача технічно неможливий, нарахування за 2020 рік є протиправними. Також вказав, що ОСББ «Шептицького 1а» було засновано та зареєстровано 12.05.2021, у 2020 році житловий будинок перебував на балансі та в підпорядкуванні ЖЕК, відтак ТОВ «Нафтогаз тепло» не мало правових підстав виставляти відповідачу платіжні інструкції у 2020 році. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Через систему «Електронний суд» 15.09.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказав, що набуття та зберігання позивачем копій особистих документів відповідача відбулося поза волею останнього та без його згоди.

У судовому засіданні відповідач вказав, що не укладав з позивачем договору на постачання теплової енергії. З 2004 року квартира, яка йому належить, від`єднана від централізованого постачання теплової енергії та гарячої води. Зазначив, що у під`їзді відсутні радіатори, а тому опалення місць загального користування не відбувається. Додав, що на актах про пуск теплоносія відсутній підпис представника споживача. Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача вказав, що послуги з постачання теплової енергії надавалися позивачем за період з лютого 2020 року по березень 2026 року. Зазначив, що відсутність договору не є підставою для звільнення від оплати послуг за постачання теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень. Відповідачем не доведено факту відключення будинку від постачання теплової енергії. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області №329 від 19.11.2019, ТОВ «Нафтогаз Тепло» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Згідно з актами про пуск теплоносія від 28.10.2021, 11.11.2022, 28.10.2023, 08.11.2024, 07.11.2025, надано послугу з постачання теплової енергії до будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з актами про відпуск теплової енергії за лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, жовтень 2020, листопад 2020, грудень 2020, січень 2021, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021, січень 2022, жовтень 2025, грудень 2025, січень 2026, лютий 2026, березень 2026, квітень 2026, складених ТОВ «Нафтогаз тепло», за адресою: АДРЕСА_3 , здійснювалося постачання теплової енергії.

Згідно з довідкою про подачу теплоносія у житлові будинки від 01.11.2021, здійснювалась подача теплової енергії на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до службової записки начальника цеху теплових мереж Філії «Новороздільська ТЕЦ» ТОВ «Нафтогаз тепло» Соловйова І.В. від 30.11.2023, подано теплоносій 03.11.2023 в житлові та нежитлові будинки м. Новий Розділ, 13.11.2023 проведено подачу ГВП до ЦТП №1, ЦТП №2, ЦТП №4, 14.11.2023 проведено подачу ГВП по ЦТП №2.

Згідно з довідкою про подачу послуги з постачання гарячої води від 20.11.2024, відбувся запуск подачі гарячої води 08.11.2024 мешканцям м. Новий Розділ до ЦТП №№ 1, 2, 3, 4.

Згідно з довідкою про подачу гарячої води (ГВП) в мережу загальнобудинкового споживання через центральні теплові пункти (ЦТП), 07.11.2025 подано гарячу воду в мережу загальнобудинкового споживання до ЦТП №4.

Згідно з інформацією про площу усіх опалювальних приміщень у будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням), окрім МЗС та допоміжних приміщень, за адресою АДРЕСА_3 , площа приміщень з індивідуальним опаленням становить 261,84 кв.м., площа опалювальних житлових та нежитлових приміщень становить 2055,43 кв.м.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з лютого 2020 по березень 2026, заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії становить 9265,57 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по платі за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 по квітень 2026, заборгованість відповідача становить: 2 034,60 грн – абонентське обслуговування ПТЕ, 2 128,42 грн – абонентське обслуговування ПГВ.

Відповідно до розрахунку заборгованості 3% річних та інфляційної складової за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість відповідача становить: 2 494,70 грн – інфляційне збільшення, 673,02 грн – 3% річних.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.03.2024 у справі №447/646/24 скасовано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих заявником на суму заборгованості та сплаченої суми судового збору, виданий 11.03.2024 Миколаївським районним судом Львівської області у справі №447/646/24.

Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області №360 від 28.07.2004, затверджено робочі креслення від`єднання опалення від загальної мережі будинків та надано дозвіл на реконструкцію опалення житлових приміщень ОСОБА_1 . Власника квартири зобов`язано звернутись у технічну комісію на проведення робіт та прийняття індивідуальної системи опалення в експлуатацію.

Відповідно до акту технічної комісії про готовність до введення в дію устаткування індивідуального (альтернативного) опалення та результати індивідуального випробовування від 20.08.2004, ОСОБА_1 провів реконструкцію системи централізованого опалення у своїй квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , пред`явлене для введення в дію та проведення індивідуального випробовування устаткування індивідуального опалення змонтоване згідно з проектом, стандартами, будівельними нормами і готове до введення в експлуатацію.

На адресу відповідача надсилалась вимога ТОВ «Нафтогаз» про сплату заборгованості у розмірі 10 765,06 грн, проте така залишена без належного реагування.

Згідно з договором купівлі-продажу від 04.05.1995, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продали, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з актом-обстеженням за адресою: АДРЕСА_2 , від 10.09.2020, складеним представником ТОВ «Нафтогаз тепло» в присутності представника споживача ОСОБА_1 , в квартирі автономне опалення. Є котел Vaillant двохконтурний з підігрівом води. Лічильника обліку гарячої води немає. Немає підводу, труба повністю опломбована за межами квартири. Споживач гарячою водою не користується.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до приписів ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений у ч.1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що на підставі рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області від 19.11.2019 № 329, з листопада 2019 року ТОВ «Нафтогаз тепло» забезпечує постачання теплової енергії та гарячої води для населення м. Новий Розділ. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальні періоди безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» .

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила № 830) та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

З 01.11.2021 набули чинності Індивідуальні договори приєднання на надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані 01.10.2021 на корпоративному сайті позивача.

Відповідач є власником квартири, розташованої у багатоквартирному будинку, приєднаного до системи централізованого теплопостачання. Як співвласник будинку, відповідач зобов`язаний брати участь у витратах на утримання спільного майна та оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», між сторонами фактично склалися договірні відносини з постачання теплової енергії на умовах публічного договору приєднання, оскільки відповідач, отримуючи послуги, приєднався до умов договору, проте заходів щодо оформлення договірних відносин у письмовій формі не вжив.

Відповідно до п. 13 Правил № 830, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не підписав заяву-приєднання, однак продовжував отримувати послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується поданим позивачем розрахунком заборгованості за теплову енергію за спірний період. Таким чином, відповідач приєднався до умов індивідуального договору шляхом фактичного отримання послуги.

Пунктом 5 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до статті 9 вказаного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16), а доводи відповідача про те, що ним не укладено письмового договору на постачання теплової енергії відхиляються судом як безпідставні.

Заперечення відповідачем права ТОВ «Нафтогаз Тепло» на здійснення діяльності з постачання теплової енергії до листопада 2021 року суд вважає безпідставним, оскільки таке право підтверджується рішенням Виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 19.11.2019 №329, відповідно до якого ТОВ «Нафтогаз тепло» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, для звільнення від оплати за комунальні послуги особа повинна у встановленому порядку відмовитись від таких послуг та не здійснювати фактичного користування ними, а не посилатися лише на відсутність договору та неналежну якість послуг.

Також, за змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.

Постачання теплової енергії до будинку за адресою: АДРЕСА_3 здійснювалося позивачем з лютого 2020 року, що підтверджується, зокрема, актами про відпуск теплової енергії, в яких зафіксовано прилад обліку теплової енергії, заводський номер та показники лічильника, споживання теплової енергії. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність нарахування заборгованості за період з лютого 2020 по листопад 2021.

Відповідно до абз.1 п.24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Абзацом 4 пункту 24 Правил встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Абзацом 6 п.14 Правил встановлено, що відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, втраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.

Відповідно до п. 2 розділу II Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Відповідно до п. 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (п.3 розділу III Методики).

Нормами чинного законодавства України, зокрема, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 не передбачено звільнення від участі в розподілі обсягу теплової енергії власників нежитлових приміщень, від`єднаних від системи централізованого постачання теплової енергії та/чи розміщених у багатоквартирних будинках з технічним поверхом.

Відповідно, усі власники квартир та нежитлових приміщень, в тому числі й відповідач, є співвласниками будинку та повинні брати участь у витратах на загальнобудинкові потреби на опалення будинку пропорційно (відповідно) до своєї частки у майні будинку. Відтак, твердження відповідача про те, що з 2004 року його квартира від`єднана від централізованого постачання теплової енергії та гарячої води, не заслуговують на увагу.

Щодо аргументу відповідача про те, що у житловому будинку АДРЕСА_3 , місця загального користування не опалюються, оскільки відсутні радіатори опалення, суд зазначає таке.

Наведена обставина не є підставою для того, щоб не визначати обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, оскільки для розрахунку береться до уваги загальна площа місць загального користування та допоміжних приміщень, окрім підвалів, технічних приміщень та горищ, незалежно від наявності опалювальних приладів у будинку (п. 7 Розділу IV Методики № 315).

Чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів від обов`язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури, а теплова енергії використовується на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

З огляду на наведені законодавчі положення та встановлені судом обставини, у відповідача, як власника квартири, виникло зобов`язання здійснювати оплату поставленої теплової енергії на загальнобудинкові потреби, а заперечення відповідачем такого обов`язку у зв`язку з відсутністю в приміщенні опалювальних приладів відхиляється судом.

Твердження відповідача щодо неналежності та недопустимості актів про пуск теплоносія за 2021–2025 роки як доказів у справі не спростовує факту постачання теплової енергії до будинку та не є достатніми для визнання таких актів неналежними та недопустимими доказами у справі. Вказані обставини підлягають оцінці судом у взаємозв`язку з іншими доказами з огляду на їх належність, допустимість, достовірність та достатність для вирішення спору.

Доводи відповідача про безпідставність нарахування плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у зв`язку з фактичним ненаданням такої послуги та демонтажем відповідних мереж суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України №1182 від 11.12.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води», плата за послугу, витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), абонентське обслуговування і плата за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкової системи постачання гарячої води, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу, плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України №1182 від 11.12.2019, споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Отже, відсутність фактичного споживання гарячої води сама по собі не є підставою для звільнення споживача від внесення плати за абонентське обслуговування, оскільки така плата є окремою складовою плати за відповідну комунальну послугу.

Інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються як такі, що не стосуються предмета спору у цій справі та не спростовують обґрунтованості позовних вимог.

Відповідачем не заперечено суми заборгованості, не подано суду жодних доказів, які б підтверджували, що позивачем невірно розраховано вартість послуг постачання теплової енергії чи використано недостовірні вихідні дані.

Відтак, враховуючи все вище викладене в сукупності, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку суду про наявність підстав для задоволення позову, а відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість у розмірі 16 596,31 грн.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим Законом України від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257 259 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, у зв`язку з чим з 04.09.2025 перебіг строків позовної давності поновлено.

Отже, на момент звернення позивача до суду строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з лютого 2020 року по червень 2023 рік не сплив, оскільки його перебіг був продовжений спочатку на строк дії карантину, а в подальшому на строк дії воєнного стану відповідно до наведених положень законодавства.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10,19, 81, 89, 259,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз тепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» заборгованість у розмірі 16 596 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 31 (тридцять одна) коп, з яких:

9 265 (дев`ять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 57 (п`ятдесят сім) коп – заборгованість за постачання теплової енергії,

2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн 60 (шістдесят) коп – заборгованість по платі за абонентське обслуговування ПТЕ,

2 128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн 42 (сорок дві) коп – заборгованість по платі за абонентське обслуговування ПГВ,

2 494 (дві тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн 70 (сімдесят) коп – інфляційне збільшення,

673 (шістсот сімдесят три) грн 02 (дві) коп – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Миколаївський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло», код ЄДРПОУ 42399765, місцезнаходження 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Друзюк М. М.