Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №461/5171/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді – Павлюк О. В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Сороки П. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівське комунальне підприємство «Княже місто», про звільнення майна з-під арешту, –

В С Т А Н О В И В :

1. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Позивачка звернулася до суду з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просить звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження: 7108357, зареєстроване 25.04.2008 Львівською філією ДП «Інформаційний центр» МЮ України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 783180 від 14.04.2008, винесеної державним виконавцем Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції Пиць А.А.)

В обґрунтування позову зазначає, що на праві власності Позивачці та третім особам належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка та треті особи фактично проживають за вказаною адресою та володіють цим майном. Однак, під час звернення до ЦНАПу та з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивачці стало відомо про те, що на зазначену квартиру накладений арешт (обтяження № 7108357, зареєстроване 25.04.2008 Львівською філією ДП «Інформаційний центр» МЮ України). Підставою для накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 783180 від 14.04.2008, винесена державним виконавцем Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції Пиць А.А. у рамках виконавчого провадження стосовно Позивачки та третіх осіб. Галицький відділ ДВС у місті Львові листом від 23.06.2026 № 31559 повідомив Позивачці про те, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень зазначене виконавче провадження є архівною складовою частиною, а у відділу відсутні повноваження щодо самостійного зняття арешту у позасудовому порядку за відсутності вичерпних підстав, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки орган ДВС діє виключно на підставі закону. Зазначає, що наявність такого арешту порушує законні права та інтереси позивача і третіх осіб як власників нерухомого майна, створює перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вище вказане, зважаючи на те, що вказане порушує права власника, Позивачка звернулася до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Ухвалою від 08.07.2026 суддя залишила вказану цивільну справу без руху, встановивши Позивачці строк для усунення недоліків – 5 днів. Позивачка виправила недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою від 05.07.2026 Галицький районний суд міста Львова відкрив у цій справі загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою від 28.09.2026 суд за клопотанням представника Позивачки — адвоката Онацька В. В. залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору — Львівське комунальне підприємство «Княже місто».

Ухвалою від 07.10.2026 суд закрив підготовче провадження у справі, перейшовши до її судового розгляду по суті.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 13.10.2026.

Позивачка, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. ЇЇ представник — адвокат Онацько В. В. скерував до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, будь яких заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не скерував.

Треті особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, будь яких заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не скерували.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України).

З урахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування, висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановив, що Позивачці та третім особам належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 21.08.1996.

Під час звернення до ЦНАПу Позивачці стало відомо про те, що на зазначену квартиру накладений арешт (обтяження № 7108357, зареєстроване 25.04.2008 Львівською філією ДП «Інформаційний центр» МЮ України).

Підставою для накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА No 783180 від 14.04.2008, винесена державним виконавцем Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції Пиць А.А. у рамках виконавчого провадження стосовно позивача та третіх осіб.

Вказане також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Галицький відділ ДВС у місті Львові листом від 23.06.2026 № 31559 повідомив Позивачук про те, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень зазначене виконавче провадження є архівною складовою частиною, а у відділу відсутні повноваження щодо самостійного зняття арешту у позасудовому порядку за відсутності вичерпних підстав, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки орган ДВС діє виключно на підставі закону.

На сьогодні Позивачка позбавлена можливості реалізувати право власності не може в повній мірі розпоряджатися своїм майном, у зв`язку з чим звертається до суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення обставин щодо накладення арешту).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Оскільки підставами та предметом поданого позову є захист майнових прав позивача щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту майна, належного йому на праві власності, накладеного у рамках виконавчого провадження, у якому Позивач не був боржником, суд вважає, що у цьому випадку Позивач обрав належний спосіб захисту шляхом подачі позову про скасування арешту.

У положеннях ч.ч.1,2 ст.57 Закону №606-ХІV та ч.ч.1,2 ст.56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.

Підстави для зняття арешту з майна боржника за рішенням суду або державним виконавцем визначені ст.60 Закону №606-ХІV та ст.59 Закону №1404-VІІІ.

У Законі №606-ХІV питання щодо зняття арешту з майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішень, виключення записів з відповідних реєстрів, у разі повернення виконавчого документу стягувачу, врегульовано не було.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Інформація щодо того, що виконавче провадження було закінчене, відсутня, проте відповідно до розділу XI Правил роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України No1829/5 від 07.06.2017, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, окрім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Згідно з п.1. розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 р. за № 699/30567, завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року, а відповідно до п.1 розділу IX вказаних Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

У статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У статті 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Водночас, Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладений арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».

У справі, що переглядається, предметом спору є вимога ОСОБА_1 , яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, про його звільнення з-під арешту, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо неї та Третіх осіб, при цьому позов пред`явлений лише до державного виконавця.

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).

Отже, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом 07 грудня 2022 року у справі № 359/3609/19, провадження № 61-18794св20 (ЄДРСРУ № 107878102).

Тобто, предметом спору є вимога власника про звільнення належного йому майна з-під арешту, а позов пред`явлений до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові, то суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з пред`явленням до неналежного відповідача.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, оскільки суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позову, судовий збір слід залишити на Позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звільнення майна з-під арешту — відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 );

представник позивачки: адвокат Онацько Володимир Вячеславович (адреса: м. Львів, пр-т Шевченка, 36);

відповідач: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові (ідентифікаційний номер юридичної особи: 35009232; адреса реєстрації: м. Львів, пр-т Чорновола, 39);

Треті особи: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 )Львівське комунальне підприємство «Княже місто» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 20774241; адреса реєстрації: 79005, м. Львів, вул. Тиха, 5).

Суддя Ольга ПАВЛЮК