Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №445/209/22 — Золочівський районний суд Львівської області

Суд: Золочівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №445/209/22

Суддя: Сивак В. М.

Справа № 445/209/22

Провадження № 1-кп/445/34/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочів Львівської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021140000001005 від 24.12.2021, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Козятин Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 , 24 грудня 2021 року, приблизно о 08 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», у напрямку до м. Тернопіль, при проїзді її ділянки у с. Куровичі по вул. Львівській, 51, Львівського району Львівської області порушив вимоги Розділу 1 п. п. 1.2, 1.5; Розділу 2 п. 2.3 б), д); Розділу 11 п. 11.13 та Розділу 12 п. 12.1, дорожньої горизонтальної розмітки 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він керуючи автомобілем не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, без завад технічного характеру допустив виїзд на зустрічну смугу руху із подальшим виїздом на зустрічний тротуар, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка в цей час йшла по тротуару у попутному із автомобілем напрямку. Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, потерпіла ОСОБА_6 отримала тупу поєднану травму тіла у вигляді: підшкірного крововиливу в потиличній ділянці голови, крововилив на м?яких оболонках головного мозку, перелом шийного відділу хребта, перелом чотирьох ребер зліва із проникнення уламків ребер в ліву плевральну порожнину та руйнуванням тканин легені, наявність в лівій плевральній порожнині вільної рідкої крові у кількості 250 мл, розрив печінки, наявність вільної рідкої крові в черевній порожнині у кількості 250 мл, перелом обох кісток правої гомілки, один синець на правій нозі, підшкірний крововилив на спині, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати та смерті.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому було роз`яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч.2 ст.286 КК України, оскільки такий, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.

Правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння учасниками судового провадження не оспорюється.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме вчинення неумисного тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у психо-, наркологічному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується за місцем праці, обставини, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбуття основного покарання з випробуванням, з застосовуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, та із застосуванням принципу гуманізації відповідальності з врахуванням засад, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів, з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Санкцією частини другої статті 286 КК України, окрім основного покарання, передбачено також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

При вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, їх наслідки, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, його щире каяття та визнання вини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, позитивну характеристику з місця праці, тому суд приходить до висновку про недоцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Арешт на майно накладений в межах даного кримінального провадження слід скасувати.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування, в розмірі 6006,70 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд , -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 6006,70 грн. (шість тисяч шість грн. 70 коп.) витрат на залучення експертів.

Скасувати арешт на майно, а саме: на автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31.12.2021.

Речові докази, а саме:

- автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н. НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України, копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua