Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №444/1984/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1984/26

Провадження № 2/444/1660/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

за участі секретаря судового засідання Стець М.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання права на середню земельну частку (пай) в порядку спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на 1/2 частину середньої земельної частки (пай) на території Жовківської міської ради (колись Туринківської сільської ради) розміром 1,38 га умовних кадастрових гектарів.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради Львівського району Львівської області на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечили, при розгляді справи поклалися на думку суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак від неї на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності. Проти задоволення позову не заперечила.

Крім цього Жовківською ДНК Львівської області направлено до суду копію спадкової справи № 203/2025, яка зареєстрована після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача та представника третьої особи, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивача ОСОБА_2 . Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Також із заявою до нотаріальної контори звернулася і ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_3 не змогла представити нотаріусу документів про родинні відносини з померлою ОСОБА_2 . У Жовківському районному суді Львівської області знаходиться цивільна справа за № 444/1306/26 за позовом ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту родинних відносин між фізичними особами.

Таким чином, позивач являється спадкоємцем за законом 1/2 частини майна ОСОБА_2 .

Після смерті залишилося наступне спадкове майно: житловий будинку АДРЕСА_1 , що стверджується, випискою з погосподарської книги від 21.07.2025 № 825.

Згаданий будинок відноситься до колгоспного типу двору, головою якого була ОСОБА_2 .

Позивач, ОСОБА_1 , являється племінником ОСОБА_2 .

Мати позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 являються рідними сестрами, що стверджується їх свідоцтвами про народження.

ОСОБА_4 змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 » у зв`язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 .

Позивач, ОСОБА_1 , являється сином ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося наступне спадкове майно: земельний пай. що посвідчено сертифікатом на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серія НОМЕР_4.

З даного сертифікату вбачається, що ОСОБА_2 отримала право на середню земельну частку пай площею 1.38 та. без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості. Земельна ділянка розташована на території Туринківської сільської ради.

Станом на 30.06.1990 ОСОБА_2 була головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 , членів у даному колгоспному дворі не було.

Згідно із ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі Туринківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус в письмовій формі йому відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 житлового будинку, оскільки його тітка ОСОБА_2 такого права належним чином не зареєструвала, що стверджується довідкою КП ЛОР «Шептицьке МБТІ».

Окрім цього позивач звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом на 1/2 паю, однак нотаріус в письмовій формі йому відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_2 не отримала сертифікату нового зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Сертифікат нового зразка на земельну частку (пай), виданий на ім`я ОСОБА_2 у позивача відсутній.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 8 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" постановою Кабінет Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» затверджено відповідну форму сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Сертифікати саме такої форми слід подавати до нотаріальної контори.

Спадкодавцеві ОСОБА_2 ще за життя необхідно було обміняти сертифікат на земельну частку (пай) старого зразка на новий, який затверджений постановою Кабінет Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801, однак вона цього не зробила з невідомих для позивача причин.

Згідно із ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відтак позивачем не може бути пред`явлено для оформлення спадщини сертифікати на середню земельну частку (пай), видані на ім`я тітки нового зразка, оскільки вона померла, а тому втратила цивільну правоздатність та дієздатність.

Таким чином, позивач спадщини на право на земельну частку (пай) згідно сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка не може оформити, так як відсутні правовстановлюючі документи на право на таку земельну частку (пай) нового зразка, які водночас не можуть бути видані на ім`я померлої ОСОБА_2 , оскільки вона втратила цивільну правоздатність та дієздатність внаслідок смерті.

Водночас право спадкодавця на вказану земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом старого взірця.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на 1/2 частину середньої земельної частки (паю) на території Жовківської міської ради (колись Туринківської сільської ради) розміром 1,38 га умовних кадастрових гектарів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач Жовківська міська рада Львівського району Львівської області (юридична адреса: вулиця Львівська, будинок № 40, місто Жовква, Львівський (до зміни Жовківський) район, Львівська область, 80300, код ЄДРПОУ: 04056248, телефон: (03252) 21-264, електронна пошта, адреса: info@zhovkva-rada.gov.ua)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: вулиця Воїнів УПА, 1, місто Жовква, Львівський (колишній Жовківський) район, Львівська область, 80300, код ЄДРПОУ: 02899469, телефон: 03252 22434, електронна пошта, адреса: info@gv.lv.notary.gov.ua)

Повне рішення складено 13.10.2026.

Суддя Ясиновський Р. Б.